Рішення № 133880272, 06.02.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/2757/24

провадження № 2/598/28/2026

РІШЕННЯ

іменем України

"06" лютого 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого Гудими І.В.

секретаря Дутки І.В.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Радібова Ю.О., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Ороновської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільської області Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства,

встановив:

До провадження Збаразького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільської області Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до ОСОБА_2 про визнання батьківства. Свої вимоги позивач мотивує тим, що влітку 2014 року він познайомився з відповідачкою і між ними склалися близькі стосунки, які згодом переросли у спільне проживання без реєстрації шлюбу. Сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та планували створення сім`ї. На початку 2015 року відповідач завагітніла, про що позивачу було відомо, він цікавився станом її здоров`я та перебігом вагітності, визнавав себе батьком дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача народився син - ОСОБА_3 . Оскільки сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, запис про батька дитини було внесено зі слів матері відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України. Позивач зазначає, що з моменту народження дитини він визнає своє батьківство, підтримує зв`язок із сином, надає матеріальну допомогу та бере участь у його житті. У зв`язку з відсутністю спільної заяви батьків про визнання батьківства та необхідністю внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 15 листопада 2024 року вирішено проводити розгляд даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 та прийнято до спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільської області Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, а справу провадженням зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства залишено без розгляду.

21 листопада 2025 року від представника відповідача адвоката Ороновської О.М. надійшли письмові пояснення, згідно яких сторона відповідача заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що між позивачем та дитиною відсутні реальні сімейні зв`язки, а ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 . Вказується, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, спільна заява про визнання батьківства не подавалась, а відомості про батька дитини внесені до актового запису за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст.135 СК України. У поясненнях наголошено, що позивач не брав участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, не підтримував з нею зв`язку, а всі обов`язки щодо утримання, догляду та виховання дитини здійснювались відповідачкою самостійно. Подані позивачем фотоматеріали, на думку сторони відповідача, не є належними та допустимими доказами, оскільки не підтверджують ані спільного проживання сторін, ані участі позивача у житті дитини. Також зазначено, що призначена судом молекулярно-генетична експертиза не була проведена з об`єктивних причин, пов`язаних із психоемоційним станом дитини, а дії відповідачки були спрямовані на захист найкращих інтересів дитини. З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритету інтересів дитини, представник відповідачки просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Радібов Ю.О. позов підтримали, вказавши, що позивач визнає себе батьком ОСОБА_3 , підтримує з ним зв`язок та надає матеріальну допомогу. Також вказали на безпідставне, на їх думку, ухилення відповідача від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та просили суд надати оцінку такій поведінці з урахуванням вимог процесуального закону.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Ороновська О.М. просили відмовити у задоволенні позову, підтримавши доводи, викладені у письмових поясненнях, зазначивши, що позивач не є біологічним батьком дитини, участі у вихованні сина та матеріальному забезпеченні не брав, реальних сімейних зв`язків з дитиною не мав, а проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, на їхню думку, суперечило найкращим інтересам дитини, з огляду на її психоемоційний стан.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільської області Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у судове засідання не з`явився. Разом із тим на адресу суду 18 березня 2025 року від представника третьої особи Масло Ірини Юріївни надійшли пояснення третьої особи щодо позову, сформовані в системі «Електронний суд», у яких зазначено, що відділ ДРАЦС залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та не заперечує проти позовних вимог, просила суд розглянути справу за відсутності представника відділу ДРАЦС (а.с.85-86).

Дослідивши докази по справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Спірні правовідносини стосуються визначення походження дитини від батька за заявою матері, яка не перебуває у шлюбі, та за відсутності спільної заяви батьків при реєстрації народження дитини.

Питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою врегульовано положеннями ст. ст. 125, 126, 135 СК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

В постанові від 16.05.2018 року в справі №91/6441/14-ц Верховний Суд вказав, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ в справі «Калачова проти Росії» від 07.05.2009 року, заява № 3451/05, § 34).

Аналогічний за змістом висновок, викладено в постановах від 31.01.2024 року в справі № 752/13549/22, від 13.09.2023 року в справі № 552/4291/22, в яких Верховний Суд резюмував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Збараж Збаразького району Тернопільської області, про що 18 вересня 2015 року було у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції у Тернопільській області складено актовий запис за №104. Матір`ю дитини записано ОСОБА_2 , батьком дитини записано ОСОБА_5 . При цьому відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України. У подальшому до актового запису про народження № 104 неодноразово вносилися зміни. Так, 29 грудня 2018 року до актового запису внесено відомості про визнання батьківства, на підставі заяви від 29 грудня 2018 року, у зв`язку з чим змінено відомості про прізвище та по батькові дитини, а також відомості про батька. 29 грудня 2018 року також внесено відмітки щодо видачі повторного свідоцтва про народження. Надалі, 29 грудня 2021 року, до актового запису внесено зміни на підставі заяви від 29 грудня 2021 року, якими змінено відомості про прізвище дитини та відомості про батька. Крім того, 17 січня 2022 року до актового запису внесено зміни щодо позбавлення батьківських прав, на підставі рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 серпня 2021 року у справі № 598/1803/20, у зв`язку з чим із актового запису виключено відомості про батька дитини. Дані обставини знайшли своє підтвердження копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження (а.с.153-157).

З матеріалів справи вбачається, що позивач з моменту народження дитини визнавав себе її батьком, підтримував зв`язок з дитиною та її матір`ю, брав участь у житті дитини, що свідчить про наявність між ним та малолітнім фактичних сімейних відносин. Зазначені обставини підтверджені показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які пояснили, що позивач визнає дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєю, спілкується з нею, цікавиться її життям. На підтвердження наведених обставин до позовної заяви позивачем також долучено фотоматеріали, на яких зафіксовано спільне перебування позивача з дитиною у різні періоди часу (а.с.10-13).

У судовому засіданні також була допитана свідок ОСОБА_9 , яка пояснила, що є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 . Свідок повідомила, що їй не відомо, хто є батьком малолітнього ОСОБА_3 , оскільки відповідачка не повідомляла їй таких відомостей, інших обставин, що мають значення для вирішення справи, свідок суду не повідомила.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, а справу провадженням зупинено на час проведення експертизи (а.с.98-102).

05 червня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта за №СЕ-19/114-25-11880-БД/Кл-1 від 22.05.2025 року про забезпечення явки: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для відбору експериментальних зразків на 03.07.2025 о 11:00 годині (а.с.106). Сторонам по справі було направлено копії клопотання судового експерта за №СЕ-19/114-25-11880-БД/Кл-1 від 22.05.2025 року та їх належним чином було повідомлено про місце та час відбору експериментальних зразків.

07 липня 2025 року Львівським НДЕКЦ МВС України складено повідомлення про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.04.2025 року у справі № 598/2757/24, у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною до експертної установи, що унеможливило відбір біологічних зразків для проведення експертизи. Як убачається з повідомлення експертної установи, 03 липня 2025 року до Львівського НДЕКЦ МВС України прибув позивач ОСОБА_1 , який пред`явив документ, що посвідчує особу, з метою участі у проведенні експертизи та відборі біологічних зразків. Водночас інший позивач ОСОБА_4 , а також відповідач ОСОБА_2 разом із малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до експертної установи не з`явилися, у зв`язку з чим відбір біологічних зразків букального епітелію дитини проведено не було, що унеможливило проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. У зв`язку з наведеним Львівським НДЕКЦ МВС України повідомлено суд про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи за ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.04.2025 року, а матеріали цивільної справи повернуто до суду (а.с.118-119).

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі ухилення сторони у справі цієї категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза, може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні.

Відповідач у судовому засіданні не надала суду пояснень щодо того, хто є біологічним батьком дитини, водночас зазначила, що не з`явилася разом із дитиною для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з причин, які, на її думку, були об`єктивними та пов`язаними з психоемоційним станом дитини, а її дії, за її твердженням, були спрямовані на захист інтересів дитини.

Згідно ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із того, що судова молекулярно-генетична експертиза є найбільш достовірним та об`єктивним засобом встановлення походження дитини від конкретної особи, а її непроведення у даній справі стало наслідком неявки відповідачки разом із малолітньою дитиною до експертної установи, що унеможливило відбір біологічних зразків та проведення експертного дослідження. Суд бере до уваги пояснення відповідачки про те, що її неявка була зумовлена, за її твердженням, причинами, пов`язаними з психоемоційним станом дитини та спрямованістю її дій на захист інтересів дитини, однак наведені доводи не були підтверджені належними та допустимими доказами та самі по собі не можуть свідчити про наявність об`єктивних перешкод для участі відповідача ОСОБА_2 разом із дитиною у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи, а також не спростовують встановлених судом обставин щодо можливості її проведення у визначений судом та експертною установою час. За таких обставин, з урахуванням положень статті 109 ЦПК України, неучасть відповідачки у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи підлягає оцінці судом як ухилення від участі в експертизі, що має істотне значення для встановлення факту, для з`ясування якого вона була призначена, і не може бути оцінена судом на її користь.

Преамбула та ст.ст.7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов`язків по вихованню дітей.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» (п. 54) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v.Sweden) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд також взяв до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо визначення кращих інтересів дитини, а саме: підтримання зв`язків із сім`єю є в кращих інтересах дитини, крім випадків, коли сім`я виявляється явно неналежною або не функціонуючою; розвиток дитини в безпечному і надійному оточенні, яке дійсно функціонує, є в кращих інтересах дитини (Справа «М.С. проти України», № 2091/13, § 76, ЄСПЛ, від 11 липня 2017 року).

За викладених обставин, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 не надала суду пояснення, хто являється біологічним батьком дитини, свідомо та умисно ухилилась від явки до експертної установи разом із малолітньою дитиною, при цьому будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення відбору необхідних зразків, зважаючи на те, яке доказове значення має проведення судової молекулярно-генетичної експертизи по даній справі, приймаючи до уваги, що іншим способом неможливо встановити біологічне походження дитини від батька, суд, відповідно до вимог ст.109 ЦПК України, вважає за можливе визнати факт того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із чим позовні вимоги в частині визнання батьківства підлягають задоволенню.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

В ст.134 СК України законодавець закріпив порядок внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства. Так, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Аналогічні положення містять і Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5.

Зокрема, відповідно до п. 2.13.1 зазначених Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, в тому числі і, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно п. 2.16.4 Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

З врахуванням того, що факт батьківства позивача відносно малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, у зв`язку з чим необхідно провести зміни в актовому записі про його народження.

На підставі викладеного та керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.51 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 109, 141, 244, 259, 265, 268, 273, 345, 355 ЦПК України, ст.ст. 121, 122, 125, 128, 134 СК України, суд,

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільської області Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження вул.Грушевського, буд.8, м.Тернопіль Тернопільської області, ЄДРПОУ 04014068), про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни в актовий запис №104 від 18 вересня 2015 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Збараж Збаразького району Тернопільської області, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції у Тернопільській області, а саме у графі «батько» зазначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , батьком дитини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 06 лютого 2026 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА