Постанова № 133879, 19.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.06 р. Справа № 33/177

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Казеці О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовною заявою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси” м. Кіровське

про стягнення 8024грн.61коп.

в адміністративній справі №33/177.

за участю представників:

від позивача: Вдовін М.М. – за дов. від 25.04.2006р.

від відповідача: Хомякова Н.П. – за дов. від 16.08.2006р.

на підставі статі 150 Кодексу адміністративного судочинства України з 11.09.2006р. по 19.09.2006р. було оголошено перерву

СУТЬ СПОРУ: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси” м. Кіровське із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7886грн.67коп. та нарахованої пені 137грн.94коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені.

Як зазначає позивач, відповідно до показників Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 15 осіб. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 1 робочих місць. Фактично на підприємстві інваліди не працювали.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сума штрафних санкцій за 1 нестворених робочих місць для інвалідів дорівнює 7886грн.67коп. На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 09.06.2006р., яка дорівнює 137грн.94коп.

У відзиві відповідач не визнав заявлені вимоги наполягаючи на:

- шляхом подання звіту за формою №10-ПІ позивача було повідомлено про наявність вакансій для працевлаштування інваліда;

- докази відмови підприємства у працевлаштуванні інваліда на вакантні посади, документи про наявність пропозицій від відповідних органів пропозицій про прийняття на роботу інвалідів позивачем не надано;

- відповідно до пункту 10 Положення про робоче місце інваліда, затвердженого Постановою КМУ №314 від 03.05.1995р. та статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів;

- інвалід може бути працевлаштований як на спеціальне робоче місце, так і на звичайне.

Таким чином, відповідач не зобов'язаний забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів.

Ухвалою від 20.06.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/177 та призначено попереднє засідання на 29.06.2006р.

У попередньому судовому засіданні суддею були роз’яснені процесуальні права та обов’язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від адміністративного позову.

На адресу суду надійшла телеграма з боку відповідача про відкладення судового засідання на більш пізній строк через неможливість взяти участь у засіданні від 29.06.2006р.

До суду також надійшло клопотання позивача від 29.06.2006р., у якому останній просив зупинити провадження у справі на підставі пункту 4 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України для надання додаткових документів.

Ухвалою від 29.06.2006р. провадження в адміністративній справі №33/177 зупинене до 03.08.2006р. для надання сторонами додаткових документів. Ухвалою від 04.08.2006р. провадження в адміністративній справі №33/177 поновлено та викликано представників сторін у засідання на 17.08.2006р.

За наслідками підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 17.08.2006р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 11.09.2006р.

У судовому засіданні від 11.09.2006р. головуючим були роз’яснені процесуальні права та обов’язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не відмовився від адміністративного позову, а відповідач не визнав адміністративний позов. Також сторони не скористались можливістю примирення, передбаченою статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

В присутності представників позивача та відповідача на підставі статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву до 19.09.2006р.

Під час судового розгляду були досліджені: Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., розрахунок суми позову; Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; лист Кіровського міського центру зайнятості №02-501/1 від 18.04.2006р.; відзив Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси”; Статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси”; звіти з праці за формою №1-ПВ за період з січня по грудень 2005р.; звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за січень - грудень 2005р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарський суд встановив наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 15 осіб, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 0 особа.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси” м. Кіровське, створених відповідно до вимог вищенаведеної статті становить 1 особа.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов’язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

До числа таких заходів відносяться обов’язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. Зокрема, у пункті 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до наявних матеріалів справи (звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою №3-ПН за січень-грудень2005р., лист Кіровського міського центру зайнятості №02-501/1 від 18.04.2006р.) відповідач не повідомляв державну службу зайнятості чи органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та потребу підприємства у 2005році в таких особах в цілому.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про повідомлення Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк щодо потреби у працевлаштуванні інвалідів шляхом подання звіту за формою №10-ПІ, оскільки вказану звітність Товариство з обмеженою відповідальністю „Техресурси” м. Кіровське подає відповідно до вимог пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Вказане положення було додано до частини першої статті 20 Законом України №1771-IV від 15.06.2004р. та набрало чинності з 01.01.2005р.

Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання (далі - підприємства) штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також акумуляції, обліку та використання цих коштів.

Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що на підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, шляхом системного аналізу Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суд дійшов висновку, що штрафні санкції у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом сплачуються підприємствами де працюють від 8 до 15 чоловік включно.

Згідно пункту 3.6. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова – річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2004р. за №1671/10270) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01) та фонду оплати праці штатних працівників (рядок 04) повинні збігатися з відповідними показниками державного статистичного спостереження форми №1-ПВ термінова-місячна за січень-грудень звітного року.

У рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 * 1000/рядок 01.

З урахуванням цієї формули, розмір середньої заробітної плати на підприємстві за 2005рік становить 7886грн.66коп. Таким чином, сума штрафних санкцій за 1 робоче місце, не зайняте інвалідом дорівнює 3943грн.33коп.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

На підставі наведених положень та враховуючи розмір середньорічної заробітної плати в розмірі 7886грн.66коп., позивачем була нарахована пеня у розмірі 137грн.94коп. за період з 15.04.2006р. по 09.06.2006р.

Проте за нормами чинного законодавства сума штрафних санкцій, що підлягає сплаті становить 3943грн.33коп. (половина середньої річної заробітної плати на цьому підприємстві).

Враховуючи це, сума пені, нарахованої за правилами статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., за період з 15.04.2006р. по 09.06.2006р. становить 68грн.97коп.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси” м. Кіровське, а саме - про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3943грн.33коп. та нарахованої пені 68грн.97коп. У задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., п.5 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, ст. 218 Господарського кодексу України, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 112, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси” м. Кіровське про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7886грн.67коп. та нарахованої пені 137грн.94коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техресурси” м. Кіровське (86302, м. Кіровське, вул. Асфальтна, буд.127, ЄДРПОУ 30364980) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (83073, м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. 91, МФО 834116, ЄДРПОУ 24164870) суму штрафних санкцій у розмірі 3943грн.33коп. та нарахованої пені 68грн.97коп.

У задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Новікова Р.Г.

Надруковано 3 примірника:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи