Рішення № 133878797, 05.02.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8930/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 11.11.2025 року через свого представника звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 29.07.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції, актовий запис №144.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 29.07.2008 року позивач з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, і від спільного життя мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що з квітня 2025 року фактично припинилися шлюбні відносини між ним та відповідачем, оскільки вони спільно не проживають та не ведуть спільного господарства. Причиною цього позивач вважає діаметрально протилежні погляди на шлюб і сім`ю, які виливалися у сварки та конфліктні ситуації між ним та відповідачем. У позові також посилається на те, що їх сім`я остаточно розпалася, шлюб носить формальний характер, а тому вважає, що подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим та недоцільним.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 13.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

06.01.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позову не заперечила та підтвердила, що позивач не проживає разом із нею та доньками із квітня 2025 року, проте вказала, що не погоджується із викладеними позивачем твердженнями щодо їх сімейного життя, зокрема посилається на те, що позивач не бере участі у вихованні та забезпеченні потреб дітей, усі витрати на їх утримання завжди покладалися саме на неї, а позивач не цікавиться життям дітей та не виходить з ними на зв`язок. Окрім цього, відповідач вказує на те, що у судовому рішенні слід зафіксувати заборону фізичного контакту позивача з дітьми без відома та присутності відповідача, а також на те, що судові витрати слід залишити за позивачем.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред?явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст.112 СК України суд з?ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім?ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, сторони уклали шлюб 29.07.2008 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції, актовий запис №144 (а.с.9), від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10-11).

Також встановлено, що між сторонами вже тривалий час відсутнє взаєморозуміння та виникають конфлікти, тому вони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету, а відтак фактично не підтримують жодних відносин.

Враховуючи те, що позов поданий у листопаді 2025 року, проте з того часу подружжя не примирилося, не налагодило свої сімейні відносини, з огляду на позицію як позивача, так і відповідача, які категорично наполягають на розірванні шлюбу, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення.

З урахуванням фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, наведене свідчить про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер і продовжується тривалий час, що призвело до втрати почуття любові та перспектив налагодження стосунків немає.

Наведене дає підстави для висновку про те, що подальше проживання та збереження сім`ї сторін неможливе, тому суд дійшов висновку, що їх шлюб слід розірвати.

Окрім цього, суд, реагуючи на доводи відповідача щодо того, що у судовому рішенні за даним позовом слід зафіксувати заборону фізичного контакту позивача з дітьми без відома та присутності відповідача, вважає необхідним вказати, що такі доводи не можуть бути розглянутими у межах даного провадження, а відповідач вправі звернутися до суду із позовною заявою для вирішення вказаного питання.

Щодо доводів відповідача про покладення судових витрат на позивача, суд зазначає, що не вбачає підстав для врахування таких. Проте, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, при поданні позову позивачем сплачено 968,96 грн. судового збору (а.с.8), а тому ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 484,48 грн. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 484,48 грн. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) за позовну вимогу про розірвання шлюбу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.12, 13, 141, 223, 258, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 29 липня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції, актовий запис №144.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484,48 грн. судового збору.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294, що розташоване за адресою: м.Львів, вул. К.Левицького, 18) повернути з державного бюджету ОСОБА_1 484,48 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Текст судового рішення складений 05.02.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний