Ухвала суду № 133877954, 06.02.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/131/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку тримання під вартою

03 лютого 2026 року м. Берегове

Колегія суддів Берегівського районного суду Закарпатської області в складі: головуючого суддіОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 , які брали участь в судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції, перекладача ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засідання клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки ОСОБА_5 про продовження строків тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025000000001231 від 04 грудня 2025 рокувідносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вари, Берегівського району, Закарпатської області, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої, громадянки України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025000000001231 від 04 грудня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

23.01.2026 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025000000001231 від 04 грудня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Обґрунтовуючи необхідність подальшого застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор зазначає, що у провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000001231 за обвинуваченням останньої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки держави.

Прокурор вказує, що обґрунтованість підозри, а в подальшому обвинувачення, повністю підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування доказів, зокрема: протоколами огляду мобільних телефонів обвинуваченої, даними листування з представником іноземної держави, протоколами допитів свідків, іншими матеріалами кримінального провадження, які свідчать про систематичний характер протиправної діяльності, спрямованої на шкоду обороноздатності та безпеці України.

На думку сторони обвинувачення, на даний час продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Прокурор обґрунтовує його тим, що обвинуваченій інкримінується особливо тяжкий злочин, за який законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, обвинувачена може вдатись до втечі, залишити територію України, використовуючи наявні у неї контакти за кордоном та попередній досвід виїздів за межі держави, що об`єктивно унеможливить належне здійснення правосуддя.

Крім того, наявний ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.

Прокурор зазначає, що у матеріалах провадження наявні дані про зв`язки обвинуваченої з представниками іноземних спецслужб, а також з особами, які співпрацювали з нею у протиправній діяльності. Перебуваючи на волі, обвинувачена матиме реальну можливість впливати на таких осіб, узгоджувати з ними позицію, схиляти до зміни показань або відмови від їх надання, що може суттєво перешкодити повному та об`єктивному судовому розгляду.

Також, ризик продовження кримінального правопорушення або вчинення нового злочину.

Як вказує прокурор, характер та тривалість інкримінованої діяльності, підтвердженої матеріалами досудового розслідування, свідчать про стійку протиправну спрямованість дій обвинуваченої. Наявність у неї налагоджених каналів зв`язку з представниками іноземної держави, використання спеціальних засобів комунікації та навичок конспірації створюють реальну можливість для подальшого виконання завдань на шкоду національній безпеці України у разі перебування її на волі.

Крім того, посилаючись на положення ч. 6 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, прокурор зазначає, що з урахуванням правової кваліфікації інкримінованого діяння та дії воєнного стану в Україні, суд має право не визначати розмір застави та застосувати виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, прокурор просить суд продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки лише такий запобіжний захід, на його переконання, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та досягнення завдань кримінального провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 та просив задовольнити його з підстав викладених у ньому.

Захисник ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні заперечив щодо вказаного клопотання прокурора, вважає, що в діях підзахисної відсутній склад злочину який їй інкримінується, ризики вважає недоведеними та необґрунтованими, його підзахисна розуміє наслідки переховування від суду та буде дотримуватись обов`язків обвинуваченої, у зв`язку з чим, просив застосувати запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, заперечення сторони захисту, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходує забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати напотерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Колегією суддів встановлено, що слідчими Головного слідчого управління СБ України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000976 від 04.09.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України

09.05.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.

19.09.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_10 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 09.08.2025.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою сторок до 06.07.2025 року без визначення розміру застави, який неодноразово продовжений ухвалами від 01.07.2025 року, 30.07.2025 року, 24.09.2025 року, 03.11.2025 року та 11.12.2025 року строком до 08.02.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Підставою для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала обґрунтована підозра останньої у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти росії" національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, а також враховуючи що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, тому колегія суддів вважає, що існують ризики зазначені прокурором у клопотання по продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під варто.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

При цьому, абзацом восьмим частини 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, колегія судів вбачає за доцільне продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 строк тримання під вартою на термін 60 днів без визначення розміру застави.

Наведений виклад обставин у відповідності до ч. 3 ст. 199 КПК України свідчить про те, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою.

З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, колегія суддів вважає, що обраний щодо ОСОБА_6 09.05.2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 177, ст. 197, ст. 199, п. 4 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 371, 372 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вари, Берегівського району, Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимій, громадянці України,строк тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали закінчується 03 квітня 2026 року о 10 годині 25 хвилин.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_11

Судді ОСОБА_12

ОСОБА_13