Ухвала суду № 133874398, 06.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23506/25

провадження № 2-о/753/96/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Осіпенко Л.М., розглянувши питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Венгаренко Т.А., звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що вона є однією й тією ж особою, зазначеною: - у свідоцтві про шлюб від 09.02.1991, виданому Виконавчим комітетом Павелківської сільської ради, Андрушівського району, Житомирської області; - у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданому ОСОБА_2 Відділом реєстрації актів Цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 12.11.2010; - у свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданому ОСОБА_1 Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 26.07.2025; - у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 3 від 09.02.1991 та актового запису про розірвання шлюбу № 926 від 12.11.2010; - у паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданому 06.11.1998 Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві; - у Довідці про присвоєння ідентифікаційного номера від 09.06.1998.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Осіпенко Л.М.

Вивчивши матеріали заяви, вважаю, що остання підлягає залишенню без руху для усунення недоліків із наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Відповідно до п. 1.1 Наказу Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (далі- Постанови) вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В п. 3 вище вказаної Постанови зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви. Якщо в заяві не зазначено з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Проаналізувавши заяву ОСОБА_1 , враховуючи мету встановлення даного факту, заявницею в поданій заяві не зазначено, як і не надано доказів на підтвердження того, що до її пред`явлення, вона зверталась до відповідних організацій за внесенням виправлень у документи, але в цьому їй було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу десятиденного строку з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення наведених недоліків, протягом якого позивачу необхідно надати суду: 1) докази звернення до відповідних державних органів із заявами про внесення виправлень до документів, зазначених у заяві; 2) письмові відмови таких органів у внесенні відповідних виправлень.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 294, 318 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії ухвали суду.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений термін заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Осіпенко Л.М.