Рішення № 133872935, 06.02.2026, Вишгородський районний суд Київської області

06.02.26 363/7263/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення №1246 від 04.07.2025 року,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Небилиця А.В., звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в обґрунтування якого зазначив, що 04.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 в Київській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Відповідно до вказаної постанови, являючись військовозобов`язаним, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду у визначений законом термін не уточнив та не оновив свої облікові данні в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого проживання. Однак, вказану постанову позивач вважає незаконною, винесеною за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, оскільки, 06.07.2010 року він був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтак, на думку позивача, факт зняття з військового обліку є юридично значимою обставиною, оскільки саме з цього моменту припиняється статус особи як військовозобов`язаного та, відповідно, припиняється обов`язок виконувати правила військового обліку, а відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий облік ведеться виключно щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно зі ст. 37 зазначеного Закону, підстави для зняття з військового обліку є вичерпним, а після здійснення такої дії особа більше не перебуває на військовому обліку, тобто: не ведеться в облікових документах ТЦК та СП, не є суб`єктом військового обліку, не може вважатися військовозобов`язаною. Також, позивач зазначив, що він не отримував ніяких документів, внаслідок яких було накладено штраф за постановою про адміністративне правопорушення. В матеріалах виконавчого провадження відсутня оскаржувана постанова, а також відсутні докази її направлення позивачу, за адресою місця проживання позивача вказана постанова також не надходила. Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати постанову №1246 від 04.07.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі у сумі сплаченого ним судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.12.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

02.01.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Лещенка Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 просив відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що у поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення позивач вказував, що він вилучений з військового обліку з 06.07.2010 року і не має статусу військовозобов`язаного. Однак, як зазначає представник відповідача, такого поняття як «вилучений» згідно закону немає, є поняття «знятий» або «виключений», що є згідно закону різними поняттями та розмежовуються між собою. Згідно військового квитка НОМЕР_1 позивач «знятий» з військового обліку згідно п.п. 2/4 п. 5 ст. 37 «Про військовий обов`язок і військову службу», дата зняття відсутня. Відповідно до п.п. 2/4 п. 5 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (редакція 2010 року) зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України: з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов`язаних. Тобто, позивач знявся з обліку так як він вибув в іншу місцевість. Згідно ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (редакція 2010 року) призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. Водночас, позивач протягом встановленого законом 7-ми денного строку на військовий облік не став, чим грубо порушив ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (редакція 2010 року). Відтак, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було встановлено, що він являючись військовозобов`язаним у порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не оновив свої персональні дані. У зв`язку з цим, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку. Окрім того, представник відповідача зазначив, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 , як у держателя Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня можливість шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні отримати такі персональні даних військовозобов`язаного, як номер телефону, адреса електронної пошти. З огляду на викладене вбачається, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства.

13.01.2026 року від представника позивача адвоката Небилиці А.В. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого представник зазначає, що 06.07.2010 року ОСОБА_1 був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому у нього припиняється статус особи як військовозобов`язаного та, відповідно, припиняється обов`язок виконувати правила військового обліку. Посилання відповідача на формальну різницю між поняттями «знятий» та «виключений» не змінює правової суті спірних правовідносин, оскільки жодна норма закону не надає статусу військовозобов`язаного особі, яка знята з військового обліку і не перебуває у жодному з видів військового обліку. Також, представник позивача зазначив, що відповідач фактично намагається застосувати до позивача обов`язки та відповідальність, які випливають з норм законодавства та підзаконних актів, що набули чинності значно пізніше, ніж момент зняття позивача з військового обліку. Враховуючи викладене представник позивача зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не мав станом на дату винесення протоколу про адміністративне правопорушення і не має статусу військовозобов`язаного, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, що є безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 04.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено відносно ОСОБА_1 постанову №1246 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, 01.07.2025 року близько 17 год. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 , який являючись військовозобов`язаним, під час дії особливого періоду у визначений законом термін не уточнив та не оновив свої облікові дані в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого проживання. Під час складання протоколу ОСОБА_3 не заперечував того, що не уточнив свої персональні дані, але зазначив що виключений з військового обліку, тому на нього не поширюється дія Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з тим, ОСОБА_3 не надав військово-облікового документа, який би містив відмітку про те, що він виключений з військового обліку. З інформації, що міститься і Реєстрі «Оберіг» вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . З огляду на встановлені обставини, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, оскільки він не виконав вимоги закону та у встановлений строк не оновив та не уточнив свої облікові дані. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 5 ч. 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Визначення військової служби міститься у ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, відповідно до якого військова служба це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 2 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Так, з наданих представником відповідача документів вбачається, що 01.07.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №1246. Зі змісту вказаного протоколу слідує, що 01.07.2025 року о 17 год. 00 хв. в приміщенні в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що ОСОБА_1 не оновив військово-облікову інформацію до 18.07.2024 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення містить пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а зокрема: «Я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вилучений з військового обліку 06.07.2010 року згідно наказу та згідно Закону України. Вилучення з військового обліку передбачає повне зняття статусу військовозобов`язаного, що звільняє особу від військового зобов`язання назавжди. Також, звільняє від проходження військової комісії…»

ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 09 год. 00 хв. 04.07.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу.

04.07.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 Прибора М.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення виніс відносно ОСОБА_1 постанову №1246, відповідно до якої останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Вказана постанова була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 13.08.2025 року, що підтверджується відповідним фіскальним чеком, з номером відправлення 0730100157355, та повернута на адресу відправника 02.09.2025 року, що підтверджується відповідним поштовим конвертом, а також роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта».

Отже, з матеріалів справи вбачається, а також не заперечується самим позивачем, що останній у строки, визначені частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не здійснив оновлення своїх персональних (облікових) даних.

Щодо доводів позивача, що 06.07.2010 року він був знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому він більше не має статусу особи як військовозобов`язаного, та він не є суб`єктом військового обліку, та не може нести відповідальність за порушення правил, які на нього не поширюються, то суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1, 3 ст. 33 даного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 відповідно до частини п`ятої статті 33 вказаного Закону затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України.

Приписи ст. 37 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Так, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 37 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на момент проставлення у військовому квитку позивача відмітки «знятий з військового обліку»), зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції та в Державну кримінально-виконавчу службу України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

З аналізу наведених норм права висновується, що для зняття військовозобов`язаного з військового обліку має існувати хоча б одна з підстав визначених п. 2 ч. 5 ст. 37 вказаного Закону, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В той же час, суд звертає увагу, що частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на момент проставлення у військовому квитку позивача відмітки «знятий з військового обліку») визначено підстави для виключення осіб з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, а саме виключенню військового обліку підлягають громадяни, які: призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; досягли граничного віку перебування в запасі; припинили громадянство України; були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; померли.

Відтак, вбачається, що підстави для «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» є різними за своєю правовою природою. Зняття з військового обліку є тимчасовою процедурою, яка не припиняє правового статусу особи як військовозобов`язаного. Метою зняття з обліку є забезпечення коректного ведення військово-облікових даних, а не припинення військового обов`язку, зокрема, у зв`язку із зміною місця проживання (переїзду до іншої адміністративно-територіальної одиниці), проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ. Натомість «виключення з військового обліку» означає остаточне припинення статусу особи як військовозобов`язаного, що підтверджується самими підставами для такого виключення, а зокрема у разі визнанні військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, у разі досягнення граничного віку перебування в запасі, припинення громадянства України або смерті особи.

Отже, з наведеного слідує, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», а зокрема, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 року справа №280/2880/24.

Так, як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , у ньому міститься відмітка «знятий з військового обліку», а отже він є військовозобов`язаним, а відтак мав обов`язок стати на військовий облік та уточнити облікові дані, жодних доказів того, що позивач був виключений з військового обліку суду не надано.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 був «знятий з військового обліку», та продовжував перебувати у статусі військовозобов`язаного, а відтак мав обов`язок уточнити облікові дані, чого останнім зроблено не було, у зв`язку з чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, суд вважає, що оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , відносно ОСОБА_1 №1246 від 04.07.2025 року винесена у межах повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а адміністративне стягнення накладено в межах санкцій вказаної статті.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про відсутність підстав для скасування постанови №1246 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 04.07.2025 року, а відтак у задоволені позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому, зважаючи на вимоги ст. 139 КАС України, понесені позивачем витрати відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 251, 245, 258 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-73, 77, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення №1246 від 04.07.2025 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34961544, адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, 6).

Суддя І.Ю. Котлярова