Рішення № 133872900, 02.02.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8204/25

Провадження № 2/361/2987/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.26

02 лютого 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі: головуючого судді Писанець Н.В.,

за участю секретаря Михальової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бровари у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якої діє адвокат Косенко Ілля Андрійович, до Першої Броварської державної нотаріальної контори про зняття заборони з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що на підставі договору дарування частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазаревою В.П., зареєстрованого в реєстрі за №55 від 14.01.2004 року, 04 листопада 2010 року за ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу, прізвище змінено на « ОСОБА_3 »), зареєстровано право власності на 1/20 частки на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №405543854 від 27.11.2024р. позивачу стало відомо про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей щодо обтяження належного їй на праві спільної часткової власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 такого змісту: тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 81610, зареєстрований 27.07.2004 року Броварською міською державною нотаріальною конторою, об`єкт обтяження: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , архівний номер: 3164464 КІЕV469, архівна дата: 13.09.2000, дата виникнення: 04.12.1957, № реєстра 318, внутр.№ Е501852Е2АF13A327F28.

Однак, згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №405543854 від 27.11.2024р. даний житловий будинок побудовано лише у 1965 році.

Згідно відповіді Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварське бюро технічної інвентарізації» №526 від 10.06.2025р. на адвокатський запит №02-02/0625 від 02.06.2025р., станом на 16.05.1966р. право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на будівлю за № НОМЕР_1 , виданого Броварським міським відділом комунального господарства на підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 20.04.1966р. №150-2 (реєстровий №2691, книга 13; дата реєстрації 16.05.1966р.)

Згідно інвентаризаційної справи, даний житловий будинок (земельна ділянка) мав наступну нумерацію: з 1954 р. по 1958 р. був під №5; з 1959р. по теперішній час під №7.

При цьому, за змістом вищевказаної відповіді, станом на 01.03.1971р., за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 10.08.1955р., посвідченого Броварською ДНК 26.09.1955р. за р.№13911. Згідно інвентаризаційної справи даного будинку його колишня адреса: АДРЕСА_3 .

У той же час, відповідно до правовстановлюючих документів, рішенням виконкому Броварської районної ради №1128 від 16.11.1954р. ОСОБА_5 було відведено під індивідуальне будівництво земельну ділянку по АДРЕСА_4 . На підставі свідоцтва про право власності на будівлю № НОМЕР_1 , виданого Броварським міським відділом комунального господарства, на підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 20.04.1966 року № 150-2 16.05.1966р. за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дане домоволодіння успадкувала донька померлої ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (реєстр.№2.860 від 18.07.2001р.), яка в подальшому подарувала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частинах кожному 1/10 частину домоволодіння за АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору дарування частини домоволодіння від 14.01.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., зареєстрованого в реєстрі за №55.

За змістом позовної заяви, враховуючи, що ОСОБА_4 ніколи не значився власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , а тому даний об`єкт нерухомого майна не міг бути об`єктом застави за його кредитними зобов`язаннями, що на думку позивача свідчить про помилковість зареєстрованого обтяження, чим створені перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження позивачем належним їй майном.

Тому позивач звернувся до суду та просив зняти арешт з вищевказаного нерухомого майна шляхом виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились в наданій суду заяві підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу у їх відсутності.

Представник відповідача, будучи сповіщеним належним чином про час та дату розгляду справи в судове засідання також не з`явився, відзиву за позов не подав, надав заяву про проведення судового засідання за їх відсутності.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі договору дарування частини домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазаревою В.П., зареєстрованого в реєстрі за №55 від 14.01.2004 року, 04 листопада 2010 року за ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу, прізвище змінено на « ОСОБА_3 »), зареєстровано право власності на 1/20 частки на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №405543854 від 27.11.2024р. позивачу стало відомо про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей щодо обтяження належного їй на праві спільної часткової власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 такого змісту: тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 81610, зареєстрований 27.07.2004 року Броварською міською державною нотаріальною конторою, об`єкт обтяження: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , архівний номер: 3164464 КІЕV469, архівна дата: 13.09.2000, дата виникнення: 04.12.1957, № реєстра 318, внутр.№ Е501852Е2АF13A327F28.

Однак, згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №405543854 від 27.11.2024р. даний житловий будинок побудовано лише у 1965 році.

Згідно відповіді Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварське бюро технічної інвентарізації» №526 від 10.06.2025р. на адвокатський запит №02-02/0625 від 02.06.2025р., станом на 16.05.1966р. право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на будівлю за № НОМЕР_1 , виданого Броварським міським відділом комунального господарства на підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 20.04.1966р. №150-2 (реєстровий №2691, книга 13; дата реєстрації 16.05.1966р.)

Згідно інвентаризаційної справи, даний житловий будинок (земельна ділянка) мав наступну нумерацію: з 1954 р. по 1958 р. був під №5; з 1959р. по теперішній час під №7.

При цьому, за змістом вищевказаної відповіді, станом на 01.03.1971р., за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 10.08.1955р., посвідченого Броварською ДНК 26.09.1955р. за р.№13911. Згідно інвентаризаційної справи даного будинку його колишня адреса: АДРЕСА_3 .

У той же час, відповідно до правовстановлюючих документів, рішенням виконкому Броварської районної ради №1128 від 16.11.1954р. ОСОБА_5 було відведено під індивідуальне будівництво земельну ділянку по АДРЕСА_4 . На підставі свідоцтва про право власності на будівлю № НОМЕР_1 , виданого Броварським міським відділом комунального господарства, на підставі рішення виконкому Броварської міської ради від 20.04.1966 року № 150-2 16.05.1966р. за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дане домоволодіння успадкувала донька померлої ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (реєстр.№2.860 від 18.07.2001р.), яка в подальшому подарувала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частинах кожному 1/10 частину домоволодіння за АДРЕСА_1 , шляхом укладення договору дарування частини домоволодіння від 14.01.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., зареєстрованого в реєстрі за №55.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами,установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд звертає уваги на те, що правова природа у забороні на майно полягає у реальному забезпеченні зобов`язання, тоді як в дійсній справі відсутні відомості про те, що зобов`язання щодо наданої позики державним ощадним банком продовжує діяти зі спливом вже більше 25 років з моменту надання такої позики, все це з урахуванням відсутності відомостей про здійснення будь-яких виконавчих дій щодо відповідних боргових зобов`язань чи інших дій , які б були направлені на забезпечення погашення боргу чи навіть наявності будь-якого боргу свідчить про те, що наявна спірна заборона не виконує свою основну роль й не направлена на реальне забезпечення зобов`язання.

Оскільки судом не встановлено наявності на даний момент відповідного зобов`язання щодо позики наданої позивачу , в забезпечення виконання чого було накладено заборону відчуження на нерухоме майно, а також суб`єкт, в інтересах якого зареєстровані заборони на відчуження, не здійснював протягом більше ніж 25 років будь-яких дій направлених на забезпечення погашення боргу, проте саме позивач є на даний момент спадкоємцем майна щодо якого накладена заборона, права якого обмежені, наявна заборона не направлена на реальне забезпечення зобов`язання, тому існування такого обтяження на думку суду є суттєвим втручанням у здійснення позивачем його права на спадкування на нерухоме майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, у зв`язку з чим необхідно припинити відповідне обтяження.

Вищезазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду , викладеною у постанові від 28.10.2020 року у справі 446/1366/18.

З огляду на те, що по справі на цей час відсутні жодні докази на підтвердження доцільності й необхідності продовження дії обтяження зазначеного вище нерухомого майна, що як наслідок впливає на можливість позивачки повноцінно реалізувати свої права як власника майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про скасування обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна.

При цьому суд враховує, що у справі відсутні жодні відомості на підтвердження того, що внаслідок скасування обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна будуть порушені права інших осіб.

На підставі викладеного суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , у інтересах якої діє адвокат Косенко Ілля Андрійович, до Першої Броварської державної нотаріальної контори про зняття заборони з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати обтяження та припинити чинність запису про обтяження: тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 81610, зареєстрований 27.07.2004 року Броварською міською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення, б/н, 04.12.1957, Комбінат №512, об`єкт обтяження: будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , архівний номер: 3164464 КІЕV469, архівна дата: 13.09.2000, дата виникнення: 04.12.1957, № реєстра 318, внутр.№ Е501852Е2АF13A327F28.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Київського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Писанець Н.В.