Рішення № 133868706, 05.02.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 389/2686/25

2/212/657/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Терещук М. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив таке.

До суду з позовом звернувся представник позивача директор Ґедзь О. В. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17 жовтня 2025 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів; повторно витребував докази ухвалою від 14.11.2025. На виконання ухвали суду витребувані документи від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли лише 10.12.2025 року.

В усі судові засідання сторони та/або їх представники не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином. Представник позивача Ткаченко Ю. О. у своїх клопотаннях просила проводити розгляд справи без її участі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України наявні підстави для винесення судом заочного рішення.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73168543 від 22.02.2025, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, на загальну суму 19 350,00 грн та судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн і витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Позов обґрунтував таким. 22.02.2025 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір про надання коштів у кредит № 73168543, згідно з яким товариство надає відповідачу кредит 6 000,00 грн строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,750 % на день. Договір з боку відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідачу перераховано кредитні кошти на картковий рахунок НОМЕР_1 .

26.06.2025 року позивач та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Договір факторингу № 26/06/25, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало позивачу право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, серед яких відповідач. Відповідно до Реєстру прав вимоги до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 350,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 450,00 грн сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн сума заборгованості за комісією, 12 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву тощо не скористалася.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що 22.02.2025 відповідач уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73168543 (а. с. 15-21), згідно з яким товариство зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 6 000,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника; строк кредитування: 30 днів (п. 2.2.2); денна процентна ставка 0,250 % (п. 2.2.3.); комісія за надання кредиту 15,00 % від суми кредиту, що у грошовому виразі складає 900,00 грн (п. 2.2.4.). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У п. 5.3. зазначено, що до укладання договору, позичальнику надається можливість вивчити його умови, шляхом ознайомлення з умовами оферти, паспортом споживчого кредиту, інформацією на сайті кредитодавця тощо.

Кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн 22.02.2025 було перераховано відповідачу на картковий рахунок з використанням реквізитів платіжної картки, зазначеної у Договорі - 5355280215080712, що підтверджується Листом АТ «ПРИВАТБАНК» від 03.12.2025 та випискою (надані на ухвалу суду про витребування доказів; а. с. 88-90а), Листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а. с. 24).

26.06.2025 року позивач та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Договір факторингу № 26/06/25 (а. с. 25-29), відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь позивача права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 73168543, що підтверджується Реєстром права вимог № 26/06/25-02 (а. с. 33-36). За умовами Договору факторингу перехід прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог (п. 2.1.3.).

За Розрахунком заборгованості (а. с. 14) сума заборгованості відповідача за Договором становить 19 350,00 грн, складається з: 6 000,0 грн залишок за тілом кредиту, 450,00 грн залишок за процентами, 900,00 грн залишок за комісією, 12 000,00 грн залишок за пенею.

Докази погашення заявленої до стягнення заборгованості та/або спростування розрахунку заборгованості відповідач суду не надала.

Отже, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини кредитування; право вимоги за укладеним між ними Договором було передано 26.06.2025 позивачу за договором факторингу. Обставини кредитування та переходу права вимоги суд вважає доведеними.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Щодо тіла кредиту та відсотків

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення «ЦК України») зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (тобто положення, які регулюють відносини позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним з різновидів переходу права вимоги є факторинг, правила якого визначаються ст. 1077-1086 ЦК України. Зокрема, відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Долучені позивачем до позовної заяви та надані на ухвалу суду про витребування докази підтверджують наявність обставин, про які стверджує позивач, зокрема, укладення кредитного договору з відповідачкою, перерахування коштів за таким договором, наявності заборгованості за договором.

Відсотки нараховані за період з 22.02.2025 до 23.03.2025 тобто за 30 днів сукупно у розмірі, про який домовилися сторони Договору.

Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами.

Щодо комісії за надання кредиту.

Право нарахування комісії за надання кредиту обумовлене, крім самого Договору, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначеною статтею визначено, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Інформація про комісії має надаватися споживачу до укладення договору (ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до п. 5.3. Договору про надання кредиту підписанням самого Договору позичальник (відповідач) підтвердив, що до укладання договору, позичальнику надається можливість вивчити його умови, шляхом ознайомлення з умовами оферти, паспортом споживчого кредиту, інформацією на сайті кредитодавця тощо. Нарахування комісії в розмірі 900 грн за надання кредиту передбачено, як встановив суд, п. 2.2.4. Кредитного договору.

Отже, відповідач був обізнаний з умовою щодо комісії, погодився на цю умову, тому у нього виникло зобов`язання щодо її сплати. Крім того, відповідач частково сплачував заборгованість, як видно з розрахунку. Тому вимогу про стягнення комісії суд також задовольняє.

Щодо пені.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки у розмірі 12 000,00 грн. На підтвердження цієї вимоги позивач надав довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено стягнення пені у розмірі 4% на день. Однак така умова не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу прямої норми закону умова кредитного договору про сплату неустойки не може бути застосована, а нарахована позивачем неустойка в сумі 12 000 ,00 грн має бути списана; вимога про стягнення такої неустойки не підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (усі, крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн підтверджуються такими документами: Договором про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року (а. с. 37-39); Витягом з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11.07.2025 (а. с. 41), Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а. с. 41-42).

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування витрат позивача належно обґрунтовані та доведені, пов`язані з розглядом справи, клопотання відповідача про зменшення їх розміру відсутнє, дотримані критерії розумності їх вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 422,40 грн, та витрати на правничу допомогу мають бути стягнені з відповідача у розмірі 920,03 грн та 1 329,30 грн відповідно.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором № 73168543 в розмірі 7 350,00 грн, з яких: 6 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 450,00 грн сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн сума заборгованості за комісією.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» сплачений судовий збір в розмірі 920,03 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 329,30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано безпосередньо до Покровського районного суду міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ: 43311346; вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 05 лютого 2026 року.

Суддя: М. В. Швець