Ухвала суду № 133866153, 06.02.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/321/26

УХВАЛА

06 лютого 2026 року. Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Пансенко Є.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову при подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АБ ІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" про захист трудових прав та оскарження дій роботодавця.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА" до набрання законної сили рішення у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення трудових відносин із заявником, у тому числі звільнення або скорочення, змінювати істотні умови праці, посаду, функціональні обов`язки або статус позивача. Свою заяву обґрунтовує тим, що у межах даного спору раніше була постановлена ухвала про забезпечення доказів, якою відповідача у справі зобов`язано надати суду та позивачу визначений перелік документів. Однак, відповідач не надав жодного з витребуваних судом документів та неповідомив про причину їх ненадання. Разом з тим, відповідач продовжує вчиняти активніуправлінські дії щодо неї як працівника, у тому числі застосовує внутрішні накази, встановлює додаткові умови праці, створює реальну загрозу припинення трудових відносин (звільнення/скорочення) без належного документального підтвердження правомірності таких дій. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, може призвести до фактичного звільнення або скорочення позивача до моменту розгляду справи по суті; неможливості ефективного поновлення порушених прав у майбутньому; створення відповідачем незворотних правових наслідків, які ускладнять або зроблять неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Надані матеріали справи свідчать про те, що позивач бажає зберегти свій існуючий статус та умови праці в ТОВ "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА". При цьому, ні з матеріалів позовної заяви, ні із заяви про забезпечення позову, є незрозумілим обґрунтування позовних вимог, невідомим є що є предметом даного трудового спору, які права чи інтереси позивача порушуються, не визнаються або оспорюються відповідачем, відсутнє викладення відповідних обставин з посиланням на докази, що підтверджують вказані обставини.

Також з позовної заяви та заяви про забезпечення позову не вбачається про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, вважаю, що заявником не доведені обставини, які дають підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-151, 153, 260-261, 353 ЦПК України, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову при подачі позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: Є. М. Панасенко