Постанова № 133865, 11.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.06 р. Справа № 28/56а

11 год. 45 хв. вул. Артема, 157 м. Донецьк

нарадча кімната (кабінет) № 213

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кониченка О.М.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву

позивача: Колективного підприємства „Ювенал” м. Краматорськ

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним акту №169/23-2-21948476 від 30.06.05р. документальної перевірки Державної податкової інспекції в м. Краматорськ, як не відповідаючий чинному законодавству України.

за участю

представників сторін:

від позивача: Біличенко В.О. - за довір.

від відповідача: Таран А.О.– за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Колективне підприємство „Ювенал” м. Краматорськ, звернувся до господарського суду Донецької області із позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним акту №169/23-2-21948476 від 30.06.05р. документальної перевірки Державної податкової інспекції в м. Краматорськ, як не відповідаючий чинному законодавству України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що до акту не прикладені письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень, у акті не невідображені в повному обсязі первинні документи, на підставі яких зроблені записи в податковому і бухгалтерському обліку (не наведена кореспонденція рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджує наявність факту порушення.

Крім того, позивач звернув увагу суду на ту обставину, що посадовими особами відповідача не вірно описана господарська операція при розрахунках. Внаслідок виконання угоди № 011 від 01.10.2001 року на поставку ТМЦ, яка була укладена між позивачем та ПП „Демір” у позивача виникла заборгованість перед контрагентом у сумі 31812 грн. Зазначена заборгованість була погашена поручителем позивача – Біличенко В.О., а авансові звіти були здані поручителем до бухгалтерії позивача. Позивач вважає, що внаслідок зазначеної операції виникла заборгованість перед фізичною особою, ліміт каси не був перевищений. Крім того, позивач зазначив, що акт перевірки не був підписаний вповноваженою особою підприємства.

20.04.2006 року від позивача до суду надійшла заява про зміну позовних вимог в адміністративній справі. Відповідно до зазначеної заяви позивач просив суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення: № 0002842343/0/26258/0/23-313 від 30.06.2005 р., № 0002842343/1/26258/1/23-313 від 09.08.2005 р. та рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, до КП „Ювенал" № 0002842343/2/4731710/23-511 від 14.10.2005 р., № 0002842343/3/57079/10/23-511 від 12.12.2005 р.

09.08.2006 року від позивача до суду надійшла заява про зміну позовних вимог в адміністративній справі. Відповідно до зазначеної заяви позивач просив суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення: № 0002842343/0/26258/10/23-313 від 30.06.2005 р., № 0002842343/1/37397/10/23-313 від 09.08.2005 р. та рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій до КП „Ювенал" № 0002842343/2/47317/10/23-511 від 14.10.2005 р., № 0002842343/3/57079/10/23-511 від 12.12.2005 р.

Відповідачем була здійснена перевірка позивача, результати якої відображені у Акті відповідача „Про результати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов”язових платежів), додержання валютного законодавства ...за період з 01.10.2002 року по 31.03.2005 року ”.

За даними Акту в ході перевірки був виявлений факт перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня, у розмірі 25787,00 грн., отриманий розрахунковим шляхом при перевірці авансових звітів підзвітних осіб. На дату здійснення розрахунків 11.11.2002 року та 28.11.2002 року пп. 2.3 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, із змінами та доповненнями (надалі в тексті Постанови – Постанова НБУ) встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим через їх каси та каси установ банків у розмірі 3000,00 грн. А так як, з ПП "Демір" здійснені розрахунки за готівку: у першому випадку у розмірі 10872,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 58 від 11.11.2002 на суму 10872,00 грн.; у другому випадку у розмірі 20940,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 61 від 28.11.2002 на суму 20940,00 грн., то має місце факт перевищення граничної суми готівкового розрахунку одного підприємства з іншим через їх каси, що є порушенням пп. 2.3 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, із змінами та доповненнями.

У разі здійснення підприємством готівкових розрахунків з іншим підприємством більш встановленої граничної суми готівкові кошти у розмірі перевищення встановленої суми розрахункової додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням отриманої розрахункової сумі з затвердженим лімітом каси.

За результатами перевірки відповідачем було прийняте повідомлення - рішення № 0002842343/0/26258/10/23-313 від 30.06.2005 р. (з урахуванням письмових пояснень представника позивача стосовно дати прийняття рішення), яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 51574 грн. із посиланням на п.2.3 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 в редакції, яка діяла на час проведення господарської операції.

Позивачем зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено у апеляційному порядку до ДПА у Донецькій області, ДПА України . За результатами розгляду скарг позивача ДПІ у м. Краматорську, ДПА у Донецькій області, ДПА України були прийняті рішення відповідно до яких позивачу у задоволенні його скарг було відмовлено та були прийняті податкове повідомлення – рішення № 0002842343/1/37397/10/23-313 від 09.08.2005 р. та рішення про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій до КП „Ювенал" № 0002842343/2/47317/10/23-511 від 14.10.2005 р., № 0002842343/3/57079/10/23-511 від 12.12.2005 р. сума фінансових санкцій склала 51574 грн.

Так, як вбачається із матеріалів справи між ПП „Демір" м. Донецьк та КП „Ювенал” м. Краматорськ був укладений договір № 011 від 01.10.2001 року, на поставку ТМЦ. Відповідно до умов договору позивач повинен був сплатити на користь контрагента належні останньому грошові кошти протягом 10 днів з моменту отримання товару. Строк дії договору був встановлений сторонами з 01.10. 2001 року по 01.05.2002 року.

Сторонами укладені зміни № 1 до договору № 011 від 01.10.2001 року без дати підписання, згідно до яких договір доповнений пп. 4.4 „Поручителем за виконання зобов’язань по даному договору виступає фізична особа Біличенко Віталій Олександрович ” та продовжений строк дії договору до 31.12.2002 року.

З ПП "Демір" були здійснені розрахунки за готівку: у першому випадку у розмірі 10872 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 58 від 11.11.2002 року на суму 10872 грн.; у другому випадку у розмірі 20940 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 61 від 28.11.2002 року на суму 20940 грн. Кошти до каси ПП „Демір” були внесені Біличенко В.О., із поміткою КП „Ювенал”.

11.11.2002 року директором КП „Ювенал” Біличенко В. О. в бухгалтерію підприємства був наданий авансовий звіт № 16 про витрачання готівки із значенням – призначення авансу „поточні потреби” на загальну суму 10872,00 грн., а також 28.11.2002 року директором Біличенко В.О. в бухгалтерію підприємства був наданий авансовий звіт № 17 про витрачання готівки із значенням – призначення авансу „поточні потреби” на загальну суму 20940 грн.

Так, відповідно до всіх оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та рішень про застосування фінансових санкцій відповідач застосував фінансові санкції за порушення позивачем п.2.3 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72. Фінансові санкції застосовані відповідно до ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, а саме за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (норма процесуального закону).

Однак, при цьому частиною 1 ст. 71 КАСУ встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто відповідно до ч. 1 ст. 71 кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги (обмеження встановлені лише у ст. 72), але відповідно до частина 2 обов’язок доказування лежить на відповідачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 ст. 69 КАСУ встановлено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно до ч. 1 ст. 138 КАСУ предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів того, що саме позивачем, як юридичною особою був здійснений розрахунок за проданий ПП „Демір” товар. Однак, із матеріалів справи вбачається, що розрахунок був здійснений поручителем Біличенко В.О., а не юридичною особою.

Відповідачем не надано суду жодного доказу того, що готівкові розрахунки були здійснені за придбаний товар саме юридичною особою. Не надано доказів того, що Біличенко В.О. були отримані із каси підприємства, в установі банку грошові кошти для розрахунку з ПП „Демір”, що повинно було бути відображено у касовій книзі позивача. Крім того, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що суду не надано доказів що посадовими особами позивача були здійснені будь – які внески грошовими коштами у касу позивача, що потягло перевищення ліміту каси, розмір якого склав 17 грн.

Розділом 5 Постанови НБУ № 72 передбачений порядок проведення перевірки та визначення понадлімітних залишків готівки в касі.

Підпунктом 5.9.1 п. 5.9 розділу 5 Постанови НБУ було встановлено, що для контролю за дотриманням підприємствами (підприємцями) установлених обмежень (3 тис. грн.) при здійсненні між ними готівкових розрахунків перевіряються розрахункові операції конкретного підприємства - платника готівкових коштів.

Також має враховуватися те, що такі готівкові розрахунки можуть здійснюватися підприємствами протягом дня з іншими підприємствами (підприємцями) за одним чи кількома платіжними документами, а також те, що зазначені обмеження не стосуються розрахунків підприємств із фізичними особами та інших випадків, які визначені цим Положенням. Якщо готівкові розрахунки підприємств перевищують установлену граничну суму, то надлишкова їх сума додається розрахунково до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово (того самого дня, у який було здійснено цю операцію), а одержана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси. Зазначені обмеження стосуються всіх видів операцій з готівкою, пов'язаних як з реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), так і з позареалізаційними операціями.

Підпунктом 5.9.2 п. 5.9 розділу 5 Постанови НБУ було передбачено, що для перевірки використовуються потрібні касові документи підприємств (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, авансові звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки при придбанні товарів, оплаті наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо). Підпунктом 5.9.3 п. 5.9 розділу 5 Постанови НБУ було встановлено, що під час перевірки підприємства аналізуються записи в касовій книзі, книзі обліку придбаних товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дані прибуткових і видаткових касових ордерів, авансових звітів підзвітних осіб та інших підтверджувальних документів. Можуть також перевірятися обороти за субрахунком 372 "Розрахунки з підзвітними особами". Порушення встановлених обмежень на здійснення готівкових розрахунків виявляються шляхом порівняння фактичних витрат готівки підприємств-платників за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) за конкретним розрахунком, що підтверджені відповідними обґрунтувальними документами, з діючими обмеженнями. У разі потреби можуть здійснюватися зустрічні перевірки підприємств з порівнянням даних (за сумами і строками) відповідних касових документів підприємств-платників і підприємств - одержувачів готівкових коштів.

Однак, Біличенко В.О. грошових коштів для здійснення розрахунків з ПП „Демір”, як посадова або інша особа позивача із установи банку, каси підприємства не отримував(не надано жодного доказу цього), тобто розрахунок був здійснений поручителем – фізичною особою Біличенко В.О., із зазначенням у прибутковому ордері ПП „Демір” його прізвища, та назви підприємства позивача.

Як фізична особа та директор підприємства, яка розрахувалась із кредитором - Біличенко В.О. надав авансові звіти, які підтверджували понесені ним витрати, що врегульовано п. 2.15 Постанови НБУ № 72. Однак, порушень термінів звітування та застосування фінансових санкцій з цього приводу відповідачем не встановлено (не надано).

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення – рішення та рішення про застосування фінансових санкцій недійсними.

Керуючись Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. Постановою Національного , ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Колективного підприємства „Ювенал” м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську суд про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень: № 0002842343/0/26258/10/23-313 від 30.06.2005 р., № 0002842343/1/37397/10/23-313 від 09.08.2005 р. та рішень про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій до КП „Ювенал” № 0002842343/2/47317/10/23-511 від 14.10.2005 р., № 0002842343/3/57079/10/23-511 від 12.12.2005 р., задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0002842343/0/26258/10/23-313 від 30.06.2005 р., яким застосована фінансова санкція у розмірі 51574 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 0002842343/1/37397/10/23-313 від 09.08.2005 р. яким застосована фінансова санкція у розмірі 51574 грн.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002842343/2/47317/10/23-511 від 14.10.2005 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій у сумі 51574 грн.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002842343/3/57079/10/23-511 від 12.12.2005 р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій у сумі 51574 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 вересня 2006 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено 18.09.2006 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кониченко О.М.