Ухвала суду № 133859263, 25.12.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/35633/25

1-кс/760/15061/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі Солом`янського районного суду м. Києва клопотання слідчої 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 24.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000347 у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Донецьк Донецької області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28 ч.1 ст. 111-2 КК України КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського міського суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_6 за попередньою змовою з громадянами України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в період часу, не пізніше 29 листопада 2022 року, достовірно знаючи що Російська Федерація (далі - РФ) здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 та Постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, здійснюють пособництві державі-агресору, тобто організацію вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора через підконтрольну останнім ООО ПКФ «Оникс» шляхом сплати до бюджету РФ податків, які використовуються у збройній агресії проти України.

Так, 15 січня 1992 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 зареєстровано ТОВ ВКФ «ОНИКС» код ЄДРПОУ: 02074346, юридична адреса: 84331, Україна, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Ювілейна, будинок, 70, основний вид діяльності: 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

Керівниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ ВКФ «ОНИКС» є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які 21.12.2022, надали довіреність на ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на розпорядження та управління часткою в статутному капіталі суб`єктів господарської діяльності та 24.12.2022 довіреностей на представництво інтересів з питань управління та розпорядження корпоративними правами суб`єктів господарської діяльності.

2023 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у громадяни України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , достовірно знаючи з розповсюджених у засобах масової інформації та мережі Інтернет повідомлень про окупацію Збройними Силами РФ частини території України, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення кримінально караного діяння за попередньою змовою групою осіб, що полягає у вчиненні пособництва державі-агресору, тобто організації вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, а саме передачі інших активів представникам держави-агресора через підконтрольну ООО ПКФ «Оникс», зареєстровану в РФ шляхом сплати до бюджету рф податків.

Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності на території держави-агресора, зокрема постачання товарів на користь РФ чи контрольованих РФ підприємств, отримання товарів з підприємств РФ є незаконною та призведе до сплати податків, зборів та обов`язкових платежів на користь РФ, що в свою чергу допомагатиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу РФ, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, а відтак сприятиме у здійсненні військової агресії проти України, для уникнення санкцій Ради Національної безпеки та оборони України розробили єдиний злочинний план дій, необхідний для досягнення мети протиправного механізму, який включав в себе: створення на території РФ нової ТОВ, залучення працівників компанії як на території РФ, так і на території України; визначення та розподіл функцій кожної особи, яка братиме участь у вказаній організованій групі; налагодження процесу виробництва та купівлі - продажу товарів та поставки останніх в РФ; налагодження процесу продажу товарів на території РФ.

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій з організації роботи підконтрольних підприємств, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) за попередньою змовою групою осіб, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних та інших активів, а саме передачі інших активів представникам держави-агресора через підконтрольну ТОВ, зареєстровану в РФ шляхом сплати до бюджету РФ податків, неможливо, останні на виконання єдиного злочинного плану, вирішили залучити до своєї протиправної діяльності працівників, які перебувають на території РФ та тимчасово окупованих, які володіють організаторськими здібностями, здатні вирішувати поставлені завдання, успішно організовують та забезпечують ведення результативної роботи, виконують усі накази та розпорядження, володіють професійними знаннями і навичками, мають необхідний досвід роботи для виконання організаційно-розпорядчих та управлінських функцій щодо організації та здійснення господарської діяльності підконтрольних підприємств, зокрема на території держави-агресора.

У зв`язку з чим, вкінці 2022 року (більш точна дата не встановлена), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та місці, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як організатори, з метою реалізації вказаного злочинного умислу та розробленого єдиного злочинного плану дій, розуміючи, що продукція компанії першочергово орієнтована на споживачів країн СНД, найбільший ринок збуту - РФ, вирішили здійснювати пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів і інших активів представникам держави-агресора, а саме передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, зареєстрували у представників держави-агресора, на тимчасово окупованій території Донецької області ООО ПКФ «Оникс» (ОГРН: 1229300075685 от 29 ноября 2022?г., ИНН/КПП: 9309011607, 930901001 з статутним капіталом 8 000 000 руб, юридична адреса: 283060, «Донецька народная республика», м. Донецк, вул. Куйбишева, б. 200), основним видом діяльності вказаного підприємства є - виробництво сухарів, печива та інших хлібобулочних виробів, виробництво мучних кондитерських виробів, тортів, тістечок, тістечок і бісквітів для тривалого зберігання (10.72), в якому визначили генеральним директором ОСОБА_6 .

А відтак, приблизно в квітні 2022 року, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , заздалегідь дійшли попередньої злочинної змови групою осіб та домовилися про спільне вчинення кримінального правопорушення, до початку вчинення такого, а саме про вчинення за попередньою змовою групою осіб з розподілом ролей пособництва державі-агресору, тобто за попередньою змовою групою осіб вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, а саме передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора через підконтрольну ТОВ ВКФ «Онікс», зареєстровану в РФ шляхом сплати до бюджету РФ податків, зборів та інших платежів.

Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як організатори та керівники ООО ПКФ «Оникс» фактично здійснюючи керівництво та контроль за діяльністю ООО ПКФ «Оникс», підшукали та залучили до діяльності ТОВ учасників, здійснили планування злочинної діяльності ООО ПКФ «Оникс», визначали конкретну роль кожного учасника у вчиненні кримінального правопорушення, а також контролюють її здійснення шляхом надання наказів, розпоряджень, доручень, проведення нарад, координацію діяльності.

Крім того, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , реалізуючи вказаний злочинний намір за попередньою змовою групою осіб, направлений на пособництво державі-агресору проводять зустрічі з потенційними контрагентами, представниками підприємств, які зареєстровані в РФ, домовляються щодо умов поставок, а також здійснює контроль за реалізацією продукції як на території РФ, так і на тимчасово окупованих територіях т. зв. «ДНР».

Так, внаслідок вищевказаних протиправних діях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стало можливим продовження ведення господарської діяльності ООО ПКФ «Оникс» та сплати до бюджету держави-агресора податків, зборів та інших платежів у тому числів податку на прибуток, тобто передання інших активів представникам держави-агресора, а саме інших активів - податків до Управління Федеральної податкової служби РФ, які в подальшому використовуються державою-агресором та її представниками у збройній агресії проти України.

Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб керуючи діяльністю підприємства ООО ПКФ «Оникс» та виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарських функції, в період часу, не пізніше 29 листопада 2022 року по 26 лютого 2024 (точний час розслідуванням не встановлений), достовірно знаючи що РФ здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 та Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, здійснюють пособництво державі-агресору, тобто організацію вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора через підконтрольну останнім ООО ПКФ «Оникс», шляхом сплати до бюджету РФ податків, зборів та інших платежів, які використовуються у збройній агресії проти України.

Таким чином, за викладених вище обставин ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України - вчинене за попередньою змовою групою осіб пособництво державі-агресору, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі інших активів представнику держави-агресора шляхом сплати грошових коштів, сформованих з податків до бюджету держави-агресора, РФ.

02.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Так, підозра ОСОБА_6 обґрунтовано підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження.

02.04.2025 у зв`язку з відсутністю підозрюваної ОСОБА_6 , на офіційному веб-сайті Офісу генерального прокурора та в Газеті «Урядовий Кур`єр» опубліковано повідомлення про підозру, а також повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_6 до СУ ГУ СБ України у місті Києві та Київській області за адресою: м. Київ, провулок Аскольдів, 3-а о 10:00 на 07, 08 та 09.04.2025 для допиту як підозрюваної та вручення письмового повідомлення про підозру під час здійснення досудового розслідування, проте у зазначений час підозрювана не прибула до слідчого та не повідомила про причини неявки.

Разом з тим, враховуючи, що встановити фактичне місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_6 не виявилося за можливе, 13.05.2025

ОСОБА_6 оголошена у міждержавний та міжнародний розшук, проведення якого доручено співробітникам ГВ «І» СБ України у м. Києві та Київській області.

Наразі розшук підозрюваної триває, згідно оперативних даних остання перебуває на тимчасово окупованій території України.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави застосування до підозрюваної запобіжного заходу.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 вже переховується від органу досудового розслідування, оскільки у статусі підозрюваної жодного разу не прибула на виклик до слідчого та не повідомила про причини та неможливість прибуття на виклик, у зв`язку з чим оголошена у розшук.

Підозрювана з метою уникнення відповідальності на території України, за інкриміноване їй кримінальне правопорушення (злочин), за яке вразі доведення вини передбачено максимальне покарання у вигляді позбавленням волі до дванадцяти років, вже переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України.

Крім цього, під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 , з метою ухилення від можливої кримінальної відповідальності може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, у кримінальному провадженні та інших обвинувачених матеріали щодо яких під час досудового розслідування виділені в окремі кримінальні провадження.

Поряд з цим, на теперішній час органом досудового розслідування не встановлені всі особи, причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення, у разі не застосування до нього запобіжного заходу, зможе попередити інших невстановлених осіб, із котрими вона підтримувала контакт для здійснення протиправної діяльності, про необхідність зміни акаунту чи способів зв`язку, чим унеможливить подальше документування вчиненого злочину, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.

Слід також зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та експертів залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на вказану особу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Водночас, ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України існує, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні за попередньою змовою групою осіб пособництво державі-агресору, а саме своїми умисними діями, спрямованими на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі інших активів представнику держави-агресора шляхом сплати грошових коштів, сформованих з податків до бюджету держави-агресора, РФ.

ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи характер та спосіб вчинених підозрюваною дій, специфіку кримінального правопорушення та способи конспірації, які застосовувались при її вчиненні, слід вважати, що без обрання вказаного запобіжного заходу остання зможе продовжити вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком.

24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_12 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та дія якого триває до теперішнього часу, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, під час воєнного стану, що свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечних діянь.

На підставі викладеного слідча, за погодженням з прокурором, звернулися до суду з відповідним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та доводи, викладені в ньому, долучила до матеріалів справи додаткові матеріали та пояснила, що підозра, пред`явлена ОСОБА_6 обґрунтована і підтверджується належними доказами, нині наявні ризики та підстави, визначені статтею 177 КПК України, підозрювана перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території та оголошена у міжнародний розшук. З огляду на викладене просив обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вважав що ОСОБА_6 не повідомлена належним чином про підозру та не обізнана про її виклики до слідчого, суду. Також вважав ризики, викладені у клопотанні, - безпідставним.

Заслухавши пояснення прокурора, захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені даною статтею.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Крім того, обов`язковою умовою вимоги про видачу для здійснення карного переслідування є засвідчена копія постанови про заключення під варту. Зазначена вимога міститься в ч. 2 ст.58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01. 1993 року. Такі ж вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого виступає правовою підставою для подальшого затримання цієї особи за межами України і доставки її на територію України до місця кримінального провадження.

Після затримання особи за межами України слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов`язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК).

При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.

Тобто на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

З наведеного слідує, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене виключно з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, принципів справедливості, рівності та домірності (пропорційності), із забезпеченням справедливого балансу інтересів особи та суспільства, на підставі та в порядку, визначених законами України, з урахуванням актів міжнародного права, позицій Європейського суду з прав людини, за вмотивованим рішенням суду, прийнятим в порядку справедливої судової процедури (рішення Конституційного Суду України (від 13 червня 2019 року № 4-р/2019).

Так, в судовому засіданні встановлено, що у провадженні Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені .04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024101110000347 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя перевіряє вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

02.04.2025, на підставі ст. ст. 111, 133, 135, 276-278 КПК України, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваної та повістки про виклик на допит в якості підозрюваного на 07.04.2025, 08.04.2025 та 09.04.2025 опубліковано на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та у засобах масової інформації загальнонаціональної сфери розповсюдження «Урядовий кур`єр».

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, наданими суду для вивчення, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_9 від 30.06.2025 та від 30.06.2025, ОСОБА_13 від 03.04.2025, протоколами оглядів від 15.05.2024, від 17.05.2024, 23.01.2025, 27.01.2025, 31.01.2025 та від 02.06.2025

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про обрання запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити дане кримінальне правопорушення.

При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на викладене слідчий суддя не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме: вчинення за попередньою змовою групою осіб пособництва державі-агресору, тобто вчинення за попередньою змовою групою осіб умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя пересвідчився у тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, оскільки санкція ч. 2 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зауважує, що підозрювана має молодий вік, відомостей про стан здоров`я підозрюваної слідчому судді не надано.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя встановив, що підозрювана не має міцних соціальних зв`язків, оскільки має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території України.

Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зазначає, що відомостей про наявність у підозрюваної постійного місця роботи чи навчання слідчому судді не надано.

Щодо репутації підозрюваного, відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя зазначає, що даних щодо негативної репутації підозрюваної в ході судового розгляду слідчому судді не надано.

Щодо майнового стану підозрюваної, в дотримання вимог п. 7 ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя відзначає, що, як стороною захисту так і стороною обвинувачення, не надано відомостей щодо майнового стану підозрюваної.

На виконання вимог п. 8, 9, 10 ч.1 ст.178 КПК України в ході розгляду клопотання відомостей про наявність у підозрюваної судимостей не встановлено. Даних про застосування до підозрюваної інших запобіжних заходів не надано, як і відомостей про наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог, визначених п. 11 ч. 1 ст.178 КПК України, слідчий суддя зазначає, що на момент розгляду даного клопотання майнова шкода у кримінальному провадженні відсутня.

Крім того наявний ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, окрема ризик летальності, що його створює підозрювана, відповідно до п. 12 ч.1 ст. 178 КПК України, оскільки підозрювана продовжує перебувати на тимчасово окупованій державою-агресором території України.

Відповідно до матеріалів, отриманих в ході виконання доручень в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території Донецької області.

Отже, при проведенні слідчих (розшукових) дій встановлені достатні підстави вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території України.

13.05.2025, на підставі ч. 1 ст. 281 КПК України, постановами слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, підозрювану ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук у зв`язку із перебуванням підозрюваної на тимчасово окупованій державою-агресором території України.

Слідчий суддя наголошує, що, в даному випадку, норми кримінально-процесуального законодавства не зобов`язують сторону обвинувачення доводити перед слідчим суддею саме факт перебування підозрюваної особи у розшуку, достатнім є лише факт оголошення такої особи в розшук, оскільки чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Разом з цим в абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України зазначено, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного». В той же час ч. 2 ст. 281 КПК України встановлює, що «про оголошення у розшук виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань». Отже, для того, щоб підозрюваний, у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України, вважався оголошеним у розшук має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.

Таким чином, слідчий суддя встановив наявність підстав для розгляду даного клопотання в порядку вимог ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваної ОСОБА_6 у зв`язку із тим, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території України та оголошена у міжнародний розшук.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, характер та зухвалість інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, який вчинено в умовах воєнного стану. Крім того не можна залишити поза увагою той факт, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території України, оголошена у міжнародний розшук та до теперішнього часу не повернулась, достовірно знаючи, що відносно неї проводиться досудове розслідування, не з`являється без поважних причин на виклик слідчого та прокурора, будучі належним чином повідомленою по такий виклик.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що в ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, а тому ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадження.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведеним існування ризиків, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не віднайшли об`єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтується на припущеннях слідчого, прокурора.

Крім того, слідчий суддя враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваної ОСОБА_6 , однак вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні тяжкого злочину проти основ Національної безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуального ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що обрання у відношенні підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, враховуючи, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території України та оголошена у міжнародний розшук, отже клопотання підлягає задоволенню.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної, яка оголошена у міжнародний розшук та перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території України, розмір застави не визначається, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, ст.58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, розглянути за її участі питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1