Рішення № 133854618, 05.02.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6744/25

Провадження № 2/357/1035/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» поштою звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості: 1) за договором позики № 77648787 у розмірі 32 465,68 грн; 2) за кредитним договором № 484759 у розмірі 6 570,95 грн, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 07.11.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77648787, зобов`язання за яким відповідачем не виконано. Крім того, 20.01.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 484759, зобов`язання за яким відповідачем не виконано. В подальшому від позикодавців до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату передано право вимоги до відповідача за вказаними договорами. З огляду на вказане, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на його користь.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

16.06.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні.

15.12.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, в обґрунтування якого зазначено про часткове визнання позову, а саме в частині заборгованості за кредитним договором № 484759 у розмірі 6 570,95 грн. Однак, вказує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів згідно договору позики № 77648787 від 07.11.2021 на рахунок відповідача, а також фактичного користування ним кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника). Просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за договором позики № 77648787 від 07.11.2021 та здійснити розподіл судових витрат позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

27.12.2025 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система товариства здійснює реєстрацію заявника на сайті товариства і формує особистий кабінет клієнта. Приймаючи заявку до розгляду, товариство не приймає на себе зобов`язання надати кредит. У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту, товариство робить клієнту в особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови. Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти договір або відмовитися від пропозиції. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку згоди, після чого йому надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який він має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на сайті товариства клієнт направляє товариству електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним. Отже, підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів. Представник позивача разом з позовною заявою надавав докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу та деталізовані розрахунки заборгованості. Надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів позичальнику. Факт невчинення жодних дій щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами за кредитними договорами - є визнання кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов. Кредитні договори та договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, 27.12.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому представник просить витребувати від АТ «Універсал Банк»: Інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 20.01.2021; Інформації щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) банківської картки НОМЕР_2 ; Виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 з 20.01.2021 по 25.01.2021; Виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 з 07.11.2021 по 13.11.2021; Інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 20.01.2021 по 13.11.2021; Інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ). В клопотанні також заявлено про поновлення строку подання такого клопотання.

02.02.2026 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання з проханням про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів у зв`язку з пропущеними строками.

Так, відповідно до ст. 83, 84 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки позивач подав клопотання про витребування доказів поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 83 ЦПК України, не повідомив суд про те, що у встановлений законом строк не можуть бути подані такі докази, не надав докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання заявлених доказів, а також не обґрунтував неможливість подання клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, тому суд на місці ухвалив відмовити позивачу в поновленні строку на подання клопотання про витребування доказів та залишити вказане клопотання без розгляду.

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позиція сторони суду зрозуміла.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений, позиція останнього суду зрозуміла.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

20.01.2021 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 484759, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 15 000 грн.

За вказаним вище договором погоджено строк позики 546 днів з кінцевим терміном повернення 20.07.2022 за фіксованою процентною ставкою за перший день користування кредитом - 25% в день (9125% річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з наступного дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 127,35%, орієнтована загальна вартість кредиту 26 889,56 грн.

Між позикодавцем та відповідачем також узгоджено графік платежів кредиту в період з 20.02.2021 по 20.07.2022 рівними платежами за умови дотримання строків повернення коштів.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 484759 вбачається, що відповідач в період з 20.02.2021 по 20.02.2022 дотримувався встановленого графіку погашення заборгованості, однак починаючи з березня 2022 року припинив сплачувати кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 6 570,95 грн, в тому числі: 6 076,74 грн - тіло кредиту; 494,21 грн - відсотки.

В подальшому від ТОВ «Слон кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 2401-24 від 24.01.2024, з урахуванням акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.01.2024, перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно витягу з реєстру боржників від 24.01.2024 до договору факторингу № 2401-24 від 24.01.2024, до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 484759.

Крім того, згідно з наявною в справі копією договору вбачається, що 07.11.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77648787, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 18 000 грн на 64 днів з фіксованою базовою процентною ставкою 1,6% на день, знижена процентна ставка - 0,72%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%.

Додаток № 1 до договору позики № 77648787 від 07.11.2021 містить загальну вартість кредиту для споживача в розмірі 23 465,68 грн та реальну річну процентну ставку в розмірі 1187,04% річних.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 77648787 вказана заборгованість у розмірі 32 465,68 грн, в тому числі: 18 000 грн - тіло кредиту; 14 465,68 грн - відсотки.

Від ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (з урахуванням додаткових угоди та акта приймання-передачі реєстру боржників) перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 77648787.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на часткове визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 484759 у заявленому позивачем розмірі, що виникла внаслідок порушення договірних зобов`язань відповідачем.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності

Обов`язком позивача, який стверджує про надання відповідачу безготівкових кредитних коштів первісним кредитором за кредитним договором № 77648787, у якому він набув право вимоги, є надання доказів, що підтверджують зарахування позичальнику таких коштів, а у разі неможливості самостійно подати такий доказ - право на обґрунтування такої неможливості та заявлення клопотання про витребування доказів судом за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18 та від 30.08.2022 у справі № 509/2976/19.

У справі, що розглядається, позивач не надав суду первинні облікові бухгалтерські документи, не вказав про здійснення ним досудових заходів забезпечення доказів, подав клопотання про витребування таких доказів поза межами процесуального строку та не обґрунтував неможливість подання клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу відповідачу коштів за зазначеним договором позики позивачем не надано документів, які передбачені ст. 22, 25 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 13 ЗУ «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ був проведений.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, при цьому інформаційні довідки технологічного оператора платіжних послуг про проведення успішної транзакції через платіжний сервіс послуг, листи із повідомленням про успішність операцій по грошовому переказу коштів за вказаним номером транзакції, або подібні їм докази з частково прихованим номером платіжної картки або його відсутністю, з яких неможливо встановити належність позичальнику відповідної платіжної картки, а також платіжні доручення небанківських фінансових установ про переказ коштів без доказів фактичного виконання цих доручень, не вважаються належними та допустимими доказами надання кредитних коштів, і для встановлення цієї обставини додатково витребовуються докази від банку-емітента платіжної картки щодо її належності відповідачу та виписка з рахунку позичальника. Лише за умови встановлення, що платіжна картка дійсно належить відповідачу і на його рахунок надійшли кошти, слід вважати доведеним факт надання кредиту і відповідно факт укладення договору між сторонами.

Отже позивач не довів факт перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором № 484759. Таким чином, позивач не довів існування у ОСОБА_1 заборгованості за укладеним кредитним договором, за невиконання умов якого позивач звернувся із цим позовом.

Одночасно суд звертає увагу, що укладаючи договори факторингу, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не був позбавлений можливості вимагати первинні бухгалтерські документи у первісного кредитора.

Розрахунок заборгованості за вказаним договором, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, отже не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з визначенням конкретних розмірів заборгованості є документом, що створений в односторонньому порядку, тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі якої він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості відповідача.

Відсутність належних первинних банківських документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але й не дає можливості перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Таким чином, укладення кредитного договору № 484759 і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позовній заяві, як наслідок набуття права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором, позивачем не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог про стягнення коштів за кредитним договором № 484759 за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір у розмірі 509,61 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 484759 від 20.01.2021 у розмірі 6 570,95 грн та судовий збір у розмірі 509,61 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов