Ухвала суду № 133849853, 04.02.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

04 лютого 2026 рокуСправа № 280/829/26 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши у м. Запоріжжі матеріали адміністративного

позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688)

Запорізької обласної прокуратури (69063, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, код ЄДРПОУ 02909973)

Держави України в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646)

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі відповідач 2), Держави України в особі Державної казначейської служби України (далі відповідач 3), в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Запорізькій області у період з 2015 по 2023 роки;

визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури;

стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь позивача 5 000 000,00 грн. моральної шкоди;

зобов`язати відповідачів вжити належних заходів у межах їх компетенції для усунення наслідків своєї бездіяльності, яка призвела до порушення прав позивача.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Аналогічні вимоги містяться також у ч. 6 ст. 21 КАС України.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не обов`язково є підставою ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач визначає зміст протиправної бездіяльності відповідачів як: невнесення відомостей до ЄРДР у встановлений законом строк, не проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, не витребування та незабезпечення збереження банківських доказів, відсутність належного процесуального контролю з боку прокуратури, ігнорування судового рішення від 01.09.2021. У зв`язку із чим просить суд зобов`язати відповідачів вжити належних заходів у межах їх компетенції для усунення наслідків своєї бездіяльності, яка призвела до порушення прав позивача.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що в даному випадку, вказані правовідносини мають вирішуватися відповідно до норм кримінального судочинства, яке регулює порядок звернення осіб до суду з вищевказаними вимогами, зокрема, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування (Глава 26, ст.303-308 КПК України).

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу кримінального судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів..». З огляду на це не вважається «судом, не встановленим законом» є орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З урахуванням вищезазначеного, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги про порушення відповідачами положень КПК України щодо невнесення відомостей до ЄРДР у встановлений законом строк, не проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, не витребування та незабезпечення збереження банківських доказів, відсутність належного процесуального контролю з боку прокуратури, ігнорування судового рішення, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивачу, з метою належного захисту, слід звернутися до суду в порядку кримінального судочинства.

Оскільки цей позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, то і вимоги позивача про відшкодування шкоди не можуть бути розглянуті адміністративним судом.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.07.2024 у справі № 520/2579/24, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження та на підставі ч.6 ст. 170 КАС України роз`яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами кримінального судочинства.

Керуючись статями 19, 170, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даного спору належить здійснювати за правилами кримінального судочинства.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова