Рішення № 133848192, 02.02.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 686/32880/25

2/689/170/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Кульбаби А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 26066,92 грн. за кредитними договором від 15.03.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2016 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 40 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Станом на 20.12.2021 загальна сума заборгованості за кредитом становить 26066,92 грн.

20.12.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 17.03.2016, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 18.12.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

06.01.2026 від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором, у якому вказала, що позивач на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, належних доказів (договорів (документів)) не надав. Надані в підтвердження укладення кредитного договору документи не відповідають вимогам до вказаного виду договорів. Належний кредитний договір до позовної заяви не доданий. Наданні позивачем документи, не містить зазначених істотних умов договору кредиту, оскільки в ньому відсутні чіткі умови щодо предмету, ціни та строку кредитного договору. Також позивачем не надані докази досягнення сторонами згоди щодо ціни кредитного договору, тобто стосовно суми кредиту, вона взагалі невизначена і неузгоджена. Окрім того, кредитний ліміт не є сумою кредиту, оскільки встановлює лише бажаний граничний розмір кредиту, а не фактичну суму кредиту. Наданий позивачем на підтвердження своїх позовних вимог розрахунок заборгованості, не підтверджений жодним первинним документом. Окрім того, не зрозумілим є визначено обрахунок показників складових заборгованості. Окрім того, в позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачу нібито при укладенні кредитного договору надавався паспорт споживчого кредиту, і нібито вказаний документ на момент отримання кредиту містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеними в цьому документі, при цьому копії паспорту споживчого кредиту з яким нібито ознайомлена відповідач не надає. Відповідач стверджує, що позивач не ознайомлював її з паспортом споживчого кредиту. Відповідно до пунктів 3.1, 3.1.1 Угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.03.2016р. (оферта і акцепт), нібито укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та позивачем, ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 200 000 грн. Сума кредиту, що є доступною клієнту на момент видачі клієнту картки та підписання цієї угоди, складає 1000 грн. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого належать і витрати на професійну правничу допомогу. Водночас вважаю, що таківитрати в сумі 9200,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, (підготовка цієї справи до суду не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. Відповідач на сьогодні ніде не працює і доходів не має, перебуває на утриманні чоловіка. Отже, зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн. враховуючи складність справи, є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципурозподілу судових витрат. З огляду на все викладене вище вважаю, що покладення судових витрат на відповідача є неправильним і несправедливим. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

21.01.2026 від директора ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» В.Г.Наваренка до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вказав, що ознайомившись із відзивом відповідача, керуючись своїми правами, передбаченими ст. 179 ЦПК України, вважає, що доводи відповідача є безпідставними та необгрунтованими, що підтверджується наступним. Щодо не згоди відповідача із порядком укладення кредитного договору (посилання про нібито відсутність належного кредитного договору). Так позивачем разом із позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту (кредитний ліміт, процента ставка). На підтвердження прийняття даної оферти відповідача (умов отримання кредиту, які запропоновані саме відповідачем) АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку та акцептом АТ «Альфа Банк», які надані разом із позовною заявою. Отже, укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбувалось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача АТ «Альфа Банк» (прийняття оферти Відповідача АТ «Альфа Банк» і є укладеним кредитним договором, оскільки всі суттєві умови кредитного договору чітко вказані в оферті (пропозиції) відповідача на отримання кредиту). Сам же відповідач фактично запропоновував умови кредитування, а тому посилання відповідача на необізнаність зі своїми же умовами кредитування виглядає не логічно. Щодо не згоди відповідача із доказами видачі кредиту та розміром заборгованості. Згідно з п. 57 розд. IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Пунктом 62 Положення № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. В силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 5 54/4300/ 16-ц. Таким чином, надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості. Тому просив позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 39, 54).

Відповідачка в судове засідання не з"явилася. Належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи (а.с. 41).

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю.

Судом встановлено, що 15.03.2016 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 40 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. (а.с. 5).

АТ «АЛЬФА-БАНК» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК» (а.с. 6).

Тобто, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача (а.с.16-22).

Крім того, з вищевказаної виписки по рахунку за період з 17.03.2016 по 11.10.2021 вбачається, що відповідач була активним користувачем, зокрема, відповідачка здійснювала погашення кредиту з рахунку, здійснювала покупки, здійснювала переказ з картки на картку (а.с. 16-22).

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Станом на 20.12.2021 загальна сума заборгованості за кредитом становить 26066,92 грн.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем доведено позовні вимоги згідно з розрахунком заборгованості станом на 20 грудня 2021 року, тобто на день набуття позивачем права вимоги за кредитним договором між АТ «АЛЬФА -БАНК» та ОСОБА_1 в розмірі 26066,92 гривень (а.с.23).

20.12.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 15.03.2016, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 (а.с. 8-12).

Згідно з п. 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне клієнтові право вимоги до Боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до договору.

Згідно з п. 2.3 Договору право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановлено в Додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору Права вимоги за цим договором становлять 234 963 295,73 грн.

Згідно з п. 4.2 ціна права вимоги за цим договором становить 12 878 944 грн 00 коп. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 878 944 грн 00 коп. шляхом перерахування на рахунок клієнта, відкритого в ПАТ АБ «Укргазбанк» протягом двох банківських днів з дати підписання Договору.

20 грудня 2021 року АТ «АЛЬФА -БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» склали Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 20 грудня 2021 року до Договору Факторингу № 4 від 20.12.2021 (а.с.13).

Відповідно до платіжного доручення № 34291 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перерахувало на рахунок АТ «АЛЬФА-БАНК» суму грошових коштів в розмірі 12 878 944 грн 00 коп. за право вимоги згідно з договором факторингу № 4 від 20.12.2021.

Згідно з Випискою з додатку до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 15.03.2016 на загальну суму 26 066, 92 грн, яка складається із залишку по тілу кредиту - 22 782,70 грн, залишку заборгованості за штрафними санкціями -3 284,22 грн. (а.с.14).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог статей 7681 ЦПК України, суд установив, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини з надання кредиту, які були оформлені шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти та підтверджені вчиненням ним конклюдентних дій.

Факт надання відповідачу кредитних коштів, розмір заборгованості та право вимоги позивача підтверджуються наданими письмовими доказами та розрахунком заборгованості, який суд визнає належним і допустимим доказом.

Враховуючи встановлені обставини та норми матеріального права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, суд бере до уваги, що договір факторингу в установленому законом порядку судом недійсним не визнавався, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірним, тобто таким, що породжує певні цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи норми статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75, виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 16-22) свідчить про те, що станом на 20 грудня 2021 року, тобто на час переходу права вимоги до нового кредитора, відповідачка не повернула кредит і не сплатила штрафні санкції.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 23) в сукупності з випискою по особовому рахунку (а.с. 16-22) свідчить про невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором.

Так, посилання відповідача про незгоду із порядком укладення кредитного договору (неукладанням кредитного договору), суд розцінює критично. Так позивачем разом із позовною заявою надано оферту відповідача про отримання кредиту в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту (кредитний ліміт, процента ставка). На підтвердження прийняття даної оферти відповідача (умов отримання кредиту, які запропоновані саме відповідачем) АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме видано (перераховано) кредит, що підтверджується випискою по рахунку. та кредитного договору між позивачем та відповідачем відбувалось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача АТ «Альфа Банк» (прийняття оферти Відповідача АТ «Альфа Банк» і є укладеним кредитним договором, оскільки всі суттєві умови кредитного договору чітко вказані в оферті (пропозиції) відповідача на отримання кредиту). Сам же відповідач фактично запропоновував умови кредитування, а тому посилання відповідача на необізнаність зі своїми же умовами кредитування суд не бере до уваги.

Щодо не згоди відповідача із доказами видачі кредиту та розміру заборгованості, то суд зазначає наступне. Згідно з п. 57 розд. IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75), інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Пунктом 62 Положення № 75 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. В силу ст. 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості про що наголосив Верховний Суд у Постанові від 25 травня 2021 року по справі № 5 54/4300/ 16-ц. Таким чином, надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості.

Отже, виписка з рахунка приватного клієнта № 980183-2025/1017, розрахунковий період з 17 березня 2016 року по 11 жовтня 2021 року, є належним та допустиммим доказом надання грошових коштів у кредит та свідчить про наявний розмір заборгваності відповідача перед позивачем (а.с. 16-22).

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала договір і отримала кредит, однак, всупереч умовам кредитного договору, не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту. Відповідачка власноручно підписала Оферту на укладання Уугоди про обслуговування кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії 15 березня 2016 року, де зазначено усі істотні умови договору: п. 3.1. Ліміт Відновлювальної кредитної лінії встановлено у розмірі 200 000 грн., п. 3.2. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою складає 40 % річних, п. 3.3. Розмір Обов"язкового мінімального платежу встановлено у розмірі 7 % від суми Загальної заборгованості тощо.

Твердження відповідача про те, що строк дії картки становить 2 роки з моменту її випуску, тобто строк дії картки закінчився 15 березня 2018 року і тому нарахування та стягнення процентів після спливу строку дії договору є неможливим, суд до уваги не бере та відхиляє.

Так, позивачем не заявлялися позовні вимоги до відповідача про стягнення процентів за користування кредитом. Згідно позовної заяви та додатків до неї позивач просить з стягнути з відповідача залишок по тілу кредиту в сумі 22 782, 70 грн. залишок заборгованості за штрафіними санкціями в сумі 32844, 22 грн.

А відповідно до п. 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року по справі № 910/17048/17 нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачкою грошових коштів та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення, тому заборгованість за кредитним договором, що визначена станом на 20.12.2021 у розмірі 26 066, 92 грн., є доведеною та обґрунтованою.

Посилання відповідача з приводу своїх доводів щодо неукладання кредитного договору на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц про те, що "пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору" - суд розцінює критично та відхиляє.

Так, в даному випадку, відповідачем підписана Угода про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 . Підписанням зазначеної Угоди відповідачка погодилася з усіма істотними умовами кредитного договору (а.с. 5).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц зауважує, що "безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд обґрунтовано зазначили про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 16 058,07 грн.".

Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові підтверджує обов"язок позичальника повернути кредитодавцю заборгованість за тілом кредиту.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правову допомогу.

Судом установлено, що між позивачем та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, відповідно до якого конкретні суми до оплати наводяться у акті приймання-передання наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених клієнтом.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн позивач надав суду також копії: Акту №4 приймання-передачі послуг від 02.06.2025, платіжну інструкцію № 2724 від 10.06.2025 про сплату гонорару у розмірі 9200 грн, призначення платежу: оплата згідно з договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.

Згідно з п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 141 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Об`єднана Палата Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зробили такі правові висновки: розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 444/3403/20 зроблений висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.03.2025 по справі 275/150/22.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Надана на підтвердження оплати витрат на правничу допомогу платіжна інструкція № 2724 від 10.06.2025 не містить посилань, що послуги надані адвокатом клієнту саме в межах представництва інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за договором № 630380001HPLS від 15.03.2016 (а.с. 27).

Так, судом встановлено, що позовну заяву підписано та подано директором ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" Наваренко В.Г. (а.с. 1-4), заяву про проведення засідання без участі представника позивача 22 грудня 2025 року подав представник позивача Плачинда К.О. (а.с. 39), відповідь на відзив 21 січня 2026 року подав та підписав директор ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" Наваренко В.Г. (а..с 50-52); заяву про проведення засідання без участі представника позивача 2 лютого 2026 року подав представник позивача Плачинда К.О. (а.с. 54-55).

Жодних належних і допустимих доказів того, що адвокат Литвиненко О.І. надавала первинну консультацію замовнику у справі, робила правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також готувала та подавала позовну заяву, представник позивача суду не надав.

Отже, акт № 4 приймання-передачі надання послуг від 2 червня 2025 року не є належним і допустимим доказом надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Литвиненко О.І., тому цей акт № 4 від 2 червня 2025 року суд до уваги не бере та відхиляє (а.с. 25 зворот).

Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 686/32880/25 суд вважає не доведеним, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Отже, слід стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 40340222; місцезнаходження: пл. Солом`янська, 2, м. Київ, 03035) заборгованість за кредитним договором від 15.03.2016 в сумі 26 066, 92 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 22 782 грн.70 коп.; заборгованість за штрафними санкціями 3 284 грн.22 коп.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3 028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 10, 12, 23, 81, 137-141, 247, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 40340222; місцезнаходження: пл.Солом`янська, 2, м.Київ, 03035) заборгованість за кредитним договором від 15.03.2016 в сумі 26 066, 92 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 22 782 грн.70 коп.; заборгованість за штрафними санкціями 3 284 грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 40340222; місцезнаходження: пл.Солом`янська, 2, м. Київ, 03035) судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

У задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн. - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 5 лютого 2026 року.

Суддя А.В. Кульбаба