Ухвала суду № 133845730, 05.02.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/695/26

н\п 6/490/31/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатін О.В., вивчивши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М. про визначення частки у спільному майні боржника,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Химич О.М. звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з поданням про визначення частки у спільному майні боржника. В поданні заявник зазначив, що у нього на виконанніперебуває зведене виконавче провадження № 79937581, до складу якого входять: 1) ВП № 73343219 з примусового виконання виконавчого листа № 490/3254/23 виданого 20.10.2023 року суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 27448, 48 грн. та судового збору у розмірі 1073,60 грн.; 2) ВП № 74825649 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7-6685/2008 виданого 27.10.20208 року суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В. про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 88016,44 грн. та судових витрат у розмірі 910,16 грн.; 3) ВП 79588096 з примусового виконання виконавчого листа № 490/9081/15-ц виданого 27.10.20208 року суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В. про: стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованості в розмірі 620 770,79 грн., судового збіру у розмірі 9 311,56 грн.

Станом на даний час сума заборгованості у зазначеному ЗВП становить 713514,00 грн., провадження не закінчено і рішення суду не виконані.

Разом з тим, боржнику ОСОБА_1 та громадянам України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м.

З урахуванням наведеного та з метою звернення частки на майно боржника, його опису та арешту та подальшої реалізації на прилюдних торгах, для повного виконання рішення суду, що набрало законної сили, заявник просить суд визначити частку боржника ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 1/5 частки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 року головуючим суддею визначено суддю Саламатіна О.В.

03.02.206 року справу передано судді.

Суд, вивчивши матеріали вказаного подання приходить до висновку, що таке має бути повернуто заявнику без розгляду, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 183 ЦПК України встановлено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

На підтвередження направлення копії поданя з доданими документами боржнику ОСОБА_7 та стягувачу ОСОБА_8 заявником, вякості додатків до подання долучені фіскальні чеки від 30.01.2026 року про направлення листів рекомендованих ОСОБА_8 (5400600999989) та ОСОБА_1 (5400600999997).

При цьому, частиною сьомою статті 43 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Таким чином, надані заявником фіскальні чеки від 30.01.2026 року про направлення листів рекомендованих ОСОБА_8 (5400600999989) та ОСОБА_1 (5400600999997) не є належними доказами надсилання учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України, а саме у паперовій формі листом з описом вкладення.

Судом встановлено, що заявником при зверненні до суду в електронній формі через електронний кабінет в порушення вимог статей 43 та 183 ЦПК України до подання не долучено докази його надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), а саме боржнику ОСОБА_7 та стягувачу ОСОБА_8 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно з частиною першою статті 443 ЦПК України Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що розділ VI ЦПК України врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення (надання) іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (розділи VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України). Вказаний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі №591/1581/20 (провадження №61-10904св20), від 05 грудня 2023 року у справі №127/10203/16 (провадження №61-13721св23) ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2024 року у справі №750/3531/24 (провадження №61-7691ск24) та ухвалі Верховного Суду від 15 липня 2024 року у справі №754/19492/21 (провадження №61-10005ск24).

При цьому, Верховний Суд вважає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", від 08 березня 2017 року у справі "ТОВ "Фріда" проти України").

Дана правова позиція висловлена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19).

Крім того, відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Таким чином, ураховуючи визначений частиною другою статті 443 ЦПК України порядок розгляду питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, відсутність попереднього направлення іншому учаснику справи подання та документів, що додаються до подання на підтвердження його вимог, є порушенням завдань цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого розгляду і порушенням принципу здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності.

За змістом частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що подання приватного виконавця подано без додержання вимог частини другої статті 183 ЦПК України в частині необхідності надання суду доказів про надсилання (надання) подання та документів, що додаються до подання іншим учасникам провадження, зазначене подання має бути повернуто заявнику без розгляду на підставі положень частини четвертої статті 183 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 259-261, 353-355, 443 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Химича О.М. про визначення частки у спільному майні боржника, повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін