Ухвала суду № 133844266, 05.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2605/20 Провадження № 6/450/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Кукси Д.А.

при секретарі Глинській У.Я.

з участю представника заявника Кусого А.В.

боржника ОСОБА_1

представника боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець Білецький І.М. звернувся в суд із поданням, у якому просив звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивував клопотання тим, що на його виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 78264632 щодо примусового виконання виконавчих листів Пустомитівського районного суду Львівської області № 450/1612/21, виданого 08 серпня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 665537 грн. 14 коп., № 450/2605/20, виданого 27 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 26400 доларів США.

В ході виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутні грошові кошти для повернення заборгованості стягувачам та на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 16.07.2025 та 01.09.2025 він звернувся до служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким має неповнолітні діти. Листом № 161 від 07 жовтня 2025 року йому відмовлено у наданні такого дозволу. Крім цього вказав, що неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають разом із матір`ю ОСОБА_7 . Враховуючи наведене, просив клопотання задовольнити та звернути стягнення на вказане майно.

23.10.2025 від стягувача ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення, в яких просив задоволити заяву приватного виконавця про надання судом дозволу звернути стягнення на нерухоме майно боржника, а саме житловий будинок реєстраційний номер 569717946236, що належить на праві власності ОСОБА_1 , та в якому зареєстровані неповнолітні діти, які не є його рідними дітьми та не є членами його сім`ї.

27.11.2025 до суду від представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Буженко Ю.С. надійшли заперечення на подання, у яких він просить відмовити в його задоволенні. Заперечення мотивовані тим, що на момент реєстрації дітей правовий статус спірного майна був вільним від будь-яких обтяжень, що виключає недобросовісність з боку сім`ї. Діти проживали у зазначеному житловому будинку з моменту народження, що свідчить про сталий характер користування житлом. Мати дітей зареєстрована за цією ж адресою, а інше житло у сім`ї відсутнє, що підтверджує єдине місце проживання сім`ї з малолітніми дітьми. Крім того, власник житла є спорідненою особою щодо дітей, що додатково підтверджує соціальну добросовісність, реальність сімейних відносин та законність користування житлом сім`єю з дітьми.

В судове засідання з`явився представник заявника ОСОБА_8 адвокат Кусий А.В. надав пояснення аналогічні викладеним мотивам клопотання, яке підтримав і просив задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 та його адвокат Буженко Ю.С. в судовому засіданні подання заперечили, підтримали думку зазначену в запереченнях, просили відмовити у зв`язку з тим, що подання приватного виконавця побудоване на викривленій хронології, ігнорує факт повернення виконавчого документа і зняття обтяження на момент реєстрації дітей, замовчує добросовісні дії боржника (реєстрація після офіційного сповіщення) та дитинно-охоронні обставини (проживання з народження, реєстрація матері, відсутність альтернативного житла). За цих умов звернення стягнення на єдине житло є передчасним, непропорційним і юридично необгрунтованим.

Стягувач ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, однак від представник стягувача ОСОБА_6 адвоката Підбірного М.Я. 21.01.2026 надійшла заява про розгляд клопотання у їх відсутності, підтримує доводи та вимоги подання приватного виконавця Білецького І.М., просив таке задовольнити.

Заслухавши пояснення наявних учасників, розглянувши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 19 серпня 2022 року відкрито виконавче провадження № 69688518 на підставі виконавчого листа № 450/1612/21, виданого 08 серпня 2022 року Пустомитівським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 основної суми заборгованості в загальному розмірі 10648,49 доларів США., що згідно з офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 26 травня 2022 року становить 311520 грн. 51 коп., 10648,49 Євро, що згідно з офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 26 травня 2022 року становить 332033 грн. 76 коп., судових витрат у розмірі 21982 грн. 87 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 17 листопада 2023 року відкрито виконавче провадження № 73372092 на підставі виконавчого листа № 450/2605/20, виданого 27 липня 2021 року Пустомитівським районним судом Львівської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 22000 доларів США та 2000 Євро боргу згідно договору позики, 3873 грн. 64 коп. судового збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. від 02 травня 2025 року повернено виконавчого документа стягувачу ОСОБА_6 виконавчий лист №450/2605/20 виданий 27.07.2021. У п. 2 резолютивної частини постанови зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. від 02 травня 2025 року повернено виконавчого документа стягувачу ОСОБА_5 виконавчий лист №450/1621/21 виданий 08.08.2022. У п. 2 резолютивної частини постанови зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/007450492, №2025/007450285 та №2025/007450283 від 05.06.2025, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.05.2025 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

02.05.2025 надійшла заява №1659 про відкриття виконавчого провадження від ОСОБА_6 з виконання виконавчого листа №450/2605/20, виданий 27.07.2021 Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 суми боргу та судових витрат на користь ОСОБА_6 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 02.05.2025 відкрито виконавче провадження № 77966820 на підставі виконавчого листа № 450/2605/20, виданого 27 липня 2021 року Пустомитівським районним судом Львівської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 22000 доларів США та 2000 Євро боргу згідно договору позики, 2200 доларів США в 200 євро компенсації стягнути з ОСОБА_1 3873 грн. 64 коп. та ОСОБА_1 3873,64 на користь ОСОБА_6 судового збору.

16.07.2025 та 01.09.2025 приватним виконавцем Білецьким І.М подано до служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області вимогу виконавця про надання дозволу на реалізацію житлового будинку АДРЕСА_3 , в якому зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням № 281 Комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області від 24.09.2024 приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М. відмовлено у наданні такого дозволу.

07.10.2025 листом №161, державному виконавцю також відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на рішення № 281 від 24.09.2024.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний житловий будинок належить ОСОБА_1 - брату її чоловіка. За цією ж адресою разом із нею зареєстровані та проживають її діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначені діти фактично проживають у даному будинку з моменту народження. Також, вказала, що іншого житла ні вона, ні її чоловік у власності чи користуванні не мають. До 20222023 років діти були зареєстровані разом із батьком у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , однак фактично проживали у АДРЕСА_2 . В подальшому, на підставі рішення суду, діти були зняті з реєстрації місця проживання за вказаною адресою квартири. У період з 2022 по 2025 роки діти не мали зареєстрованого місця проживання. 02.05.2025 дізналась про зняття арешту з майна, після чого, за згодою власника житлового будинку - ОСОБА_1 , здійснила реєстрацію себе та дітей за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстрацію було проведено у ЦНАП с. Поршна у зв`язку з відсутністю електропостачання у Солонківському ЦНАП.

Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , пояснив, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З 2007 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 . Свідок зазначив, що він проживає у вказаному житловому будинку з 2002 року, ще з часу, коли будинок належав його батькові. Діти подружжя з моменту народження фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Іншого житла чи нерухомого майна ні він, ні його дружина не мають. Раніше сім`я користувалася квартирою у АДРЕСА_4 , однак у 2022-2023 роках на підставі судового рішення вказана квартира була вилучена, а свідка та двох його синів знято з реєстрації. Зазначена квартира належала його батькові та після його смерті перейшла у спадщину братові ОСОБА_1 . У зв`язку з неповерненням позичених коштів іпотекодержатель звернувся до суду, внаслідок чого квартира була відчужена. Також пояснив, що з 2022 року сім`я неодноразово намагалася зареєструвати дітей за фактичним місцем проживання у АДРЕСА_2 , однак здійснити реєстрацію стало можливим лише 02.05.2025 після отримання повідомлення про зняття арешту з зазначеного житлового будинку. При цьому жодних коштів на користь стягувача сплачено не було, оскільки, під час переговорів сторони не дійшли згоди. Крім того, свідок повідомив, що його реєстрація за адресою у с. Деревляни зумовлена необхідністю перебування на військовому обліку в Кам`янка-Бузькому районі у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, оскільки без відповідної реєстрації виникали труднощі з пересуванням. При цьому зареєструватися за фактичним місцем проживання у спірному житловому будинку було неможливо через наявні обмеження.

Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.18 ЦПК України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону).

В силу ст. 84 ЗУ «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У відповідності до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Зі змісту абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Пунктом 28 розділу VІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 04 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Велика Палата Верховного Суду, зазначає, що державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

Як попередньо встановлено, приватний виконавець Білецький І.М. звертався до органу опіки і піклування для отримання дозволу на реалізацію вищезгаданого будинку, в чому йому відмовлено. Таким чином, ним реалізовано передбачений законом механізм реалізації майна боржника, у якому зареєстроване місце проживання неповнолітніх дітей.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу або відмові органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Частина 1 ст. 435 ЦПК України передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 зробив висновок, згідно якого під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Зважаючи на вищевказане, суд зазначає, що 02.05.2025 неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були зареєстровані у спірному будинку у АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади №2025/007450492, №2025/007450285 та №2025/007450283 від 05.06.2025, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 з 02.05.2025 по даний час.

Щодо дотримання встановленого чинним законодавством порядку їх реєстрації та вселення у спірний будинок, зазначає, що на час реєстрації неповнолітніх та їх матері, постановами приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сидій О.В. від 02.05.2025 було повернено виконавчі документи стягувачам та припинено чинності арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Щодо питання вселення неповнолітніх дітей у спірний житловий будинок, визначення його як єдиного постійного місця їх проживання, а також наявності чи відсутності у дітей та їхніх батьків іншого житла і ступеня спорідненості між боржником та неповнолітніми, суд зазначає наступне.

Із показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , допитаних у судовому засіданні, вбачається, що неповнолітні діти проживають у спірному будинку з моменту народження, інше житло чи будь-яке інше нерухоме майно у сім`ї відсутнє, а тому їх виселення фактично є неможливим.

Також свідки пояснили, що боржник, який є власником спірного майна, перебуває з дітьми у близьких родинних зв`язках, а саме є їх рідним дядьком, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є рідними братами.

Показання зазначених свідків були послідовними, узгодженими між собою та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. У судовому засіданні вони не були спростовані, сумніву не викликали та сторонами не заперечувалися.

Саме тому, мотиви наведені в поданні приватним виконавцем, що батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які вже не мають жодного відношення до будинку та навіть не прописані у ньому, спростовані в повному обсязі.

З огляду на наведені твердження суд зазначає, що місце проживання особи це юридичний термін, у якому йдеться про юридично оформлене місце, в якому індивідуум має постійне та довгострокове помешкання.

За п. 12 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Серед документів на підтвердження місця реєстрації особи є зокрема паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, витяг з реєстру територіальної громади.

Як вбачається з відповіді Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області № 02-14-1001 від 15.07.2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 - власник житлового будинку, його син ОСОБА_9 , 2007 року народження, а також племінники - ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2016 року народження, разом із їх матір`ю ОСОБА_7 , 1986 року народження.

Крім того, приватним виконавцем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у приватній власності батьків неповнолітніх ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2016 року народження, іншого нерухомого майна, придатного для їх проживання. Відтак матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про наявність у неповнолітніх дітей альтернативного житла.

Аналогічну позицію зазначила Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області у своєму рішенні №281 від 24.09.2024, що особисті житлові права та інтереси малолітніх дітей підлягають захисту відповідно до чинного законодавста, а тому слід відмовити в наданні дозволу на вчинення правочину щодо реалізації майна, що належить боржнику.

Також, згідно з положеннями ст. 3 та 8 Конвенції ООН про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, практики Європейського суду з прав людини (зокрема у справі Mukovoz v. Ukraine), а також усталеної позиції Верховного Суду України, при вирішенні будь-яких питань, що стосуються дітей, суд зобов`язаний виходити з принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, особливо при захисті одного з її основоположних прав право на житло.

З урахуванням того, що виселення є серйозним втручанням у право на житло та повагу до приватного і сімейного життя, суд повинен оцінювати можливість такого втручання з позицій пропорційності та відповідності найкращим інтересам дитини. Права дитини на житло та стабільні умови проживання мають бути належним чином враховані, а їх реалізація за конкретних обставин справи може переважати майнове право стягувача на виселення.

За таких обставин, суд виходить із того, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є єдиним місцем фактичного проживання та реєстрації неповнолітніх дітей, що має істотне значення при вирішенні спору.

Відтак, звертаючись із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, приватним виконацем не надано суду доказів на підтвердження дотримання прав та інтересів дітей.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання приватного виконавця Білецького І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 18, 260, 261, 435 ЦПК України, ст.ст. 1, 2, 18, 37, 48, 84 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволені клопотання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

СуддяД. А. Кукса