Ухвала суду № 133843778, 04.02.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13756/24

Провадження №: 2/755/3019/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення комісійної судово-медичної експертизи, подане представником - адвокатом Ольховською Мариною Миколаївною в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Дмитро Володимирович, про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Двадцять перша київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Дмитро Володимирович, про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні були розглянуті заяви та клопотання учасників справи, встановлено порядок дослідження доказів у справі, згідно якого, серед іншого, відкладено вирішення клопотань позивача про призначення судових експертиз до стадії дослідження доказів (після допиту свідків).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно поданого представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ольховською М.М. клопотання, позивач просить призначити по справі комісійну судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи страждала ОСОБА_4 на тяжкі хвороби, які могли обмежувати її життєдіяльність та спроможність самостійно забезпечити умови свого життя; яким чином наявні у ОСОБА_4 хвороби в 2022 році могли обмежувати її життєдіяльність та спроможність самостійно забезпечити умови свого життя; чи відповідав стан здоров`я ОСОБА_4 в 2022 році критеріям «безпорадного стану», визначеного в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, як «стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування»?

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ольховська М.М. підтримали клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Авраменко С.М. в судовому засіданні заперечувала проти призначення комісійної судово-медичної експертизи.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Суд, вислухавши думки представників сторін, вивчивши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)

Згідно положень ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. ( ч.2 ст.102 ЦПК України).

Згідно ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

В роз`ясненнях, викладених у пунктах 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог чинного закону, судова експертиза призначається для з`ясування обставин, що мають значення по справі і потребують спеціальних знань, виходячи з предмету позову.

Призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин виходить за межі предмету доказування, є неприпустимим.

Предметом судового спору в дані справі є визнання недійсним заповіту від 22 листопада 2022 року, складеного від імені ОСОБА_4 , на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Дмитром Володимировичем.

Згідно наведених у позовній заяві фактичних підстав позову, позивач просить визнати заповіт недійсним, оскільки ОСОБА_4 тяжко хворіла, не впізнавала близьких та не могла самостійно себе обслуговувати в побуті, що викликає у позивача сумніви щодо наявності її дійсного волевиявлення під час складання заповіту та розуміння нею його значення та змісту.

Як роз`яснено у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9, при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 ЦК України, частини другої статті 1257 ЦК України суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово - психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", заповіт може бути визнано недійсним, тільки якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Тому, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, предмет та підстави спору, суд приходить до висновку, що питання щодо стану здоров`я спадкодавця та наявність у неї захворювань, які б обмежували її життєдіяльність та спроможність самостійно забезпечувати умови свого життя не входять до предмета доказування в цій справі.

Крім того, суд вважає неспроможними наведені в клопотанні посилання на п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, оскільки в цьому пункті постанови надані роз`яснення з приводу застосування положень ст. 1224 ЦК України (усунення від права на спадкування).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Виходячи з наведеного, судом не встановлено обставин, які могли б слугувати визначеними законом підставами для задоволення клопотання позивача та призначення в даній справі комісійної судово-медичної експертизи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника.

За наведених обставин та виходячи з положень ст. 13 ЦПК України суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення комісійної судово-медичної експертизи, поданого представником - адвокатом Ольховською Мариною Миколаївною, оскільки відповіді на викладені в клопотанні питання не входить до предмета доказування у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 77, 102, 103, 104, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволені клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення комісійної судово-медичної експертизи, поданого представником - адвокатом Ольховською Мариною Миколаївною - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки, встановлені ст. 354 ЦПК України.

Повна ухвала суду складена 04 лютого 2026 року.

Суддя: