Рішення № 133841514, 04.02.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 199/13615/25

2/709/198/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалося, що 06 січня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем укладено кредитний договір. Надалі АТ «ОТП Банк» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу. У зв`язку з тим, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто не здійснила погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19785,76 гривень, а також стягнення судових витрат.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 грудня

2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказана ухвала суду надсилалася за адресою зареєстрованого місця проживання внутрішньо переміщеної особи (відповідача), однак поштове відправлення повернулося без вручення.

У зв`язку з цим ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

29 грудня 2025 року постановлено проводити подальший розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання 21 січня 2026 року сторони у справі не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для отримання правничої допомоги та мирного врегулювання спору.

У судове засідання 04 лютого 2026 року відповідач не з`явилася з невідомих для суду причин, жодних заяв чи клопотань до суду не подала. Про про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить її розписка.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із розглядом справи судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

06 січня 2022 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 2038701778 (а.с. 6-11) (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: цільове використання - для придбання товару; загальний розмір кредиту - 5184,00 гривень; дата остаточного повернення кредиту - 06 липня 2023 року; комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 3% від суми кредиту.

Пунктом. 1.2. кредитного договору передбачено, що протягом його дії для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 0,01% річних.

Крім того, згідно з розділом 3 кредитного договору відповідач оформила у позивача кредитну карту з встановленою кредитною лінією в гривні з фіксованою процентною ставкою - 5% в місяць, а впродовж пільгового періоду - 0,01% річних, строком дії

12 календарних місяців з правом продовження.

З копію паспорту споживчого кредиту видно, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000,00 гривень з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору (а.с. 11).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що кредитний договір між АТ «Отп Банк» та відповідачем був укладений у письмовій формі.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи АТ «ОТП Банк» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5180,00 гривень, що підтверджується копіями меморіальних ордерів від 06 січня 2022 року №№ 7043870 і 7043872 (а.с. 16 і на звороті).

Крім того, користування відповідачем кредитною картою підтверджується випискою з рахунка приватного клієнта за період з 06 січня 2022 року до 14 березня

2025 року (а.с. 28-33).

Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови кредитного договору, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії за користування ними належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості АТ «ОТП Банк» (а.с. 17) за кредитним договором заборгованість відповідача за виданим кредитом за період з 06 січня 2022 року до 14 березня 2025 року становила 5047,56 гривень, з яких:

- 4424,09 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 1,39 гривень - заборгованість за відсотками;

- 622,08 гривень - заборгованість за комісією.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, суд не погоджується із заявленими до стягнення розмірами заборгованості за процентами і комісією за кредитом.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

В цих правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі

№ 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі

№ 300/438/18.

За таких обставин нараховані позивачем відсотки за користування кредитними коштами поза межами строків дії відповідного кредитного договору до стягнення не підлягають.

Так, до стягнення підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 06 січня 2022 року до 06 липня 2023 року (кінцева дата повернення кредиту), що згідно з розрахунком АТ «ОТП Банк» становить 0,60 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів ч.ч. 1 і 2 ст. 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. Вказаний платіж є платою за послугу банку, вимагати придбання якої забороняла ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Тому така умова договору порушує публічний порядок.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії як щомісячної плати за управління кредитом, що узгоджено з відповідачем згідно із встановленими тарифами. Тобто АТ «ОТП Банк» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі

№ 363/1834/17, де вказано, що комісія, яка нараховується банком, є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29. постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За вказаних обставин вимоги про стягнення заборгованості за комісією, яка хоч і погоджена з відповідачем, але за своєю суттю є платою за послуги банку, що повинні надаватись кредитору безкоштовно, до задоволення не підлягають.

Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «ОТП Банк» (а.с. 20-27) за кредитною лінією заборгованість відповідача за період з 06 січня 2022 року до 03 березня 2025 року становила 14738,20 гривень, з яких:

- 7000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 7738,20 гривень - заборгованість за відсотками.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, суд погоджується із заявленою до стягнення сумою заборгованості у повному обсязі.

14 березня 2025 року між АТ «ОТП Банк» та позивачем укладено договір факторингу № 14/03/25 (а.с. 34-35), на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором згідно з витягами з реєстрів боржників №№ 1 і 2 від 14 березня 2025 року (а.с. 37, 39).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку договору факторингу, суд також звертає увагу на положення

ст. 1078 ЦК України, згідно з якою предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином до позивача від АТ «ОТП Банк» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором. При цьому позивач жодних додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснював.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З огляду на те, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними, не спростувала отримання грошових коштів у кредит, не надала будь-якого контррозрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, з-поміж іншого, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; (п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4424,69 гривень (4424,09 + 0,60) та за кредитною лінією у розмірі 14738,20 гривень (7000,00 + 7738,20), а всього 19162,89 гривень, що становить 97% від заявлених позовних вимог (19162,89 х 100 / 19785,76), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2937,16 гривень (3028,00 х 97 / 100).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 140 ЦПК України).

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Так, у позовній заяві зазначено, що позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зокрема витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, у розмірі 1514,00 гривень.

Натомість позивачем у позові взагалі не зазначено у чому саме полягають вказані витрати, а також не надано суду жодних доказів на підтвердження факту їх здійснення, а тому вони не підлягають до стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 06 січня 2022 року № 2038701778, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 19162,89 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят дві гривні 89 копійок) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2937,16 (дві тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 16 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою:

АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Чубай