Рішення № 133841000, 20.01.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/7396/25

2/703/306/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Левчук О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 333

до

ОСОБА_1 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, 01 серпня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9884628 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит на суму 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а також 750,00 грн. на сплату комісії за надання кредиту.

ТОВ «Макс кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами цього договору.

Водночас, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 11985,00 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 5750,00 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 6235,00 грн.

17.02.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс кредит» було укладено договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 01 серпня 2024 року.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 11985,00 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 5750,00 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 6235,00 грн.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитом не погашає, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 13 листопада 2025 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження суд постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до суду не подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

На виконання ухвали суду до 13.11.2025 Смілянського міськрайонного суду Черкаської області АТ КБ «ПРИВАТБАНК надіслали витребувані докази (а.с.77-78).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Суд, врахувавши позицію представника позивача, яка викладена в його заяві про розгляд справи без його участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01 серпня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9884628, за умовами якого товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит на споживчі потреби у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Крім того, товариство одноразово нарахувало комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, яка складає 750,00 грн, яку відповідач також зобов`язався сплатити (п. 1.6. договору).

Сторони погодили, що строк дії кредитної лінії становить 360 календарних днів. Позичальник зобов`язався повернути кредит в останній день строку кредитування - 27 липня 2025 року (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору відповідач зобов`язався оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме 26 серпня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.

Згідно з п. 1.5, 1.7 договору стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії дорівнює 1,5% .

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 9115,87% (п.1.8 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 31850,00 грн. (п.1.9 договору).

Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора 79877, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Указані обставини підтверджуються також наданим позивачем паспортом споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 79877.

У цей же день ТОВ «Макс кредит» здійснило переказ коштів згідно вказаного договору на рахунок відповідача у сумі 5000,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 01.08.2024, повідомленням АТ КБ «Приватбанк» 25 вересня 2025 року та випискою по рахунку ОСОБА_1 .

17 лютого 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Макс кредит» (клієнт) укладено договір факторингу № 17022025-МК/ЮнітКапітал, за умовами якого Пунктом 2.1 Договору Факторингу 1 визначено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Відповідно до п. 2.2. Договору Факторингу 1 перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Боргів та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників- підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відповідно до Реєстру Боржників та є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.4. Договору Факторингу 1 встановлено, що з дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним..

17 лютого 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс кредит» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників клієнта від 17 лютого 2025 року, складений за формою згідно із додатком №2 до договору.

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9884628 від 01.08.2024 від ТОВ «Юніт Капітал» до ТОВ «Макс кредит», надано витяг з реєстру боржників від 17 лютого 2025 року, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 11985,00 грн., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 5750,00 грн., заборгованість по процентам 6235,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як визначено ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином суд встановив, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «Макс кредит».

ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання послуг, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. Укладений договір підписаний відповідачем, що свідчить про її обізнаність з умовами кредиту, обставинами сплати процентів, процентних ставок, умов, за яких вони застосовуються.

Згідно з наданим позивачем розрахунком ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 11985,00 грн., що складається із заборгованості по кредиту - 5750,00 грн., заборгованості по несплаченим відсотка за користування кредитом - 6235,00 грн.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договорами не надано.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Також, відповідно до договору про надання правничої допомоги № 10//09/25-02 від 10.09.2025, додаткової угоди № 25770866781 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 11.09.2025, Акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 10/09/25-02 від 10.09.2025, свідоцтва адвоката серії КС № 7073/10 від 19.10.2018, довіреності від 10.09.2025, позивач поніс 7000 гривень судових витрат на правову допомогу, які були надані Адвокатським Бюро «Соломко і партнери».

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому заяв про зменшення розміру витрат на правову допомогу не надходило.

Таким чином, позивачем документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ураховуючи, що позов підлягає до повного задоволення з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі 9422,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 7, 12, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України суд, -

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 11985 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 00-9884628 від 01.08.2024, 2422 грн. 40 коп. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Левчук