Ухвала суду № 133839824, 30.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/807/26

н/п 1-кс/953/607/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката - ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026221130000129 від 28.01.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зміїв Харківської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, вдівець, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 12.02.2021 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Так, в обгрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що в провадженні СВ ХРУП №1 ГУ Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12026221130000129 від 28.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово судимий за скоєння умисних злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин.

Згідно з указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено воєнний стан, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому правовий режим дії воєнного стану неодноразово продовжений та діє на теперішній час.

Так, 28.01.2026 близько 16.00, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи спільний єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, через паркан незаконно проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , та шляхом злому віконної рами з використанням заздалегідь заготовлених знарядь для вчинення злочину, які вони принесли з собою, проникли до будинку, який належить ОСОБА_9 .

Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілій, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , викрали: альбом з поштовими маркам; альбом з монетами у кількості 208 шт.; монети у кількості 137 шт.; грошові кошти у розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень; грошові кошти у розмірі 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) євро; золоті прикраси у вигляді: золотого ланцюжка; золотих часів «ЗАРЯ»; золотого хреста; каблучки з камінцем; золота підвіска; золота підвіска у вигляді кулона -ікони.

Так, заволодівши вищезазначеним майном, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишили місце вчинення злочину, отримавши реальну можливість розпорядитись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму понад 166352,67 грн.

Слідчий вказує, що 28.01.2026 о 21:14 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

29.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_9 ; протоколом огляду місця події від 28.01.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом огляду предметів за участі потерпілої ОСОБА_9 ; протоколами визнання речовими доказами; іншими матеріалами кримінального провадження.

Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання, просили про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі у вигляді домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на дані про особу його підзахисного, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221130000129 від 28.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Так, 28.01.2026 о 21:14 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.

29.01.2026 о 18:40 год. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням до житла, в умовах воєнного стану.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка та потерпылу у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином. Санкція частини ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілу слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілої, та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, потерпілу, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також, достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Так, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться підозрюваним та стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного виконання процесуальних рішень у справі.

Так, під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, що не пов`язаний з позбавленням волі, для запобігання вищезазначених ризиків.

При цьому слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі цілодобовий домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_5 , за вчинення якого повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення проти власності, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних про неможливість підозрюваного ОСОБА_5 перебувати в умовах СІЗО за станом здоров`я на час розгляду клопотання до суду не надано.

Щодо визначення суми застави, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до наданих стороною обвинувачення матеріалів, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 спричинили потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму понад 166352,67 грн., що становить особливо великий розмір.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вирішення даного питання є виключною дискрецією суду.

Якщо притримуватись тієї думки, що під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не має права розглядати питання щодо розміру застави, необхідно буде визнати, що таке тримання під вартою особи перетворюється для неї на безальтернативний запобіжний захід.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88 від 26.01.1993, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04 від 08.01.2009, розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов`язків.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає доречним з`ясувати питання щодо визначення належного розміру застави.

Європейський суд з прав людини неодноразово своїх рішеннях наголошував на тому, що таке питання є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, тому органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави, в т.ч. під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначений розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

За таких обставин слідчий суддя з урахуванням майнового становища підозрюваного, а також те, що ОСОБА_5 має середню спеціальну освіту, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше судимий, останній раз 12.02.2021 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців; обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12016220510002082 від 11.06.2016 за ч. 2 ст. 185 , ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України знаходиться на розгляді в Холодногірському районному суду м. Харкова; 29.12.2023 направлено до Зміївського районного суду Харківської області обвинувальний акт за ч. 4 с. 185 КК України; 11.01.2024 направлено до Харківського районного суду Харківської області обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, наявність реальної можливості продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також можливость внести заставу, вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн. х 300 = 998 400), тобто в сумі 998 400 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.

Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026221130000129 від 28.01.2026 задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 28 березня 2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674 (справа № 953/807/26, н/п 1-кс/953/607/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім`я.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 28 березня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1