Ухвала суду № 133839795, 28.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10025/25

н/п 1-кс/953/542/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 42025222750000871 від 03.09.2025, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, з 20.04.2025 командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування ВЧ НОМЕР_2 , підполковника, на службі в ЗСУ- із серпня 2013, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , в якому сторона обвинувачення просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025222750000871 від 03.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що наказом командира НОМЕР_3 № 3 від 20.04.2025 майора ОСОБА_4 призначено командиром НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування (далі військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідно до ст. ст. 58, 59, 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; керувати правовим вихованням військовослужбовців бригади, у разі вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення негайно повідомляти про його вчинення органу досудового розслідування; знати справжній стан військової дисципліни в бригаді, вживати заходів для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, негайно доповідати старшому командирові (начальникові) про події, кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією та військові адміністративні правопорушення в бригаді і повідомляти про них відповідного прокурора (у разі належності бригади до Збройних Сил України повідомляти також начальника відповідного органу управління Служби правопорядку), особисто з`ясовувати причини катастрофи та інших випадків, пов`язаних із загибеллю людей чи з іншими тяжкими наслідками;

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_4 , вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом особою офіцерського складу.

Окрім того, ОСОБА_4 склав військову присягу на вірність народу України. Вступаючи на військову службу, присягнув завжди бути вірним і відданим народу України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), підполковник ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; дорожити бойовою славою Збройних сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові; кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 18 КК України спеціальним суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб`єктом якого може бути лише певна особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Тобто, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду командира військової частини НОМЕР_2 є службовою особою.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія даного Закону поширюється, з-поміж іншого, на військових посадових осіб Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Згідно ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» військовим посадовим особам Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Корупція, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», являє собою використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Незважаючи на свою обізнаність з вимогами вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, будучи службовою особою, що здійснює функції представника влади, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, вчинив корупційне кримінальне правопорушення за попередньою змовою разом із службовою особою начальником групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який призначений на посаду наказом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 № 59 від 07.05.2025, за наступних обставин.

Так, у невстановленому місці та в невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_4 та ОСОБА_8 досягли попередньої домовленості щодо спільного одержання неправомірної вигоди з осіб, які виявили бажання нести службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка не пов`язана з безпосереднім веденням бойових дій.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.09.2025 приблизно о 14.00 годині, начальник групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу штабу вказаної військової частини, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, попереднього узгодивши між собою спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, під час розмови з військовослужбовцем ОСОБА_9 , який займає посаду снайпера (2 категорії), висунув незаконну вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на 15.09.2025 складало 417 514 гривень, за надання письмової згоди командира військової частини на продовження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 його знайомому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який станом на 15.09.2025 рахується особою, яка самовільно залишила військову частину (відомості про що внесені до ЄРДР під №62025170020009037 від 04.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України).

При цьому, ОСОБА_8 , повідомив військовослужбовцю ОСОБА_9 , що спілкуватися з питання отримання неправомірної вигоди буде лише особисто з ним.

В подальшому, 03.10.2025 приблизно о 16.00, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу магазину «АТБ», що розміщений за адресою: м. Харків, вул.Холодногорська, буд. 11, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, попереднього узгодивши між собою спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, під час особистої зустрічі, повідомив, що вказана ОСОБА_8 сума неправомірної вигоди є завищеною та він готовий вирішити питання з приводу призначення до військової частини його знайомого за 6000 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на 03.10.2025 складало 247 658,4 гривень.

При цьому, ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, висунув вимогу військовослужбовцю ОСОБА_9 щодо передачі частини неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на 03.10.2025 складало 123 829,2 гривень у найкоротший термін, мотивуючи це внесенням змін до штатного розпису військової частини.

Надалі, 06.10.2025 приблизно о 16.00 ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час особистої зустрічі, яка відбулась поблизу будинку № 133 по вул. Шевченка в м. Харкові, одержав від військовослужбовця

ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, частину неправомірної вигоди у вигляду грошових коштів у розмірі 3000 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на 03.10.2025 складало 123 829,2 гривень, за надання письмової згоди командира військової частини на продовження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 його знайомому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який станом на 15.09.2025 рахується особою, яка самовільно залишила військову частину.

В подальшому, 10.10.2025 приблизно о 12.54 годині, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем дислокації військової частини НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_3 , після отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, при особистій зустрічі з військовослужбовцем ОСОБА_9 передав підписану командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 письмову згоду щодо призначення на вакантну посаду головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та яка є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, датовану 10.10.2025 за № 1307.

Після цього, 25.10.2025 приблизно о 14.30 ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час телефонної розмови висловив вимогу військовослужбовцю ОСОБА_9 щодо необхідності надання другої половини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 3000 доларів США за призначення до військової частини його знайомого.

Надалі, 28.10.2025 приблизно о 11.30 ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час особистої зустрічі, яка поблизу будинку № 3 по вул. Чорноморській в м.Харкові, перебуваючи у автомобілі «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_5 , одержав від військовослужбовця ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, другу частину раніше неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 3000 доларів США, що на 28.10.2025 за офіційно встановленим курсом НБУ складало 126 211,2 гривень за призначення до військової частини його знайомого ОСОБА_10 .

Того ж дня, о 11 годині 32 хвилин, після одержання другої частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 3000 доларів США, ОСОБА_8 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

28.10.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

29.10.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідка військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_10 ; протоколом проведення обшуку від 28.10.2025 за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення якого були вилучені - грошові кошти номіналом по 100 $ в сумі 400 доларів США, серія та номер: PI24157728A, ME67212661B, LB37195240W, LE68197240C, які відповідають заздалегідь ідентифікованим засобам грошовим купюрам, що 06.10.2025 були передані ОСОБА_9 перед початком проведенням спеціального слідчого експерименту та в подальшому отримані ОСОБА_4 як частина неправомірної вигоди за оформлення на військову службу ОСОБА_10 та надання останньому «письмової згоди»; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, під час особистого обшуку у якого було вилучено зіп-пакет з речовиною кристалічною білого кольору; протоколом огляду місця події від 28.10.2025, а саме автомобіля «Toyota Land Cruiser», р.н. НОМЕР_5 , у якому у ніші для речей правої передньої двері виявлено грошові купюри номіналом 100 доларів США у кількості 30 купюр, що 28.10.2025 були передані ОСОБА_9 перед початком проведенням спеціального слідчого експерименту та в подальшому отримані ОСОБА_8 як друга частина неправомірної вигоди за оформлення на військову службу ОСОБА_10 та надання останньому «письмової згоди»; протоколом за результатами проведення аудіо, -відео контролю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою фіксації дій, розмов, рухів, інших звуків, поведінки цієї особи, пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування від 08.10.2025; протоколом за результатами проведення аудіо, -відео контролю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою фіксації дій, розмов, рухів, інших звуків, поведінки цієї особи, пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування від 08.10.2025; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 06.10.2025; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 06.10.2025; протоколом за результатами проведення аудіо, -відео контролю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою фіксації дій, розмов, рухів, інших звуків, поведінки цієї особи, пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування від 13.10.2025; протоколом огляду предмета від 17.10.2025; постановою про визнання речей речовими доказами та долучення речових доказів до кримінального провадження від 17.10.2025; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів-грошових купюр від 28.10.2025.

29.10.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 26 грудня 2025 включно, з можливістю внесення застави у розмірі 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

14.11.2025 ОСОБА_4 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по сплаті застави у розмірі 302 800 гривень, визначеної згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29.12.2025.

01.12.2025 Харківським апеляційним судом м. Харкова винесено ухвалу від 01.12.2025 № 11-сс/818/1403/25, відповідно до якої ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 скасовано та постановлено нову ухвалу. Вказаною ухвалою постановлено про застосування до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 26 грудня 2025 року включно, визначивши заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, надавши ОСОБА_4 строк до 08.12.2025 включно для внесення різниці між раніше внесеною сумою застави, яка полягає у внесенні 605600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду.

Відповідно до листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області № 04-48/3690/25 від 09.12.2025 заставу за ОСОБА_4 , 13.11.2025 сплачено у сумі 302800 гривень.

Відповідно до листа Харківського апеляційного суду від 09.12.2025 вих. № 04-33/56/2025/ЕП-4797/25 станом на 09.12.2025 на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду не надходила сума 605 600 гривень, як застава за ухвалою Харківського апеляційного суду м. Харкова за ОСОБА_4 .

10.12.2025 підозрюваний ОСОБА_4 прибув до СУ ГУНП в Харківській області, де о 16.40 затриманий для виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 01.12.2025 №11-сс/818/1403/25 щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Постановою керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 29.01.2026.

24.12.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах досудового розслідування, строком на 37 днів - до 29.01.2026.

Так, сторона обвинувачення зазначає, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 29.01.2026, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не уявляється можливим, у зв`язку з необхідністю: отримати висновки призначених судових комп`ютерно-технічних експертиз; отримати висновки призначених судових молекулярно-генетичних експертиз; отримати висновок призначеної судової експертизи матеріалів аудіо, відео-, звукозапису; встановити повне коло свідків злочинної діяльності підозрюваних, після чого допитати вказаних осіб про відомі їм обставини вчинення кримінальних правопорушень; закінчити процедуру розсекречення протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотань та ухвал слідчих суддів Харківського апеляційного суду, що стали підставою їх проведення; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі та розшукові дії, необхідність яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Сторона обвинувачення також посилається на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечував та зазначив, що не має наміру впливати на експертів у даному кримінальному провадженні.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав думку свого підзахисного, заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків, зазначених в клопотанні, необґрунтованість повідомленої підозри, непосильний розмір застави, недоведеність органом досудового розслідування неможливості застосування менш тяжкого запобіжного заходу.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025222750000871 від 03.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч. 3 ст. 368 КК України.

28.10.2025 о 11:41 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.

29.10.2025 о 10:00 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, 29.10.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 26 грудня 2025 включно, з можливістю внесення застави у розмірі 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

Разом з цим, 14.11.2025 ОСОБА_4 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по сплаті застави у розмірі 302 800 гривень, визначеної згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29.12.2025.

Однак, 01.12.2025 Харківським апеляційним судом м. Харкова винесено ухвалу від 01.12.2025 № 11-сс/818/1403/25, відповідно до якої ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 скасовано та постановлено нову ухвалу. Вказаною ухвалою постановлено про застосування до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 26 грудня 2025 року включно, визначивши заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, надавши ОСОБА_4 строк до 08.12.2025 включно для внесення різниці між раніше внесеною сумою застави, яка полягає у внесенні 605600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду.

Так, відповідно до листа Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області № 04-48/3690/25 від 09.12.2025 заставу за ОСОБА_4 , 13.11.2025 сплачено у сумі 302800 гривень.

При цьому, відповідно до листа Харківського апеляційного суду від 09.12.2025 вих. № 04-33/56/2025/ЕП-4797/25 станом на 09.12.2025 на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду не надходила сума 605 600 гривень, як застава за ухвалою Харківського апеляційного суду м. Харкова за ОСОБА_4 .

Так, 10.12.2025 підозрюваний ОСОБА_4 прибув до СУ ГУНП в Харківській області, де о 16:40 год. затриманий для виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 01.12.2025 №11-сс/818/1403/25 щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Разом з цим, постановою керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 29.01.2026.

Крім того, 24.12.2025 ухвалою Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах досудового розслідування, строком на 37 днів - до 29.01.2026 включно.

Також, 28.01.2026 ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова, строки досудового розслідування продовжено до 5 (п`яти) місяців, тобто до 29 березня 2026 року включно.

Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб запобіжний захід по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання». В тому числі і оцінка свідчень, які отриманні адвокатом при опитуванні відповідних осіб.

За результатами розгляду даного клопотання про продовження застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, питання наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 та повідомлення її у встановлений законом порядок перевірялось слідчим суддею під час застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 29.10.2025, а також 24.12.2025 під час продовження строку його дії.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Вказане може бути підставою для продовження строку застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

В межах розгляду даного клопотання встановлено, що на даний час у кримінальному провадженні виконаний певний обсяг слідчих дій.

Поряд з цим у клопотанні слідчого про продовження строку тримання під вартою наведено підстави, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у строк до закінчення дії попередньої ухвали Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2025, у зв`язку з необхідністю отримати висновки призначених судових комп`ютерно-технічних експертиз; отримати висновки призначених судових молекулярно-генетичних експертиз; отримати висновок призначеної судової експертизи матеріалів аудіо, відео-, звукозапису; встановити повне коло свідків злочинної діяльності підозрюваних, після чого допитати вказаних осіб про відомі їм обставини вчинення кримінальних правопорушень; закінчити процедуру розсекречення протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотань та ухвал слідчих суддів Харківського апеляційного суду, що стали підставою їх проведення; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі та розшукові дії, необхідність яких може виникнути в ході досудового розслідування.

Слідчий суддя погоджується з вказаними доводами сторони обвинувачення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке є тяжким злочином. Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та іншого підозрюваного, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків, іншого підозрюваного існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Окрім того, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Тому, доводи сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Так, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться підозрюваним та стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного виконання процесуальних рішень у справі.

Так, під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак з огляду на встановлені обставини, зокрема, те, що ОСОБА_4 має вищу освіту, розлучений, раніше не судимий, проте на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, покарання за вчинення якого, за умови визнання його винуватим, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а також враховуючи, що встановлені ухвалами слідчого судді від 29.10.2025, 24.12.2025 та ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 01.12.2025 ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_4 , за вчинення якого повідомлено підозру, носить характер тяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд продовжує відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доказів, які б вказували на неможливість підозрюваного перебувати в умовах СІЗО за станом здоров`я, на час розгляду клопотання слідчому судді стороною захисту не надано.

Крім того, щодо визначення розміру застави, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначений розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги прокурора ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова щодо клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при визначенні розміру застави колегія суддів Харківського апеляційного суду, беручи до уваги характер та обставини вчинення інкримінованого підозрюваному діяння, як вони сформульовані стороною обвинувачення, його суспільну небезпеку, враховуючи особу підозрюваного, займану ним посаду на час вчинення інкримінованого злочину, а саме командира НОМЕР_1 окремого батальйону охорони та обслуговування (військова частина НОМЕР_2 ), його матеріальний стан, наявність існуючих та підтверджених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважала, що пропорційним та раціональним буде визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі, що перевищує розмір, визначений пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України, а саме у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн., що дозволить забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні, оскільки це є основною метою застосування запобіжного заходу.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Всупереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, слідчий в клопотанні лише зазначив про неможливість запобігання вказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, проте, будь-якого обґрунтування обставин, які дають підстави вважати неможливим застосування до ОСОБА_11 іншого, аніж тримання під вартою, запобіжного заходу, клопотання не містить.

Разом з цим, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Тому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України слідчий суддя вважає за можливим зменшити підозрюваному ОСОБА_4 суму застави до 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн., враховуючи тривалість перебування останнього під вартою, сімейний та майновий стан, та вважає її достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 28 березня 2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 953/10025/25, н/п 1-кс/953/542/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;

2) не відлучатись з місця постійного проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командира, слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження військової служби;

4) здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області документи на ім`я громадянина України ОСОБА_4 , що дають право на виїзд та в`їзд до України;

5) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , підозрюваним ОСОБА_8 .

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання до десяти років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 28 березня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1