Рішення № 133838243, 04.02.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/902/25

Провадження № 2/342/70/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.

секретаря судового засідання Малик Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженні у залі суду міста Городенка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за договором позики № 74774412 у розмірі 18587,43 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №74774412 в електронній формі. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також відповідачка погодилася, що до моменту підписання договору позики вивчила договір, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, наслідки укладення договору їй зрозумілі.

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне агенство необхідних кредитів» та Товариством було укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки в сумі 18587,43 гривень.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Зазначив, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством за договором позики № 74774412 у розмірі 18587,43 грн, з яких 12447 грн заборгованість за основною сумою боргу; 6140,43 грн - сума заборгованості за відсотками.

Провадження у даній справі відкрито 24.09.2025, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

У судові засідання відповідачка не з`являлася, про розгляд справи повідомлена належним чином, до суду повернулось рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із відмітками про одержання.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідачка про причини неявки у судові засідання суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подавала, отже, вважається такою, що не з`явилася у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №74774412. Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 12447 гривень строком на 30 днів (дата повернення 02.02.2022), фіксована процентна ставка 1,99%, знижена процентна ставка 0,6965 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,7 %, пеня 2,7%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 906,08 %, орієнтовна загальна вартість витрат позики складає 15047,80 гривень.

Договір підписано сторонами електронним підписом.

Згідно умов договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/uа/informaciya, https://mycredit.ua/documents-license з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п.п. 16,17 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п.2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Якщо сума позики, зазначена в п.п.2.1 п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування.

Згідно з п.12 договору такий укладено у електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Закону України «Про електронну комерцію».

Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

14.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством було укладено договір факторингу №14/06/21 з додатковими угодами №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №12 від 27.10.2023, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за договором №74774412 від 03.01.2022 на суму 18587,43 гривень, з яких 12447 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6140,43 гривень сума заборгованості за відсотками.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін, платіжні інструкції переказу коштів, що підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договором.

Таким чином, Товариство набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором №74774412 від 03.01.2022 на суму 18587,43 гривень.

Дослідивши укладений договір, суд зазначає, що такий з відповідачкою укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення відповідачкою дій, передбачених п.5.6 договору, такий не був би укладений між сторонами.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ».

Отже, без здійснення входу на веб-сайт товариства, реєстрації та створення особистого кабінету, входу за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, власноручне введення відповідачем одноразового паролю-ідентифікатора для електронного підпису, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, що спростовує доводи відповідача у цій частині.

Судом встановлено, що при укладенні договорів його сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Відтак укладення договору про надання коштів у позику у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки та доказів протилежного судом не встановлено.

На підтвердження перерахунку відповідачці коштів за укладеним договором із отриманих судом даних АТ КБ«Приват Банк» від 18.01.2026 року встановлено, що на банківську картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 03.01.2022 зараховано на рахунок 12447 гривень.

Також наведене підтверджується долученим представником позивача розрахунком заборгованості.

Враховуючи те, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як первісний кредитор, свої зобов`язання за договорами виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування наведено суду не надано, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги Товариством, неспростування відповідачкою факту отримання кредитних коштів, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу за договором про надання коштів у кредит №74774412 від 03.01.2022 у розмірі 12447 гривень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Договором позики № 74774412 від 03.01.2022 визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 03.01.2022. Дата повернення позики (останній день) 02.02.2022.

За даним договором позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за процентами у розмірі 6140,43 грн за період 03.01.2022 по 28.10.2023 року, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Водночас у розрахунку заборгованості, долученому позивачем, залишок заборгованості на 31.07.2025 становить 16087,43 гривні, з яких 12447 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 3640,43 гривень заборгованість за відсотками. Також у розрахунку зазначено про погашення відповідачкою 30.04.2025 заборгованості у розмірі 2500 гривень, яка врахована у залишок по відсотках.

Умовами пункту 2.1 договору сторони передбачили застосування фіксованої процентної ставки за день користування позики 1,99 %, зниженої процентної ставки 0,6965%.

Суд дослідив розрахунки заборгованості, долучені позивачем, та встановив, що відсотки нараховувались відповідачці первісним кредитором з 03.01.2022 по 24.02.2022 за ставкою 0,6965% у розмірі 86,69 грн та з 25.04.2022 по 28.05.2022 у розмірі 123,85 грн на день.

Проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку, що у межах строку дії договору (з 03.01.2022 до 02.02.2022 року) правомірним є застосування саме процентної ставки 0,6965%, яка відображена в умовах кредитування, та нарахована сума відсотків становить 2600,80 грн, що відповідає таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що узгоджено сторонами договору.

Як підтверджується даними, наданими позивачем, ОСОБА_1 30.04.2025 здійснила оплату у розмірі 2500 гривень, а отже, з відповідачки підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками за період з 03.01.2022 по 02.02.2022 року, що становить 100,80 гривень (2600,80 грн 2500 грн).

Проценти, нараховані після 02.02.2022 року, стягненню не підлягають, оскільки обчислені поза межами строку дії кредитного договору.

Умовами договору не передбачено його продовження чи пролонгацію після закінчення визначеного строку, жодної додаткової угоди про продовження строку користування позикою, позивачем суду не надано, тому нарахування процентів після 02.02.2024 року є безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за договором №74774412 від 03.01.2022 з відповідачки на користь позивача слід стягнути 12547, 80 грн заборгованості, з яких: 12447 грн заборгованість за основною сумою боргу; 100,80 грн заборгованість за процентами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 12547,80 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 2044 (3028х12547,80/18587,43) гривень сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 549, 551, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12,81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35325014 (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032)заборгованість за договором позики №74774412 від 03.01.2022 у розмірі 12547,80 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок сім) гривень 80 копійок, з яких: 12447 (дванадцять тисяч чотириста сорок сім) гривень заборгованість за основною сумою боргу; 100,80 (сто) гривень 80 копійок заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2044 гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 35625014;

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 04.02.2026.

Суддя: Андріюк І. Г.