Рішення № 133837987, 30.01.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/824/25

Провадження № 2/0182/1295/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.01.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Паламарчук П.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

11.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, посилаючись на наступні обставини.

З 2014 року ОСОБА_1 вступила у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_3 . Вони зустрічались, відповідач пропонував позивачці одружитись. У вересні 2014 року вона завагітніла, про що повідомила відповідача. Дізнавшись про вагітність, ОСОБА_3 заявив, що одружений та припинив будь-яке спілкування з нею. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_4 , запис про батька був вчинений з її слів на підставі ст. 135 СК України. Тривалий час позивач виховувала дитину одна. Однак, останнім часом син все частіше почав запитувати про батька, виявляти бажання з ним спілкуватись. Крім того, позивачці матеріально важко забезпечувати всі потреби дитини. ОСОБА_3 відмовляється в добровільному порядку подати заяву до органів ДРАЦС для реєстрації батьківства, і не надає матеріальної допомоги на утримання сина.

На підставі викладеного вище позивачка просить визнати ОСОБА_3 батьком її сина ОСОБА_4 , внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини, прізвище просить залишити « ОСОБА_5 », а також просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, починаючи з моменту подачі позову і до повноліття сина, судові витрати просить покласти на відповідача.

06.11.2025 року позивач уточнила свої позовні вимоги, та просила стягнути з відповідача аліменти за 10 років, що передують даті звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 18.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу роз`яснено його право на подання відзиву на позовну заяву (а.с.17-18).

Ухвалою суду від 01.05.2025 року задоволено клопотання позивача та звільнено її від сплати судового збору (а.с.23-24).

Ухвалою суду від 05.06.2025 року по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, яку доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи Дніпропетровської обласної ради», на час її проведення провадження зупинено (а.с.36-37).

Ухвалою суду від 19.08.2025 року поновлено провадження по справі (а.с. 48).

14.05.2025 року начальник Нікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерина Баранова направила до суду повідомлення, що їх представник в судове засідання не прибуде (а.с.74).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позицію своєї довірительниці, наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти визнання його батьком малолітнього ОСОБА_4 , але не погодився з обраним позивачкою розміром аліментів, просив зменшити його до 1/6 частини від його доходів щомісяця, посилаючись на свій вік та поганий стан здоров`я, який потребує медикаментозного лікування. Крім того, на його утриманні перебуває дружина, яка має ІІІ групу інвалідності. Просив стягувати аліменти з моменту визнання його батьком дитини. Зауважив, що позивачка тривалий час ніде не працює, хоча є працездатною, а обов`язок по утриманню сина полягає на обох батьків. Інші заперечення проти позовних виклав у письмовому відзиві (а.с.70-71).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та дослідивши інші докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі Дніпропетровської області, його батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.3)

Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України №00048961079 від 24.01.2025 року (а.с.4).

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регулюється статтею 126 СК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Доказами у справах про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Згідно висновку молекулярно-генетичного дослідження № 242-МГ від 05.06.2025 року, складеного експертом Відділу судово-медичної лабораторії ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» О.Х. Івашиною, встановлено, що громадянин ОСОБА_3 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 . Вірогідність даного факту, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даного звіту складає не менше 99,9998% (а.с.44-46).

Враховуючи викладені обставини справи, визнання відповідачем позову в цій частині, а також беручи до уваги висновок молекулярно-генетичної експертизи, у суду не викликає сумнівів той факт, що ОСОБА_3 є біологічним батьком ОСОБА_4 , а тому позовні вимоги є обґрунтованими і в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 - є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Таким чином, наявні підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Вказане рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в порядку ст.134 СК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог ч.ч.1,3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 одружений, на його утриманні перебуває дружина, яка має ІІІ групу інвалідності. Крім того, відповідач має певні проблеми зі здоров`ям, про що надав відповідні медичні довідки (а.с.54,55,56,57).

Разом з тим, відповідачем не надано довідок про його матеріальний стан, або інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі. А отже, його заперечення в цій частині судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене вище, з урахуванням діючого законодавства, наявності обов`язку щодо матеріального забезпечення дитини з боку обох батьків, з урахуванням того, що відповідач не має інших аліментних зобов`язань, суд дійшов до висновку, що існують правові підстави для задоволення позову в частині стягнення аліментів.

При цьому, на підставі ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому в частині стягнення аліментів за 10 років суд позивачці відмовляє.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, оскільки позивачка була звільнена від його сплати при зверненні до суду.

Крім того, на підставі п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України до судових витрат відносяться також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. А тому, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню документально підтверджені витрати на проведення молекулярно-генетичної експертизи (а.с.72).

На підставі викладеного, керуючись ст.121, 125, 128, 135 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 88, 141, 200-206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення батьківства та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у місті Нікополі Дніпропетровської області.

Зобов`язати Нікопольський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису № 651 від 04 серпня 2015 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у місті Нікополь Дніпропетровської області, зазначивши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, та видати нове свідоцтво про народження, залишивши прізвище дитини « ОСОБА_5 ».

Старе свідоцтво про народження анулювати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину певного віку щомісяця, починаючи з 11 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць щодо стягнення аліментів.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 витрати за проведення молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 14 149,50 (чотирнадцять тисяч сто сорок дев`ять грн. 50 коп.).

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Суддя: О. В. Рунчева