Ухвала суду № 133837636, 05.02.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1551/26

Провадження № 1-кс/201/400/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження №42025042020000076 від 30.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, за погодженням прокурора, звернувся до слідчого судді з клопотання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025042020000076 від 30.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в провадженні СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального №42025042020000076, внесеного 30.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими особами на території міста Дніпра, за неправомірну вигоду у вигляді грошової винагороди від осіб, які знаходяться в розшуку надають допомогу в проходженні ВЛК та бронюванні на підприємстві чоловіків, які підлягають призову на військову службу.

У невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 30.09.2025 перебуваючи за невстановленою адресою, на території Дніпропетровської області, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

В подальшому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що для реалізації свого злочинного умислу, повноважень наявних в останнього у зв`язку із займаною ним посадою старости Лобойківського старостинського округу Петриківської селищної ради недостатньо, прийшов до висновку, про неможливість здійснення запланованої злочинної діяльності самостійно та про необхідність залучення інших осіб, які поділяють його незаконні інтереси і прагнуть до швидкого збагачення, та спільно з ним, виявлять бажання взяти участь в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Реалізуючи свій злочинний умисел, не пізніше 30.09.2025, перебуваючи на території Дніпропетровської області, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з єдиним прямим умислом на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, вступив у злочинну змову з іншими фігурантами провадження, які залучені ОСОБА_5 для здійснення протиправної діяльності пов`язаної з ухиленням від мобілізації на військову службу.

Так, не пізніше 30.09.2025 перебуваючи за невстановленою адресою, на території Дніпропетровської області ОСОБА_5 зустрівся із раніше знайомим йому ОСОБА_6 та повідомив, останньому, що може, за грошову винагороду в сумі 3500 доларів США за одну особу, здійснити вплив на відповідних співробітників РТЦК та СП, а також на власників підприємств, з метою зняття такої особи з бази «Розшуку», осіб, що ухиляються від мобілізації та забезпечення «бронювання», шляхом отримання особами, що придатні для проходження військової служби, за грошову винагороду, довідки військово-лікарської комісії із внесеними туди недостовірними відомостями, у вигляді інформації про проходження такими особами військово-лікарської комісії та встановлення «фіктивних» діагнозів, відповідно до яких, особа є обмежено придатною та підлягає проходженню служби лише в підрозділах забезпечення.

Діючи під контролем правоохоронних органів ОСОБА_6 , погодився на пропозицію ОСОБА_5 та 17.10.2025, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, с. Балівка, вул. Центральна, 1 -А на території АЗС «БРСМ Нафта» надав останньому документи третіх осіб. В ході спілкування ОСОБА_5 також запропонував ОСОБА_6 отримати собі відстрочку від мобілізації за грошову винагороду.

ОСОБА_6 02.12.2025 було повідомлено, що дані стосовно одного із конфідентів оновлено, останній «фіктивно» працевлаштований на ТОВ «ТДНЧ» (код ЄДРПОУ 39235689), а 20.12.2025 в системі «Резерв+» оновились дані щодо його відстрочки та вказано бронювання до 01.05.2026 року, вартість вказаних послуг ОСОБА_5 озвучив у сумі 4000 доларів США.

В подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, за попередньою змовою з іншими фігурантами кримінального провадження, узгодивши вартість послуг, повідомив ОСОБА_6 , що стосовно нього та конфідента також вирішено питання, щодо надання «фіктивних» довідок військово-лікарської комісії та працевлаштування за надання грошової винагороди в сумі 1 500 доларів США за кожного. Загальну суму за надані ним «послуги» ОСОБА_5 озвучив в 7 500 доларів США, які ОСОБА_6 має передати останньому після оновлення даних стосовно трьох осіб в системі «Резерв+».

Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди ОСОБА_5 почав неодноразово телефонувати ОСОБА_6 та здійснювати на останнього психологічний тиск, аргументуючи тим, що дані стосовно однієї особи, оновились, стосовно інших осіб виконані всі дії для оновлення даних в системі «Резерв+», а отже ОСОБА_6 мусить сплатити йому грошові кошти в сумі 4000 доларів США, погрожуючи останньому, що у разі несплати, ОСОБА_5 , використовуючи свої владні повноваження та зв`язки із співробітниками РТЦК та СП, здійснить передачу останнім особистих даних про ОСОБА_6 та двох осіб, в інтересах яких він діяв та забезпечить всім трьом особам призив для проходження військової служби, а також оголошення останніх у «розшук» за ухилення від мобілізації у спрощеному порядку, навіть якщо вони в такому розшуку не перебували.

Так, 03.02.2026 близько 15 годин 00 хвилин ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з єдиним прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення отримав від ОСОБА_6 , що діяв під контролем правоохоронних органів, імітаційні засоби у вигляді грошових коштів у сумі 4000 доларів США, перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Шевченко, біля будинку № 4, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто оновлення даних та відстрочку від мобілізації на підставі «фіктивних» документів, для конфідентів у кримінальному провадженні.

Надалі, 03.02.2026 близько 15 годин 05 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Шевченко, біля будинку № 4 після передачі неправомірної вигоди ОСОБА_6 був викритий працівниками правоохоронних органів.

За викладених обставин, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

04.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , на праві власності згідно інформації з Інформаційної підсистеми «Гарпун» належить:

-CHEVROLET TRAX, д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2017 року випуску.

Частина 3 ст. 369-2 КК передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 2, ч.ч. 3, 5, 6 ст.170 КПК України накладення арешту на майно необхідно з метою збереження речових доказів, забезпечення конфіскації майна, як можливого виду покарання за вчинення підозрюваними кримінальних правопорушень, а також відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінальних правопорушень (цивільний позов).

Враховуючи викладене вище, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України покарання за яке передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 36, 131, 132, п.4 ч.2, ч.6, ч.10, ч.11, ч.12 ст. 170, 171, ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий просить клопотання задовольнити.

Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з`явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, неприбуття прокурора в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з`явилися.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.

Частина 3 ст. 369-2 КК передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Також було встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності згідно інформації з Інформаційної підсистеми «Гарпун» належить:

-CHEVROLET TRAX, д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2017 року випуску.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до вимог ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28 ч.3 ст. 369-2 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.

А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту в рамках кримінального провадження №42025042020000076 від 30.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, задовольнити.

Накласти арешт, на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, а саме на:

-Транспортний засіб, автомобіль марки «CHEVROLET TRAX», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2017 року випуску, VIN код: НОМЕР_2 ;

-Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «CHEVROLET TRAX», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, 2017 року випуску НОМЕР_3 , та ключі від нього.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1