Рішення № 13383722, 23.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010Справа №2-7/5849-2010

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4, ідентифікаційний код 08596943)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 1 304,44 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача Дикопавленко Н. І. предст., дов. №17/1-2-2633/Аи від 09.09.2009р.

Від відповідача не зявився

Сутьспору Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1304,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків за договором №ДЖ-18-0075 від 27.05.2008р. в частині повного та своєчасного внесення оплати за послуги охорони обєкта з 01.02.2010 р. по 30.04.2010 р. (бар «Геліос», розташований за адресою: м. Джанкой, вул. Інтернаціональна, 137/ Дзержинського, 22), внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку. Крім того, позивач також просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 103,87 грн. пені, 33,37 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 17,2 грн.

У судовому засіданні, що відбулося 23.12.2010 р., представник позивача зазначив, що сума основного боргу повністю погашена.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2008 р. між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір №ДЖ-18-0075 від 27.05.2008р. реагування ГЗ ПЦО на сигнали, що поступили з обєктів по телефону (а. с. 15-16).

Відповідно до пункту 2.1 Договору при надходженні по телефону виклику від представників Замовника Виконавець оперативно висилає наряд ГЗ ПЦО на обєкти: «Бар «Геліос», який розташований за адресою: м. Джанкой, вул. Інтернаціональна, 137/Дзержинського, 22, з метою запобігання та припинення протиправних дій щодо його майна або подій та обставин, що заподіюють (можуть заподіяти) майнову шкоду Замовнику, а також створюють очевидну загрозу особистій безпеці працівників обєкта охорони, іншим громадянам.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість послуг за цим договором визначається в розмірі 450,00 грн. в місяць.

Оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюється щомісячно шляхом перерахування Замовником відповідної суми. Оплата здійснюється Замовником протягом пяти днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку на оплату, охоронних послуг, що надаються (п. 3.2 Договору).

Акт виконаних робіт підписується Сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору (п 3.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої договірні обовязки та надавав послуги з охорони, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг.

Проте, відповідач несвоєчасно здійснює оплату наданих позивачем послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість. Так, матеріали справи свідчать, що надані позивачем послуги з охорони за лютий, березень та квітень 2010 року на суму 1350,00 грн. були оплачені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 лише в сумі 200,00 грн., у звязку з чим розмір заборгованості складає 1150,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У судовому засіданні представник позивача надав суду виписки, з яки вбачається, що 01.12.2010 р., 07.12.2010 р. та 20.12.2010 р. відповідачем були сплачені 275,00 грн., 200,00 грн. та 730,00 грн. відповідно, тобто сума основного боргу є погашеною.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до суду 02.12.2010 р. (позов був зданий до відділення поштового звязку). У той же час, як було вказано раніше, 01.12.2010 р. відповідачем було сплачено 275,00 грн., що не було враховано позивачем під час звернення до суду.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення.

Однак, враховуючи, що на момент звернення до суду підстави для предявлення вимоги про стягнення з відповідача 275,00 грн. були відсутні через сплату вказаних коштів в добровільному порядку, в позові щодо стягнення цієї частини боргу має бути відмовлено через необґрунтованість.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, приймаючи, що інша частина боргу в сумі 875,00 грн. (1150,00 грн. 275,00 грн.) була сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення цієї суми підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмета спору.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.2.2 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної (неповної) сплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період надання послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі цього пункту Договору позивачем також обчислена пеня в сумі 103,87 грн.

Крім того, позивачем також були заявлені до відшкодування 33,37 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 17,2 грн., які були розраховані ним на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Однак, суд звертає увагу на те, що ухвалою ГС АР Крим від 06.12.2010 р. від позивача були витребувані докази часткової оплати відповідачем вартості отриманих послуг. Витребування цих доказів було здійснено задля перевірки правильності обчислення позивачем заявлених до відшкодування сум, зокрема, пені, річних та інфляційних втрат.

Однак, вказані вимоги суду позивачем виконані не були та витребувані судом документи Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим надані не були.

В свою чергу, невиконання вимог суду та ненадання зазначених документів позбавляє суд можливості перевірити правильність обчислення позивачем заявлених до відшкодування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Суд звертає увагу на те, що обовязок щодо доведення суду правомірності своїх вимог, зокрема, правильності обчислення заявлених до відшкодування сум, статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладений саме на позивача. В свою чергу, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність субєктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обовязку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобовязаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обовязку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

При цьому, статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позов Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим в частині стягнення пені в сумі 103,87 грн., 33,37 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 17,2 грн.

В пункті 31 Інформаційного листа «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» від 18.03.2008 р. N 01-8/164 ВГСУ зазначив, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду. З урахуванням цього, про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд вважає за доцільне зазначити саме в рішенні, без винесення відповідної ухвали.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 875,00 грн., в частині стягнення 275,00 грн. заборгованості в позові має бути відмовлено, в частині стягнення пені в сумі 103,87 грн., 33,37 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 17,2 грн. позов підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи, що борг в розмірі 875,00 грн. був погашений відповідачем після звернення позивача до суду, судові витрати суд покладає на обидві сторони відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, п. 5 ч. 1 ст. 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим 875,00 грн. заборгованості.

2.Відмовити в позові в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим 275,00 грн. заборгованості.

3.В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим пені в сумі 103,87 грн., 33,37 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 17,2 грн. позов залишити без розгляду.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера, 4, ідентифікаційний код 08596943) 68,42 грн. державного мита та 158,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 27.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.