Рішення № 13383687, 23.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2010Справа №2-7/5510-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Дворного І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62; 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, ідентифікаційний код 31524633)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про стягнення 36484,60 грн.

За участю представників:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 29.11.2010 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 36484,60 грн., у тому числі 31990, 00 грн. суми основного боргу, 80, 00 грн. 3% річних , 575, 80 грн. інфляційних втрат, 3838, 80 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.11.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 30.11.2010 р., від 21.12.2010 р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002 р. № 75, рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків за договором оренди від 01.08.2008 р. в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що відповідач звертався до позивача із листом про тимчасове зупинення дії договору з 10.10.2008 р. по 01.06.2009 р. на підставі пунктів 5.3, 5.4 Договору. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що в рахунок оплати орендної плати ним було внесено 48066, 92 грн. Нарахування позивачем пені відповідач вважає неправомірним, оскільки між сторонами у справі не був укладений відповідний договір про забезпечення зобовязання у вигляді пені та відсутній факт правопорушення.

Позивач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди приміщення (а. с. 8-10).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 430 кв. м, розташоване в АДРЕСА_2. Орендар зобовязується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що орендна плата складає 19955, 00 грн. на місяць.

Згідно з пунктом 3.3 Договору Орендна плата вноситься Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним.

01.08.2008 р. сторонами був підписаний акт №1 приймання-передачі оренди майна. (а. с. 11).

Відповідно до пункту 6.1 договір діє з дня підписання до 01.07.2011 р.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендаря у випадках, зумовлених економічною неефективністю використання приміщення.

При цьому, згідно з пунктом 5.4 Договору, про розірвання договору інша сторона в усній або письмовій формі попереджається за 10 днів.

Матеріали справи свідчать, що листом №1 від 01.10.2008 р. відповідач запропонував тимчасово зупинити дію договору оренди приміщення з 10 жовтня 2008 року по 01 червня 2009 року. Вказаний лист був направлений позивачеві 23.10.2008 р., про що свідчить штамп на відповідному поштовому конверті (а. с. 42).

Таким чином, матеріалами справ підтверджуються посилання позивача на те, що відповідач фактично використовував приміщення впродовж трьох місяців з серпня по жовтень 2008 р. включно, у звязку з чим перерахуванню позивачеві підлягали грошові кошти в сумі 59985,00 грн. (19995,00 грн. х 3).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що 10.09.2008 р. відповідачем було сплачено 19995,00 грн. (. С. 47), 22.07.2009 р. 8000,00 грн. (а. с. 40), у звязку з чим заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» складає 31990,00 грн.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобовязання в даному випадку є договір оренди.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 31990,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він проінформував позивача про необхідність зупинення дії договору оренди шляхом надіслання електронного листа 01 жовтня 2008 року, оскільки відповідні докази суду надані не були, а матеріалами справи підтверджується, що відповідне повідомлення в письмовій формі було направлено позивачеві 23.10.2008 р., а тому, враховуючи, що пунктом 5.4 Договору було закріплено, що про намір припинення договірних відносин інша сторона повідомляється за 10 днів, суд вважає, що позивачем правомірно включено жовтень 2008 року до розрахунку орендної плати.

Посилання відповідача на те, що ним оплачувались комунальні платежі в рахунок орендної плати також не можуть бути прийняті судом, оскільки умовами договору (пунктом 2.1.6) передбачений обовязок орендаря оплачувати комунальні платежі .

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що закріплено в статті 627 Цивільного кодексу України.

Умови договору оренди від 01.08.2008 р. не передбачають зарахування витрат Орендодавця в рахунок орендної плати, а отже надані відповідачем квитанції на оплату комунальних послуг не можуть бути прийняті судом у якості доказів відсутності заборгованості з орендної плати в розумінні вимог статі 34 Господарського процесуального кодексу України. Більш того, суд зазначає, що в наданих позивачем квитанціях в якості платника взагалі зазначено саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит», а не Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

За таких обставин, заявлена позивачем сума в розмірі 31990,00 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 80,00 грн. та 575,80 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з жовтня 2008 р. по листопад 2010 р. повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (19995,00 грн. ( заборгованість за вересень 2008р. ) х 101,7 ) / 100 ) 19995, 00 грн. = 339, 91 грн.

інфляційні втрати = ( (39990, 00 грн. ( заборгованість за вересень 2008р. + заборгованість за жовтень 2008р. ) х 101,5х 102,1х 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9) / 100 ) 39990, 00 грн. = 4960, 70 грн.

27.07.2009р. відповідачем було частково оплачено суму боргу, а саме в розмірі 8000, 00 грн.

інфляційні втрати = ( (31990, 00 грн. х 99,8х 100,8х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9 х 99,7 х 99,4 х 99,6 х 99,8 х 101,2 х 102,9 х 100,5) / 100 ) 31990, 00 грн. = 3752, 53 грн.

Таким чином сума загальних інфляційних втрат становить 9053, 14 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а позивач вправі нарахувати інфляційні втрати лише за один місяць, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 575, 80 грн. визнається судом такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 11.10.2008р. по 01.10.2010р. повинна бути розрахована наступним чином :

19995, 00 грн. х 31 день прострочення х 3% / 365 днів = 50, 95 грн.

39990, 00 грн. х 258 днів прострочення х 3% / 365 днів = 848, 01 грн.

31990, 00 грн. х 460 днів прострочення х 3% / 365 днів = 1209, 48 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 2108, 08 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 80, 00 грн. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача саме в цій сумі.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3838, 80 грн.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку прострочення по сплаті орендної плати орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Посилання відповідача у відзиві на те, що сторонами не підписувався договір про можливість застосування відповідальності у вигляді пені, не приймається судом до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, можливість стягнення пені безпосередньо була закріплена в пункті 4.2 Договору, тобто сторонами була дотримана письмова форма забезпечення виконання зобовязання, як це вимагається статтями 547, 548 Цивільного кодексу України. При цьому, зазначення в позовній заяві позивачем пункту 4.2 Договору від 01.03.2009 р, як підстави нарахування пені, розцінюється судом в якості технічної помилки.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені за період з 11.10.2009р. має бути розрахована наступним чином:

19995, 00 грн. ( заборгованість за вересень 2008р. ) х 183 дня прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 15.06.2009р.) / 365 дн. = 2405, 97 грн.

19995, 00 грн. ( заборгованість за жовтень 2008р. ) х 183 дня прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 15.06.2009р.) / 365 дн. = 2405, 97 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи становить 4811, 94 грн., а тому заявлена позивачем сума пені в розмірі 3838, 80 грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки не перевищує граничних розмірів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» (76018, м. Івано-Франківськ, вул.. Івасюка, 62, 76018, м. Івано-Франківськ , вул. Промислова, 29 ідентифікаційний код 31524633) 31990,00 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 80,00 грн., 575,80 грн. інфляційних втрат, 3838,80 грн. пені, 364,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 27.12.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.