Рішення № 133836714, 04.02.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4777/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (пл. Митна, 1, Одеса, Одеська область, 65026) до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НЬЮ РЕНТ ПРОПЕРТІ" (вул. Сім`ї Глодан, 20, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65104) про стягнення 68209,87 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НЬЮ РЕНТ ПРОПЕРТІ" про стягнення 68 209,87 грн., з яких сума заборгованості у розмірі 64 030,52 грн., пеня у розмірі 3 810,58 грн., 3% річних у розмірі 368,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України до електронного кабінету.

Згідно сформованих довідок про доставку електронного листа, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідча 03.12.2025.

При цьому, згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)..

Частиною 7 статті 6 ГПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі..

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом до електронного кабінету, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач надав відзив на позов відповідно якого зазначає, що листом від 12.03.2022 №14/10, Товариство звернулось до ДП «ОМПТ», яким повідомило, що в умовах воєнного стану та обмеження конституційних прав і Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.12.2025 3 свобод людини і громаднина та прав і законних інтересів юридичних осіб, у Товариства відсутня можливість здійснювати платежі за Договором оренди в повному обсязі. З урахуванням викладеного, Товариство просило не застосовувати заходи відповідальності за Договором оренди, не ініціювати інші заходи.

Крім того, відповідач зазначає, що Товариством відшуковуються кошти з метою погашення заборгованості.

Також відповідач просить суд Поновити строк для подання відзиву та долучити відзив до матеріалів справи.

Відповідач вказує, що відзив направлено з пропуском строку, встановленого ухвалою суду у зв`язку з регулярними відключеннями світла, а також збоями в роботі системи Електронний суд.

Суд вважає обгрунтованими посилання відповідача стосовно поновлення строку на подання відзиву та враховуючи незначний пропуск строку поновляє строк для подання відзиву.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

04.02.2019р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Орендодавець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮ РЕНТ ПРОПЕРТІ» (далі - Орендар), з іншого боку, (далі - Сторони) укладено Договір №ДФ-435 (далі - Договір), згідно до пункту 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №1,2,3 трьохповерхової будівлі 112,60кв.м., 2-й поверх - 114,70 кв.м., 3-й поверх - 127,30 кв.м., загальною площею 354,60 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Нахімова, 3, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - Балансоутримувач, ДП «Одеський порт», Порт) вартість якого станом на 31.08.2018р. становить 3 869 041,00 грн.

Згідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У відповідності до п. 5.3. Договору Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позивач вказує, що Балансоутримувачем Орендарю було виставлено наступні рахунки: рахунок №254450 від 09.07.2025р. на суму 13 395,78 грн., (Переплата 0,10 грн. до сплати 13 395,68 грн. 14.07.2025р. сплачено 2 961,41 грн. Залишок на 24.11.2025р. 10 434,27 грн.), рахунок №254516 від 08.08.2025р. на суму 13 369,00 грн., рахунок №254577 від 09.09.2025р. на суму 13 342,25 грн., рахунок №254639 від 09.10.2025р. на суму 13 382,28 грн., рахунок №254701 від 11.11.2025р. на суму 13 502,72 грн.

Позивач стверджує, що вище вказані рахунки станом на 24.11.2025р. Орендарем не сплачено. Таким чином, загальна сума основного боргу станом на 24.11.2025р. складає - 64 030,52 грн.

У зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу 3294,68грн. - 3% річних, 14058,09грн.-індекс інфляції та 29166,19грн.-пеня.

Враховуючи вищевикладено, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НЬЮ РЕНТ ПРОПЕРТІ" про стягнення 68 209,87 грн., з яких сума заборгованості у розмірі 64 030,52 грн., пеня у розмірі 3 810,58 грн., 3% річних у розмірі 368,77 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, орендар зобов`язаний вносити оренду плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено, що 04.02.2019р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮ РЕНТ ПРОПЕРТІ», з іншого боку, укладено Договір №ДФ-435.

Відповідно до пункту 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №1,2,3 трьохповерхової будівлі 112,60кв.м., 2-й поверх - 114,70 кв.м., 3-й поверх - 127,30 кв.м., загальною площею 354,60 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Нахімова, 3, що обліковується на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» вартість якого станом на 31.08.2018р. становить 3 869 041,00 грн.

Також, судом встановлено, що Балансоутримувачем Орендарю було виставлено рахунок №254450 від 09.07.2025р. на суму 13 395,78 грн., (Переплата 0,10 грн. до сплати 13 395,68 грн. 14.07.2025р. сплачено 2 961,41 грн. Залишок на 24.11.2025р. 10 434,27 грн.), рахунок №254516 від 08.08.2025р. на суму 13 369,00 грн., рахунок №254577 від 09.09.2025р. на суму 13 342,25 грн., рахунок №254639 від 09.10.2025р. на суму 13 382,28 грн., рахунок №254701 від 11.11.2025р. на суму 13 502,72 грн.

Вище вказані рахунки Орендарем не сплачено. Таким чином, загальна сума основного боргу станом складає - 64 030,52 грн.

У зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу пеню у розмірі 3 810,58 грн. та 3% річних у розмірі 368,77 грн..

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені, на думку суду, здійснений належним чином тому сума стягнення пені у розмірі 3 810,58 грн. та 3% річних у розмірі 368,77 грн підлягають стягненню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідач у відзиві на позов вказує про дію форс-мажорних обставин та відсутність у відповідача обов`язку по оплаті під час дії непереробних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавств.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили).

Суд зазначає, що одне лише посилання на форс-мажорні обставини не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід унеможливлює виконання конкретного договору.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Відповідачем не доведено, які саме форс-мажорні обставини та який причинно-наслідковий зв`язок унеможливлює виконання конкретного договору.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 68 209,87 грн., з яких сума заборгованості у розмірі 64 030,52 грн., пеня у розмірі 3 810,58 грн., 3% річних у розмірі 368,77 грн..

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ РЕНТ ПРОПЕРТІ» (вул. Сім`ї Глодан, 20, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65104 ідентифікаційний код 41878717) на користь Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (пл. Митна, 1, Одеса, Одеська область, 65026, ідентифікаційний код 01125666) суму заборгованості у розмірі 64 030,52 грн., пеню у розмірі 3 810,58 грн., 3% річних у розмірі 368,77 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн .

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов