Рішення № 133836105, 04.02.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8455/25

Провадження № 2/369/4072/26

РІШЕННЯ

Іменем Украни

04.02.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України у розмірі 94 851, 96 (дев?яносто чотири тисячі вісімсот п?ятдесят одна ) гривня 96 коп та суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.03.2023 року о 16 год. 10 хв. у м. Боярки Фастівського р-ну Київської області по вул. Незалежності сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: 1) «MERCEDES BENZ» (номерний знак НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 , власником транспортного засобу є ОСОБА_2 ; 2) «JEEP GRAND CHEROKEE» (номерний знак НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_3 , є власником транспортного засобу.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області 02.06.2023 року у справі №369/5290/23 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпА та призначено адміністративне покарання.

Згідно інформації з Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, повідомлення про ДТП, керований відповідачем транспортний засіб не був забезпеченим в розумінні Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким керував потерпілий, була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №211279610, страховик - ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС»).

Потерпілий своєчасно звернувся до МТСБУ із Повідомленням про ДТП від 27.03.2023 року, та із Заявою про виплату страхового відшкодування від 27.03.2023 року.

Згідно Звіту про оцінку №41-R/12/92 від 26.03.2023 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 112 763,63 грн.

Рішенням МТСБУ розглянуто справу та прийнято рішення сплатити на рахунок власника ОСОБА_3 92 651,96 грн. за заподіяну шкоду. Здійснення оплати підтверджується платіжною інструкцією №973392 від 17.07.2023 року.

Окрім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів у розмірі 2 200,00 грн. Вказана сума була сплачена на рахунок ПрАТ «СК «Юнівес», про що свідчить платіжна інструкція №973369 від 17.07.2023 року, рахунок-фактура від 19.05.2023 року та Акт надання послуг від 19.05.2023 р.

17.10.2024 року на адресу відповідача було направлено Лист-повідомлення про необхідність оплати суми заборгованості, але цей лист був проігнорований відповідачем, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 15.05.2025 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 29.09.2025 року подав письмові пояснення в яких зазначає, що заперечує проти позову в повному обсязі та позовні вимоги не визнає.

Зокрема, Відповідач вказує, що відповідно до Постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2023 року у справі №369/5290/23 судом визнано обопільну вину як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 , відповідно обох було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Також про обопільну вину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зазначено у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 27.03.2023 року.

Відповідач наголошує, що доводи позивача про його одноособову вину у вчиненні ДТП спростовуються вказаною постановою, яка згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України має преюдиціальне значення. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 11 червня 2004 року, у справах про адміністративні правопорушення, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або більше осіб внаслідок спільних дій, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.

Відповідач зазначає, що оскільки водії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , разом спільними неправомірними діями спричинили одномоментне в одному місці ДТП, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль ОСОБА_3 , застосуванню підлягає п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Ця норма передбачає, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Таким чином, розрахунок страхового відшкодування, мав становити 46 325 грн. 98 коп.(92 651 грн. 96 коп./2). Відповідач стверджує, що вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування суперечать обставинам, встановленим постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області, яка має преюдиціальне значення, а також ст. 36 Закону № 1961-IV, і тому задоволенню не підлягають.

Відповідач стверджує, що вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування суперечать обставинам, встановленим постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області, яка має преюдиціальне значення, а також ст. 36 Закону № 1961-IV, і тому задоволенню не підлягають.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 1226 від 25.11.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/8455/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.11.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою від 26.11.2025 року (суддя Янченко А.В.) справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, прийнято до провадження, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику) сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 березня 2023року о 16 год.10 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124КУпАП, а саме: керуючи транспортним засобом MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_3 , по вул. Незалежності м. Боярки Фастівського району Київської області, не вибравши безпечної швидкості руху, здійснював обгін на перехресті, не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу під час виникнення небезпеки для руху та здійснив зіткнення з автомобілем JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_4 , який рухався по другорядній дорозі, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів12.1, 14.6а, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), чим вчинив адміністративне правопорушення, за що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

ОСОБА_3 26 березня 2023 року о 16 год. 10 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, а саме: керуючи транспортним засобом JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_4 , по вул. Б. Хмельницького м. Боярки Фастівського району Київської області, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Незалежності не надав переваги в русі автомобілю MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги пункту16.11 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, за що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до Постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2923 року по справі № 369/5290/23, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Відповідно до Постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2923 року по справі № 369/5290/23, ОСОБА_3 , притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави.

Враховуючи вище зазначене Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.06.2023 року у справі №369/5290/23 судом визнано обопільну вину як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 , відповідно обох було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19).

У постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 Верховний Суд наголосив, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в Іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Також про обопільну вину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зазначено у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 27.03.2023 року.

Судом встановлено, що згідно інформації з Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, повідомлення про ДТП, керований відповідачем транспортний засіб не був забезпеченим в розумінні Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 , була застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №211279610, страховик - ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС»).

ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ із Повідомленням про ДТП від 27.03.2023 року, та із Заявою про виплату страхового відшкодування від 27.03.2023 року.

Згідно Звіту про оцінку №41-R/12/92 від 26.03.2023 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 112 763,63 грн.

Рішенням МТСБУ розглянуто справу та прийнято рішення сплатити на рахунок власника ОСОБА_3 92 651,96 грн. за заподіяну шкоду.

Здійснення оплати підтверджується платіжною інструкцією №973392 від 17.07.2023 року.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, окрім осіб, зазначених у пункті 13.1 стаття 13 цього Закону.

Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, в частині встановлення того, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, суд в рамках даної цивільної справи не може переоцінювати факти, встановлені постановою Дніпровського районного суду щодо характеру ДТП та винності всіх трьох водіїв.

Відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону № 1961-IV, «у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб».

Аналіз судової практики Верховного Суду підтверджує застосування цієї норми у подібних випадках. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пункт 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV розрахований на випадки, якщо шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діями декількох осіб, і остання є неподільною. За таких обставин, якщо внаслідок ДТП, що є взаємопов`язаним ланцюгом зіткнень, шкода завдана одному транспортному засобу діями кількох осіб, ця шкода є неподільною в контексті страхового відшкодування.

У даній справі, встановлені Києво-Святошинським районним судом Київської області обставини свідчать про те, що ДТП, в якій був пошкоджений автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_4 , була єдиною подією, спричиненою сукупними та взаємопов`язаними діями двох водіїв: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Це підтверджується тим, що суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області розглядав адміністративну справу щодо двох осіб в одному провадженні, що відповідає практиці Верховного Суду щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, коли до відповідальності притягаються дві або більше осіб внаслідок спільних дій, що призвели до ДТП.

Таким чином, застосування Відповідачем п. 36.3 ст. 36 Закону № 1961-IV та розрахунок страхового відшкодування шляхом поділу загальної суми збитку на двох винних осіб є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства та усталеній судовій практиці.

Оскільки Позивач наполягає на тому, що автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, державний номерний знак НОМЕР_4 був пошкоджений виключно діями ОСОБА_1 , однак обставини, встановлені постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області, свідчать про спільні та взаємопов`язані дії двох учасників ДТП, для повного та всебічного розгляду справи та встановлення дійсного розміру шкоди, спричиненої виключно діями Відповідача (якщо такі дії могли бути відокремлені), або ж підтвердження солідарної відповідальності, необхідним є залучення до участі у справі іншої особи, чия вина у ДТП встановлена судовим рішенням ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як співвідповідача.

У зв`язку з тим, що позивач не забезпечив залучення до участі у справі всіх осіб, які, відповідно до встановлених обставин, можуть бути відповідальними за заподіяну шкоду, суд позбавлений можливості повноцінно дослідити та оцінити ступінь вини кожного з учасників ДТП та, відповідно, визначити остаточний розмір страхового відшкодування та/або шкоди, яка підлягає стягненню, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.02.2026 року.

Суддя А.В. Янченко