Рішення № 133835868, 22.01.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 572/2436/24

Номер провадження: 2/365/25/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 січня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Солдатової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 в режимі відеоконференцзв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Сарненської міської ради Рівненської області, Згурівська селищна рада, як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки і піклування Сарненської міської ради Рівненської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І. ухвалою від 27 травня 2025 року у справі № 572/1705/24 постановив позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав роз`єднати, передати роз`єднані матеріали позовної ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

05.06.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача:орган опіки і піклування Сарненської міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав зареєстровано за єдиним унікальним номером справи 572/2436/24 та головуючим суддею визначено суддю Ведяніну Т.О.

Позовна заява в частині позбавлення батьківських правобґрунтована тим, що позивач з відповідачем ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 лютого 2015 року до 10.01.2018 року.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5 , батьком якої є ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області у справі № 572/2918/18 шлюб між нею та ОСОБА_4 був розірваний.

З часу розірвання сімейних відносин спільна донька ОСОБА_6 постійно проживає з позивачем. Спорів стосовно місця проживання дитини ніколи не було, оскільки відповідач байдуже ставиться до питань, що стосувалися їхньої доньки та її виховання, розвитку, умов проживання, забезпечення речами одягу, іграшками, харчами, ліками тощо. Після розірвання шлюбу відповідач не бачив дитину жодного разу та не проявляв до неї ніякого інтересу, не цікавився її здоров`ям, і навіть не вітав з днями народженнями. Ставлення відповідача не змінилося і з плином часу. Він жодним чином не піклується про дитину, не проявляє цікавості до її розвитку, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Зокрема, відповідач жодного разу не з`являвся у шкільному навчальному закладі Тріскинському ліцеї, який на даний час відвідує дитина. Відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, коли вона хворіє, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаний норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти тощо. З наведеного вище вбачається, що відповідач не виконує покладених законом на батьків обов`язків, не бере участі ні у вихованні, ні у матеріальному забезпеченні доньки. Всі питання щодо виховання та утримання доньки вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Донька знаходиться на повному утриманні позивача. Дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера. Донька забезпечена необхідним одягом відповідно до пори року, необхідним шкільним приладдям. Між позивачем та дитиною склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню доньки, її повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей. Нагляд за станом здоров`я дитини з моменту її народження і по цей день здійснює виключно вона, як матір.

Відповідач участі в цих сферах життя дитини взагалі ніколи не приймав. Все свідчить, що ОСОБА_4 , як батько їхньої доньки ОСОБА_5 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Виховання дітей їх батьками є першоосновою розвитку особистості дитини та загальновизнаною нормою щодо необхідності здійснення цього обов`язку саме батьками дитини. Формальна наявність батька не відповідає інтересам її доньки, оскільки дитина не сприймає психологічно інформацію про те, що в неї є батько.

Нехтування батьківськими обов`язками з боку відповідача та ігнорування факту існування у нього дитини крім всього іншого принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору. Тож позбавлення відповідача батьківських прав щодо їхньої спільної малолітньої доньки ОСОБА_5 повністю відповідає інтересам дитини.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 10 червня 2024 року у справі № 572/2436/24 задоволено заяву судді Ведяніної Т.О. про самовідвід.

На підстави ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року у справі № 572/2436/24 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача:орган опіки і піклування Сарненської міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав передано до Броварського міськрайонного суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 14 жовтня 2024 року справу передано на розгляд до Згурівського районного суду Київської області.

Справа надійшла до Згурівського районного суду Київської області 12.12.2024.

Ухвалою від 17 грудня 2024 року суддя Згурівського районного суду Київської області Солдатова Т.М. відкрила провадження у справі, залучила до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, Згурівську селищну раду, як орган опіки і піклування, постановила проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначила підготовче судове засідання , визначила учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, зобов`язала Згурівську селищну раду, як орган опіки і піклування, надати суду до 16 січня 2025 року висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої дочки.

15 січня 2025 року представник відповідача ОСОБА_7 адвокат Костенко О.М. подав клопотання про поновлення відповідачу ОСОБА_7 строк для подачі відзиву на позовну заяву, як такий, що пропущений з поважних причин, та відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Обґрунтовуючи заперечення щодо позовних вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позбавлення батьківських прав відносно батька здійснюється в інтересах дитини і матиме хоч якийсь позитивний наслідок для її подальшого життя.

Позивач та відповідач уклали шлюб 15 лютого 2015 року. Після того вони проживали у будинку батьків відповідача у с. Лизогубова Слобода Броварського району Київської області. В селі ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_5 . 11.12.2018 заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області, що набрало законно сили 10.01.2019 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу позивач переїхала з дитиною за своїм місцем реєстрації та проживання в Рівненську область. Через неприязні відносини між сторонами, позивач була категорично налаштована проти спілкування дитини з батьком, тому постійно чинила перешкоди у їх спілкуванні, не давала бачитися з дитиною, піклуватися про стан її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати її належним чином продуктами харчування, одягом відносно віку та сезону. Також позивач не дозволяла відповідачу приїздити до неї додому, щоб побачитись з дитиною.

У листопаді 2019 року відповідачу запропонували роботу закордоном, тому для того, щоб фінансово підтримувати дитину, мати змогу забезпечити її майбутнє та надати належну освіту, останній виїхав за межі України та влаштувався на роботу в Польщі. Враховуючи графік роботи та постійну зайнятість з 2019 року по даний час відповідач не повертався в Україну, а тому не мав фізичної змоги приїздити до дитини.

Відповідач мав змогу бачити фото дитини лише через соціальні мережі спільних знайомих відповідача та позивача, оскільки остання заблокувала батька у всіх своїх соціальних мережах.

Позивач категорично не хотіла та на даний час не хоче, щоб відповідач, як батько дитини, а також його мати (баба дитини), приймали участь у вихованні дитини (онуки), підтримували з нею спілкування, в тому числі за допомогою відеозв`язку, а тому протягом всього часу чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у зв`язку з чим повністю обмежує права відповідача, як батька дитини, та виконання батьком своїх обов`язків щодо малолітньої доньки.

Не зважаючи на таке ставлення позивача, відповідач за можливості постійно перераховував грошові кошти на утримання своєї дитини на картковий рахунок рідного брата позивача ОСОБА_9 , який відкритий у ПАТ «ПриватБанк».

Крім того, сестра відповідача ОСОБА_10 та мати відповідача ОСОБА_11 постійно здійснювали поштові перекази солодощів, одягу та ін. речей для дитини. Відповідач надавав таку допомогу без користі, тому не збирав такі чеки, квитанції і надає до суду лише ті докази, які збереглися протягом тривалого часу.

Таким чином, відповідач не спілкувався із власною донькою не через свій умисел та з власної волі, а з об`єктивних причин, а саме знаходження за межами України, вчинення позивачем перешкод у спілкування з дитиною. При цьому, аби уникнути психологічних травм доньки, які через її вік, негативно вплинули б на формування її особистості, відповідач не звертався в органи опіки та піклування для вирішення даного питання в досудовому порядку.

Тлумачення положень п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 зазначив «Непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Поведінка відповідача і бажання повністю змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків вказують на небайдужість до долі його доньки і намагання налагодити стосунки між ним, позивачкою та донькою.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

З наданих позивачкою доказів не можливо встановити свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дитини, абсолютної байдужості батька до дитини, фактів заподіяння шкоди дитині, або того, що він становить загрозу для здоров`я та розвитку доньки.

Неактивність або певна бездіяльність відповідача як батька, що пов`язана, зокрема, з об`єктивними обставинами та перешкодами, які чинила позивачка з урахуванням наведеного вище не може вважатися достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Особисті конфліктні відносини між батьками чи наявність у житті матері/батька особи, яку вони вважають «кращим батьком/матір`ю» для дитини не можуть шкодити правам дитини на гармонійний розвиток та належне виховання і забезпечення її найкращих інтересів з боку біологічних батьків. Відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

30 жовтня 2023 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Сарненської міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітньої дитини та надано висновок про доцільність позбавлення батьківськи прав. Будь-яким належним способом (поштовим чи телефонним зв`язком, оголошенням на сайті міської ради) відповідач про розгляд питання про позбавлення його батьківських прав повідомлений не був, хоча мав таке право бути присутнім, хоча б за допомогою відеоконференції чи уповноважити свого представника представляти свої інтереси, що, вважають, є значним порушенням.

Також не вивчалася думка дитини ОСОБА_5 , не встановлена особиста прихильність дитини до батька, хоча її думка про позбавлення батьківських прав щодо неї повинна бути запитана і вивчена, що також передбачене ст. 171 СК України.

Члени комісії формально склали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки не були належним чином обстежені умови проживання дитини, що є порушенням ч. 5 ст. 19 СК України.

Зазначений висновок постановлений з порушенням норм чинного законодавства, не відображає дійсної ситуації, що склалася в родині, на момент розгляду справи у січні 2025 року є неактуальним, а тому не може бути прийнятий судом до уваги.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком свої обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.

Вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим, здійсненим без урахування характеристики батька дитини та його ставлення до виконання батьківських обов`язків, та не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність, на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не взяти його до уваги.

Позов не ґрунтується на вимогах закону, позивач не довів обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, а у відповідача є достатньо аргументів та доказів на спростування обґрунтування позову, що є підставою для відмови в позові.

Крім того, у відзиві на позовну заяву клопотав про виклик та допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .

24.01.2025 (згідно з поштовим штемпелем) третя особа орган опіки і піклування Сарненської міської ради, подала відповідь на відзив відповідача, в якій просить прийняти висновок органу та піклування Сарненської міської ради як належний. До відповіді на відзив третьої особи долучені докази.

04.02.2025 представник відповідача адвокат Костенко О.М., подав заперечення на надану третьою особою відповідь на відзив, в яких просив у прийнятті відповіді на відзив відповідача, третьої особи в справі відмовити та повернути стороні без розгляду. Свої заперечення обґрунтовує тим, що третя особа пропустила строк на подання пояснень, не подала обґрунтованого клопотання про поновлення строку на подання пояснень, а право на подання відповіді на відзив третьою особою не передбачене ЦПК України.

Ухвалою від 10.02.2025 суд задовольнив заяву позивача про проведення судового засідання, призначеного на 17.02.2025 в режимі відеоконференцзв`язку з Сарненським районним судом Рівненської області.

Ухвалою від 28.04.2025 суд задовольнив заяву позивача про проведення судового засідання, призначеного на 18.04.2025 та всі наступні судові засідання, в режимі відеоконференцзв`язку з Сарненським районним судом Рівненської області.

19.05.2025 Згурівська селищна рада як орган опіки та піклування надала рішення виконкому комітету Згурівської селищної ради № 17 від 17.01.2025 та висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 .

19.05.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Аврамишин С.В., подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із Сарненським районним судом Рівненської області.

Ухвалою від 08.07.2025, постановленою судом без оформлення окремого документа та зазначеною в протоколі судового засідання, Згурівський районний суд Київської області, залишив без розгляду відповідь на відзив з долученими до неї доказами, подану третьою особою органом опіки та піклування Сарненської міської ради.

08.07.2025 представник відповідача подав заяву про долучення до матеріалів справи квитанцій про сплату відповідачем аліментів та копій експрес-накладних поштового перевізника «Нова Пошта» про відправлення відповідачем на поштову адресу позивача речей та продуктів для дитини.

Ухвалою від 08.07.2025, постановленою судом без оформлення окремого документа та зазначеною в протоколі судового засідання, Згурівський районний суд Київської області, задовольнив клопотання представника відповідача про виклик свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 .

Ухвалою від 08.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, викликав в судове засідання учасників справи, малолітню ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 .

В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог - орган опіки та піклування Сарненської міської ради та Згурівська селищна рада як орган опіки та піклування своїх представників не направили.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, - органу опіки та піклування Сарненської міської ради Дехтяр Л.М. та Гаврилюк Р.Б., 06.01.2025, 08.07.2025 та 28.08.2025 подали заяви, в яких просили проводити засідання за їхньої відсутності впродовж всього терміну провадження, зазначили, що орган опіки та піклування Сарненської міської ради підтримує висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.11.2023 № 02/01-629.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Згурівська селищна рада як орган опіки та піклування, письмових пояснень не надала, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи думку сторони позивача та сторони відповідача щодо можливості розгляду справи та положення ст. 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.

В судовому засіданні 25.07.2025 позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Аврамишин С.В., позовну заяву підтримали та просили її задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 додатково пояснила, що подарунки надходять від сестри та матері відповідача, а не від нього. Відповідач зараз сплачує аліменти за рішенням суд, а раніше від нього нічого не надходило на утримання дитини.

Представник позивача додатково зазначив, що ОСОБА_4 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, обрав зручну позицію жити своїм життям. Відповідач навіть не намагається брати участь у вихованні дитини, не проявляє уваги, не цікавиться навчанням та життям дитини. Перебування закордоном не є об`єктивною перешкодою для спілкування з дитиною, оскільки засоби технічного прогресу дозволяють комунікувати майже вживу. Є інші родичі міг поцікавитися успіхами дитини у школі. Дитина потребує батька. Проте ОСОБА_4 байдуже до життя дитини. Зазначає, що позивач не заперечує, що ОСОБА_4 надсилав кошти через брата позивача ОСОБА_9 , а той передавав їй. Проте участь відповідача у витратах на утримання дитини чотири перекази коштів на рік, є недостатньо. Бабуся має бажання спілкуватися з онукою і спілкується. Батько такого бажання не виявляє. Доказів того, що він заблокований та не має можливості спілкуватися, не надано. Недоброзичливості з боку ОСОБА_1 теж немає. Доказів того, що він звертався до уповноважених органів із заявами про усунення перешкод у спілкування з дитиною, відповідач не надав. З висновку вбачається, що Сарненська міська рада спілкувалася з дитиною, запрошувала для участі в засіданні відповідача, проте він ніяким чином свого ставлення не проявив, а тому заяву ОСОБА_1 задовольнили. Дитина - ОСОБА_5 не сприймає відповідача як батька. Натомість сприймає як батька нинішнього чоловіка ОСОБА_1 ОСОБА_13 . Тому, просять розірвати юридичний зв`язок між ОСОБА_4 та малолітньою ОСОБА_5 в інтересах сім`ї та дитини.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Костенко О.М., заперечував проти задоволення позову та зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що позбавлення батьківських прав здійснюється в інтересах дитини. Після розірвання шлюбу сторони проживали окремо. У листопада 2019 року відповідачу запропонували роботу в Польщі, тому він не мав фізичної змоги приїздити до дитини. Крім того, позивач не бажала, щоб він та родичі спілкувалися з дитиною, чинила перешкоди. До того, як ОСОБА_4 поїхав до Польщі від їздив до позивача, щоб побачити дитину, проте, позивач по телефону сказала йому, що дитину побачити не дасть. Відповідач надсилав дитині подарунки, надсилав кошти для дитини на картку брата позивачки ОСОБА_9 , посилки (як самостійно, так і через бабусю ОСОБА_11 та тітку ОСОБА_12 ). Оскільки відповідач не готувався до того, щоб збирати чеки, тому ті квитанції та накладні, які дивом зберегти, долучені до відзиву на позовну заяву. Кошти перераховувались через термінал, що не передбачає входу в обліковий запис, тому доказів перерахування надати не може. ОСОБА_4 завжди, коли спілкувався з родичами, чи через третіх осіб дізнавався про життя та успіхи дитини. У матеріалах справи наявні два висновки органів опіки та піклування протилежні за змістом. Висновок органу опіки та піклування Сарненської міської ради складений 30.10.2023 понад два з половиною роки тому та на момент розгляду справи є неактуальним. 17 січня 2025 року рішенням Згурівської селищної ради № 17 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітньої ОСОБА_5 .

Представник відповідача, також, заявив клопотання про відмову від допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 і дана відмова була прийнята судом.

В судовому засіданні малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначила, що рідного батька ОСОБА_4 вона жодного разу не бачила, не пам`ятає його. Її життям він не цікавиться. Писав один раз, коли їй було років чотири чи п`ять. Раз чи двічі присилав подарунки на день народження. А то баба ОСОБА_14 два чи три роки слала їй подарунки на дні народження та на Новий рік. Через бабусю тато передавав їй вітання. Мама казала, що тато п`є, а тому спілкуватись з ним вона не хоче. Хотіла б побачити його один раз, і якщо він насправді не такий, то хотіла б з ним спілкуватись.

Свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає в с. Лизогубова Слобода Броварського району Київської області, в судовому засіданні показала, що її син ОСОБА_4 та невістка ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_15 ) проживали разом з нею. Спочатку жили непогано, а потім почались суперечки. Син мало заробляв, випивав, коли посваряться, тому вирішили розлучитись. Після розлучення син поїхав у м. Сарни, щоб побачити дочку, проте ОСОБА_16 заборонила йому приїжджати, пригрозила, що найме хлопців, щоб з ним розібрались. Син поїхав на роботу закордон, бо в селі невеликі заробітки. З тих пір проблем з випивкою не має. Син висилав кошти брату ОСОБА_17 . Скільки саме, їй не відомо. І син і її дочка ОСОБА_12 , які разом проживають в Польщі, висилали посилки (канцелярію, одяг, цукерки, та ін.). Одяг син з дочкою для ОСОБА_6 купували новий, проте у накладних до посилки зазначали, що речі вживані, бо так дешевше. Безпосередньо від ОСОБА_18 посилки не хотіла приймати, тому син пересилав посилки їй, а вона вже онуці. Щоразу клала в посилку по три тисячі гривень. Останній раз надсилала посилку перед першим вересням. Відколи син закордоном, ОСОБА_1 не дає йому спілкуватися з дочкою. Через три місяці після того як поїхав закордон, син приїжджав переоформляти візу. Поїхали до ОСОБА_1 і дитини в гості. Аліна хотіла, щоб ОСОБА_19 її забрав. Чекали ОСОБА_20 з обіду до 23:00. ОСОБА_1 не дозволяла спілкуватися з дитиною, заблокувала номер. Коли ОСОБА_1 одружилася, сказала, що хоче, щоб ОСОБА_6 їх забула. ОСОБА_21 роки ОСОБА_20 не спілкувалась навіть з нею, потім почала спілкуватися. З онукою вона періодично спілкується по телефону ОСОБА_1 , бо в ОСОБА_6 власного телефону немає. Зі слів сина ОСОБА_4 , він хоче спілкуватися з дочкою, дзвонить до ОСОБА_1 , але, ОСОБА_20 на його дзвінки не відповідає. До онуки вона їздила з сином один раз. Сама не їздить, бо туди й назад їздити їй складно, готель дорогий, а ОСОБА_1 не дозволяє у них ночувати. До уповноважених органів влади із заявами про вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні не звертались.

Судом встановлено, що заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області у справі № 572/2918/18 від 11 грудня 2018 року, яке набрало законної сили 10 січня 2019 року, шлюб між ОСОБА_22 та ОСОБА_4 , зареєстрований 15 лютого 2015 року виконавчим комітетом Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, актовий запис 3, розірвано.

ОСОБА_22 26 липня 2022 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_23 . Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_24 , прізвище дружини ОСОБА_24 (а.с. 7 т. 1 копія свідоцтва про шлюб).

Малолітня ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Лизогубова Слобода Згурівського району Київської області. Її батьком є ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_25 (а.с. 8 т. 1 - копія свідоцтва про народження, а.с. 15 т. 1 копія свідоцтва про шлюб, а.с. 4 т. 1 - копія паспорта ОСОБА_1 , а.с. 81-82 т. 1 копія паспорта ОСОБА_4 , а.с. 85-87 т. 1 - копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 ).

ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за вказаною адресою разом з матір`ю позивачем ОСОБА_1 (а.с. 9 т. 1 копія довідки про реєстрацію місця проживання, а.с 13 т.1 довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, а.с. 18 т. 1 копія акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 ).

В акті обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 08.09.2023 за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що ОСОБА_1 не працює, знаходиться у декретній відпустці. ОСОБА_1 зареєстрована у будинку, який належить її батьку ОСОБА_26 . У будинку 3 житлові кімнати з комунальними зручностями, пічне опалення та водяний котел. Разом з нею зареєстровані: дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , працює, мати ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , не працює, брат ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , не працює. Підсобне господарство домашня птиця, 2 поросят, корова. Земельну ділянку 0,25 га використовують під житловий будинок, господарські будівлі і споруди та ведення городництва. Зі слів ОСОБА_1 вона та її діти ОСОБА_27 та ОСОБА_5 дійсно проживають за вказаною адресою (а.с. 18 т. 1). Інших даних щодо умов проживання та навчання малолітньої дитини ОСОБА_5 даний акт не містить.

Згідно з характеристикою від 04.12.2023 № 12/06-109, наданою старостою Ремчицького старостинського округу № 6 Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 характеризується позитивно. ОСОБА_1 не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (а.с. 12 т. 1).

Згідно з довідкою від 04.12.2023 № 13/06-1192, наданою старостою Ремчицького старостинського округу № 6 Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 не працювала, не працює та трудової книжки не має (а.с. 14 т. 1).

В судовому ОСОБА_1 повідомила, що у 2025 році народила ще одну дитину та надалі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років.

Згідно з довідками КНП «САРНЕНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» Сарненської міської ради ОСОБА_1 , станом на 04.12.2023, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 16, 17 т. 1).

Відповідно до довідки № 1639 від 28.11.23 (а.с. 15 т. 1) та характеристикою (а.с. 11 т. 1), станом на дату їх видачі, ОСОБА_5 , 2016 р.н., навчалася у 2А класі Тріскинського ліцею, характеризується позитивно. Дитина має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі. Забезпечена всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання в школі. Мама та вітчим забезпечують ученицю залежно від потреб. Мати постійно супроводжує дитину до навчального закладу і забирає додому після уроків.

08.11.2023 за № 02/01-629 орган опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З даного висновку вбачається, що на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Сарненської міської ради Рівненської області 30 жовтня 2023 року, за заявою ОСОБА_1 , було розглянуте питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У висновку зазначається, що ОСОБА_1 в заяві до органу опіки та піклування зазначає, що батько близько чотирьох років не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться здоров`ям та успіхами дитини. Не відвідує дитину та не телефонує до неї. Існує негативне дитяче відношення до батька, оскільки вона його не пам`ятає та не бачить. В інформації служби у справах дітей та сім`ї Згурівської селищної ради від 12.10.2023 № 01-16/308 зазначено, що близько п`яти років ОСОБА_4 в с. Лизогубова Слобода немає, оскільки він виїхав за кордон та працевлаштувався за своїм новим місцем проживання. Мати ОСОБА_4 підтвердила його проживання за кордоном впродовж останніх п`ять років. Також вона проінформувала, що ОСОБА_4 категорично проти його позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю. Номер мобільного телефону ОСОБА_4 його мати надати відмовилась, телефонувала в службу у справах дітей Сарненської міської ради з приводу даного питання, повідомила, що ОСОБА_4 нібито телефонував до спеціалістів служби. Проте ніхто з працівників служби не приймав від ОСОБА_4 телефонного дзвінка, на зв`язок через соціальні мережі (Вайбер) він не виходив, хоча контакти має. Комісія з матеріалів справи встановила, що ОСОБА_4 вже тривалий час неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки стосовно малолітньої ОСОБА_29 . Батько дитини не надає своїй колишній дружині підтримки для створення умов для повноцінного догляду та утримання дочки та не бере участі у її вихованні. ОСОБА_4 не звертався до органу опіки та піклування з приводу чинення йому перешкод у спілкуванні зі своєю дочкою з боку матері дитини. Зазначається, що враховуючи роз`яснення Верховного Суду України щодо ухилення батьків від виконання обов`язків, ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та піклуватися про дитину до досягнення нею повноліття, не виконує протягом тривалого часу, фактично батько самоусунувся від догляду та виховання своєї дочки. Така його поведінка свідчить про свідоме ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої ОСОБА_6 , у зв`язку з чим виконавчий комітет Сарненської міської ради Рівненської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_5 (а.с. 19-20 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Згурівської селищної ради від 17 січня 2025 року № 17 затверджено Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 .

В обґрунтуванні даного висновку зазначено, зокрема, що на засідання комісії ОСОБА_4 був запрошений через оголошення, яке опубліковане на офіційному сайті «Згурівська громада» 24 грудня 2024 року, а також повідомлено про засідання його матері ОСОБА_11 . На засідання він не з`явився та не повідомив про причини неявки. На засіданні комісії була присутня його мати ОСОБА_11 , яка повідомила, що її син ОСОБА_4 проти позбавлення його батьківських прав щодо доньки ОСОБА_6 . В той же час він погоджується виплачувати аліменти на утримання доньки. Також ОСОБА_11 надала копії квитанцій про грошову допомогу малолітній ОСОБА_30 . Так як батько на засідання комісії не з`явився, не вийшов на зв`язок, членам комісії невідомо, чи він свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, чи чинить мати дитини ОСОБА_1 йому перешкоди у його праві на спілкування з донькою. Обговоривши та вивчивши документи подані до позовної заяви члени комісії одноголосно прийняли рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 (а.с. 165, 166-167 т. 1 рішення, висновок).

Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 81 копія паспорта з відміткою про реєстрацію місця проживання).

З наданих копій сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 вбачається, що він в`їхав до Польщі 02.11.2019, в паспорті наявна віза на перебування в Польщі з 24.10.2019 до 22.10.2020. Даних щодо продовження візи чи виїзду з Польщі (повернення в Україну) немає (а.с. 85-87 т. 1).

Стороною відповідача надані експрес-накладні про направлення посилок ОСОБА_11 на ім`я ОСОБА_31 (а.с. 88-90 т. 1, а.с. 190-191 т. 1). Позивач ОСОБА_1 не заперечує того, що ОСОБА_11 надсилала посилки для онуки ОСОБА_6 .

Також, стороною відповідача надана копія підтвердження для клієнта про направлення посилки з Польщі від 06.02.2024, де фактичним відправником зазначений ОСОБА_32 , отримувач ОСОБА_33 . В інформації про відправлення зазначено: речі дитячі вживані, солодощі, сік дитячий, пластилін, кабаноси (а.с. 91 т.1).

Крім того, 08.07.2025 представником відповідача надано копії квитанцій на підтвердження сплати аліментів за період з квітня 2024 року по травень 2025 року (а.с. 192-195 т. 1).

Заслухавши пояснення сторони позивача та сторони відповідача, думку малолітньої ОСОБА_5 , покази свідка ОСОБА_11 , дослідивши всі докази, надані сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духов них цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) Верховний Суд зауважив на необхідності врахування об`єктивних причин неможливості активної участі одного з батьків у житті дитини, зокрема, проживання та роботу в іншому місті, існування між батьками неприязних стосунків, що може вказувати про недоведеність позивачем свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) Верховний Суд вказав, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Позивач наполягає на тому, що відповідач самоусунувся від виконання покладених на нього батьківських обов`язків щодо виховання дитини, що виражається в його бездіяльності та свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, і така поведінка є винною, а перебування відповідача за кордоном не є перешкодою для виконання ним батьківських обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22 (провадження № 61-7122св23) звертає увагу на те, що відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача. Усупереч наведеним положенням ЦПК України позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 , умисного невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Щодо висновку органу опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, на який посилається позивач, та який підтримав під час розгляду справи представник органу опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області, суд виходить з такого.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З висновку органу опіки та піклування органу опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненської області від 08.11.2023 року № 02/01-629 вбачається, що орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не приймає даний висновок органу опіки та піклування, оскільки цей висновок складено більш ніж два роки тому, такий висновок має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками. Крім того, при його винесенні було встановлено, що відповідач перебуває за кордоном, та, зі слів його матері ОСОБА_11 , категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Тобто, такий висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Крім того, відповідно до ст. 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Станом на час розгляду комісією питання про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, малолітня ОСОБА_5 мала 7 повних років, вже навчалась у школі, проте, органом опіки і піклування її думка не була вислухана.

Заслухавши думку малолітньої ОСОБА_5 щодо вирішення спору про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неї, суд з`ясував, що з боку матері ОСОБА_1 у дитини було сформоване певне негативне ставлення до батька, проте сама дитина висловила бажання підтримувати спілкування з рідним батьком.

Суд не приймає доводи позивача про те, що дитина ОСОБА_5 проживає разом з вітчимом, який нею опікується та забезпечує всім необхідним, а тому, на думку позивача, позбавлення батьківських прав відповідача буде слугувати інтересам сім`ї та самої дитини.

Проживання дитини з вітчимом не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довела.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач хоч і не брав безпосередньої участі у розгляді справи, проте скористався послугами адвоката для захисту його інтересів у суді, подав відзив на позовну заяву, заперечує проти позбавлення його батьківських прав. До звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач добровільно надсилав подарунки, а також, кошти на утримання доньки через брата позивачки ОСОБА_9 (і цей факт не заперечує сторона позивача, хоч, на думку, позивача цих коштів і недостатньо), добровільно сплачує призначені судом аліменти на утримання доньки. З показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_4 цікавиться життям та успіхами дитини через неї, так як вона має змогу спілкуватися з онукою, що свідчить про небайдужість ОСОБА_4 до долі дитини. Відтак, розірвання сімейних зв`язків малолітньої дитини ОСОБА_5 з її батьком ОСОБА_4 не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про передчасність вимог позивачки.

При цьому, суд вбачає за необхідне попередити ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї доньки ОСОБА_5 , зокрема, брати активнішу участь у її житті та вихованні.

Надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання малолітньої дитини стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дитини.

У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька стосовно малолітньої доньки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивачка не позбавлена можливості повторно ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав.

З огляду на викладене вище, суд вбачає за необхідне відмовити у задоволенні позову повністю.

В силу норми ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України, ст. 2, 19, 81, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Сарненської міської ради Рівненської області, Згурівська селищна рада, як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Орган опіки і піклування Сарненської міської ради Рівненської області, код ЄДРПОУ 04057770, адреса: вул. Широка, 31, м. Сарни, Рівненська область, 34500.

Згурівська селищна рада, як орган опіки і піклування, код ЄДРПОУ 04360296, адреса: вул. Українська, 10, с-ще Згурівка, Броварський район, Київська область, 07601.

Повне судове рішення складене 02 лютого 2026 року.

Головуючий суддя Т.М. Солдатова