Рішення № 133835830, 20.01.2026, Вишгородський районний суд Київської області

20.01.2026 Справа № 363/6603/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судового засідання Галай О.О., представників позивача ОСОБА_1 , адвоката Шохи С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Громадської організації «Садівниче Товариство Дніпро-8» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

УСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Шохи С.І. надійшла позовна заява ГО «Садівниче Товариство Дніпро-8» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому після зміни позовних вимог просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 47782,63 грн., що є боргом відповідача перед позивачем за спожиту ним електричну енергію станом на 12.12.2024 року, та стягнути з відповідача судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу витрат адвоката Шоха С.І. у сумі 3500,00 грн. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0216 га кадастровий номер 3221810100:38:098:0099, на якій побудовано садовий будинок-магазин. Відповідач використовує своє майно для здійснення комерційної діяльності (передає в оренду), не є членом садового товариства, не укладав з товариством договорів щодо компенсації за використання електричної енергії з мереж позивача, однак електричною енергією з мереж позивача користується, а відтак має компенсувати позивачу його витрати на розрахунки з іншими учасниками ринку електричної енергії та сплачувати компенсацію за користування майном позивача (лініями електропередач та ТП (трансформаторними підстанціями), розмір такої компенсації встановлюється органами управління позивача. Користування електричними мережами позивача та неможливість відключення відповідача від цих мереж виникла з судового рішення у справі №363/383/22. Нажаль, позивач зловживає своїми правами та не здійснює оплату в тому розмірі, який визначений для його домогосподарства відповідними органами управління, а оплату проводить за «тарифами для населення (членів садового товариства)» на електричну енергію. Питання правомірності прийняття рішень Правлінням позивача щодо встановлення компенсації за використання електричної енергії для домоволодіння відповідача в сумі іншій, ніж для членів садового товариства, було предметом досліджень у судовій справі №363/3310/22, та рішенням суду рішення Правління позивач про встановлення компенсації на той час на рівні 3,50 грн./l кВт визнано прийнятим в межах повноважень та компетенції даного органу. Дані факт встановлено судовим рішенням по справі №363/3310/22 та не потребують додаткового доказування, оскільки встановлено судовим рішенням у спорі між тими ж сторонами, що робить дане судове рішення преюдиційним в силу приписів ст. 82 ЦПК України. Оскільки позивач є власником майна (зокрема - ТП (трансформаторних підстанцій) та ліній електропередач в межах садового товариства) та як колективний побутовий споживач уклав договори з оператором системи розподілу (ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі») та постачальником електричної енергії (ТОВ «Київська обласна ЕК») здійснює передачу електричної енергії до домоволодінь (земельних ділянок), що розташовано в межах садового товариства в тому числі з використанням належного позивачу майна, питання використання такого майна та компенсацій за його використання є компетенцією органів управління позивача (зокрема - загальних зборів позивача та Правління позивача), що передбачено, зокрема і статутом позивача. Стосовно компенсації за використання електричної енергії споживачам, які підключені до мереж позивача і не є членами садового товариства, а відтак членських внесків на утримання майна позивача не сплачують, позивачем у різні періоди для різних споживачів (субспоживачів) встановлювались умови та суми компенсації. Так, Загальними зборами членів Громадської організації «Садівниче товариство Дніпро-8» оформлене протоколом № 1 від 01.08.2021 року, вирішено: «в питанні підняття тарифу на компенсаційні витрати за право доступу до отримання електроенергії для магазинів, розміщених на території товариства, як об`єктів комерційної діяльності, встановити розмір в 3 грн. 50 коп. за 1 кВт/год використаної електроенергії. Ввести в дію рішення про підняття тарифів на засіданні Правління СТ «Дніпро-8». Засіданням Правління Громадської організації «Садівниче товариство Дніпро-8», оформлене протоколом № 1 від 01.08.2021 року, введено в дію розмір компенсаційних платежів за доступ до користування електроенергією для магазинів, що займаються комерційною діяльністю, розташованих на території ГО «СТ Дніпро - 8» на рівні 3 грн. 50 коп. за 1кВт спожитої електроенергії - з 15 серпня 2021 року. Тобто, з 15 серпня 2021 року компенсація для «магазину», що розташовано зокрема і у на території домогосподарства ОСОБА_2 , складала 3,50 грн. за 1 кВт/год. У 2021 році облік електричної енергії по домоволодінню ОСОБА_2 здійснювався за допомогою 2х (двох) лічильників (один з них було підведено «до магазину», а інший «до житлової кімнати». Рішенням Правління позивача було запроваджено щодо домоволодіння відповідача розмір компенсації на рівні 3,50 грн. по всіх лічильниках, за якими по домоволодінню обліковувалась електрична енергія. Станом на 14.08.2021 року покази лічильника НІК №10205380 (лічильник «до магазину») по домоволодінню ОСОБА_2 складали 57759 кВт. Компенсація за електричну енергію з розрахунку у розмірі 3,50 грн./кВт для всіх комерційних об`єктів (в тому числі «магазинів») на території позивача проіснувала до червня 2023 року, коли відбулося її підняття (в тому числі і через підняття тарифу на електричну енергію для всіх споживачів з 01.06.2023 року, що є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового доказування. Тоді позивачем (його керівним органом) було прийнято рішення про затвердження суми компенсації за використання електричної енергії «для магазинів» і не членів позивача в іншому розмірі - 6,00 грн. /кВт. Покази лічильника НІК №10205380 (лічильник «до магазину») по домоволодінню ОСОБА_2 складали станом на 08.06.2023 року 80844 кВт. Тобто, різниця за період з 15.08.2021 року по 08.06.2023 року склала 23085 кВт(80844- 57759=23085), відповідно сума компенсації з відповідача розрахована наступним чином: 23085x3,50=80797,50 грн. В подальшому, після виключення ОСОБА_2 з членів садового товариства у 2022 році, з 01 березня 2022 року і щодо «житлової» кімнати, було застосовано до розрахунку компенсації за використану електричну енергію суму 3,50 грн./l кВт. Покази лічильника НІК №8064622 (лічильник до «житлової кімнати») станом на 01 березня 2022 року складали 78582 кВт. У 2022 році позивачем було прийнято рішення обмежити постачання електричної енергії до домоволодіння відповідача та залишити йому можливість користуватись електричною енергію в тих межах, які законодавчо встановлені для всіх індивідуальних споживачів, технічна документація на постачання електричної енергії для яких відсутня (до 5 кВт максимальної дозволеної потужності), що у ситуації з ОСОБА_2 потягло залишення для його домоволодіння однієї лінії подачі електричної енергії, яка обліковується лічильником НІК №10205380. Покази лічильника НІК №8064622 станом на 20.07.2022 року складали 84773,6 кВт, відповідно різниця (споживання електричної енергії за цей період) склало: 84773,6-78582=6191,6 кВт. В подальшому споживання електричної енергії з використанням даної лінії електропередач не здійснювалось, дані покази є кінцевими. Відтак нарахована сума, яку мав сплатити ОСОБА_2 розраховувалась наступним чином: 6191,6x3,50=21670,60 грн. Тобто, за період з 15 серпня 2021 року по 31 травня 2023 року сума нарахувань за двома лічильниками склала: 80797,50 +21670,60=102468,10 грн. В подальшому, через підвищення тарифів на електричну енергію, позивач здійснював перегляд суми компенсації у відповідні періоди за рішенням Правління позивача та інформував про такі рішення відповідача. Так, у період з 01 червня 2023 року по липень 2024 року діяв розмір компенсації за використання електричної енергії для «не членів садового товариства» та/чи «магазинів», на рівні 6,00 грн/кВт. В цей період домоволодінням ОСОБА_2 спожито 3276 кВт (розрахунок: 84120 (покази на липень 2024 року) - НОМЕР_1 (покази на червень 2023 року) = 3276 кВт). Відповідно за спожиту електричну енергію у відповідача виникли зобов`язання в сумі: 3276x6,00=19656,00 грн. У період з серпня 2024 року по 12 грудня 2024 року включно домоволодінням ОСОБА_2 спожито 742,62 кВт (84862,62 (поточні покази) - 84120 кВт (попередні покази)= 742,62 кВт). Відповідно за спожиту електричну енергію у відповідача виникли зобов`язання в сумі: 742,62x6,50 грн.=4827,03 грн. Тож, сума нарахувань, які провів позивач за первісним позовом станом на 12 грудня 2024 року, складає 126951,13 грн., сума проведених оплат ОСОБА_2 , включаючи і розрахунки третіх осіб за ОСОБА_2 за тими квитанціями, які стосуються періоду виникнення боргу (а це період для магазину з серпня 2021 року по 12.12.2024 р., а для «житлової частини», як її називає ОСОБА_2 - з 01 березня 2022 року по 12.12.2024 р.) складає 79168,50 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 28 лютого 2025 року. Відтак сума боргу ОСОБА_2 складає: 126951,13-79168,50=47782,63 грн., яку просить стягнути з відповідача.

20 грудня 2024 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

04 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 06 січня 2025 року) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог позивача, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, нормам чинного законодавства та принципам справедливості, а також є такими, що мають дискримінаційний характер щодо відповідача. Позивач, порушуючи вимоги законодавства не забезпечив укладення договору з відповідачем, що є його прямим обов`язком як колективного побутового споживача. Водночас, приймаючи оплату за використану електроенергію, позивач фактично визнав наявність договірних відносин, проте у позовній заяві звинувачує відповідача у їх відсутності. З 21 липня 2022 року облік спожитої електричної енергії для житлової частини об`єкта нерухомості відповідача здійснювався до моменту відключення через трифазний багатотарифний лічильник. Розрахунки за використану електроенергію за цим засобом обліку виконувалися відповідачем вчасно та добросовісно, що підтверджується доданими квитанціями. Позивач не заперечує і фактично підтверджує, що відповідач здійснював оплату за спожиту електричну енергію до моменту відключення від електропостачання відповідно до тарифів, встановлених для споживачів колективного побутового споживача, враховуючи диференційований облік (день-ніч). Водночас Позивач визнає, що до складу цих тарифів входила вартість технологічних витрат на постачання електроенергії, які визначені положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії (затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312. Позивач не надав до суду (відсутні в матеріалах справи) достовірних доказів, з яких причин відповідач повинен сплачувати більшу вартість використаної електричної енергії, відмінну від суми для інших споживачів колективного побутового споживача. Долучені до відзиву квитанції свідчать про проведення розрахунків за тарифами, встановленими позивачем для споживачів колективного побутового споживача та містять інформацію про диференційований облік споживання електроенергії за різними періодами часу (зонами доби). Це підтверджує, що оплата відповідачем здійснювалася відповідно до чинного законодавства України у сфері електроенергетики. Таким чином, фактична оплата відповідачем вартості спожитої електроенергії за встановленими тарифами, включаючи технологічні витрати та диференційований облік споживання, свідчить про виконання відповідачем своїх обов`язків як споживача. Крім того, позивачу відомо, і цей факт не заперечується, що непобутова частина об`єкта нерухомості відповідача магазин перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору оренди № 01/21-1, укладеного 1 січня 2021 року. Взаєморозрахунки за електроенергію між позивачем і ФОП ОСОБА_3 здійснювалися без участі відповідача. Наскільки відомо відповідачу, позивач не ініціював укладення договору на постачання електроенергії з ФОП ОСОБА_3 29 червня 2023 року позивач відключив магазин від електропостачання. Згодом електропостачання було відновлено, але з обмеженою потужністю до 5,2 кВт. Через це ФОП ОСОБА_3 був змушений припинити свою господарську діяльність, і магазин із зазначеної дати не функціонує. З моменту припинення господарської діяльності та закриття магазину, електропостачання до непобутової частини будівлі відповідача здійснюється виключно для побутових потреб. Зокрема, електроенергія використовується для забезпечення роботи електронасосної станції, яка забезпечує водопостачання до всієї будівлі, включаючи житлову та нежитлову частини. Також, зауважив на відсутність в матеріалах справи документів на право власності на трансформаторні підстанції, лінії електропередач, договору з оператором системи розподілу та договору з постачальником електричної енергії, а також доказів на підтвердження обґрунтованості розміру компенсації. Відсутність таких доказів, на думку відповідача, ставить під сумнів обґрунтованість та законність вимог позивача. Таким чином, вимоги позивача щодо компенсації за використання майна, власника якого не встановлено, є недоведеними та суперечать принципам законності, добросовісності та визначеності, закріпленим у законодавстві України. Окрім цього, відповідач зазначив, що категорично не погоджується з розрахунками, наведеними позивачем, і вважає їх недостовірними доказами з огляду на наступне: відсутність розмежування між платежами ФОП ОСОБА_3 та відповідачем, відсутність деталізації за періодами та сумами, ігнорування наявності двох лічильників. Позивач у тексті позовної заяви не навів конкретно, які саме затрати ним були включені для обрахування і визначення розміру плати за одну одиницю спожитої електроенергії. Відповідач вважає, що позивач міг включити у розмір плати за спожиту електроенергію витрати на ремонт чи придбання нових меблів, прибирання приміщення адміністративної будівлі громадської організації, акумулювання коштів для виплати собі щомісячної, річної премії тощо. З огляду на вищевикладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

09 січня 2025 року від представника відповідача адвоката Букрєєва В.А. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що обставини, на які посилається позивач, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства з огляду на наступне. ОСОБА_2 на момент його виключення (15.01.2022) зі складу членів відповідача (протокол засідання членів правління № 01/22 від 15.01.2022) був індивідуальним (побутовим споживачем), який використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність, при цьому ГО «СТ Дніпро-8» є власником електричних мереж і є колективним побутовим споживачем, створеним шляхом об`єднання фізичних осіб побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність. Виходячи з висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 361/5632/21, ГО «СТ Дніпро-8», фактично виконує функції електропостачальника і має права та обов`язки оператора системи розподілу по відношенню до побутових споживачів на його території, у зв`язку з чим умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів колективного побутового споживача, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж колективного побутового споживача регулюються статутом, та/або укладеними в установленому законодавством порядку договорами. Статутом умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів колективного побутового споживача, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж колективного побутового споживача, як то передбачено в п. 10.2.5 ПРРЕЕ, не врегульовано. Згідно з протоколом № 3 від 25.12.2021 р. правління позивача схвалило рішення про припинення попередніх договорів, та укладення нових договорів про надання доступу до користування електричною енергією. Копія витягу з протоколу додана позивачем. 25 грудня 2021 року на засіданні правління позивач (протокол № 3 від 25.12.2021) вирішили затвердити з 01 січня 2022 року варіант Договору між ГО «СТ Дніпро-8» та членом ГО «СТ Дніпро-8» на надання доступу до користування електричною енергією. 15 січня 2022 року рішенням правління (протокол № 01/22 від 15.01.2022) введено в дію рішення Зборів членів Правління від 06.11.2021, протокол № 2 про виключення зі складу ГО «СТ Дніпро-8» та позбавлення права буди членом товариства ОСОБА_2 » Отже, до моменту виключення ОСОБА_2 зі складу членів ГО «СТ Дніпро-8 » позивачем було прийнято рішення про затвердження нового варіанту Договору між ГО «СТ Дніпро-8» та членом ГО «СТ Дніпро-8» на надання доступу до користування електричною енергією, а також позивач констатував, що «варіант існуючого Договору вважати таким, що втратив чинність». Враховуючи, те, що з 01 січня 2022 року вступив в дію згідно з рішенням правління від 25 грудня 2021 року варіант нового Договору між ГО «СТ Дніпро-8» та членом ГО «СТ Дніпро-8» на надання доступу до користування електричною енергією у вигляді додатку до протоколу № 3, який встановлено у формі додатку № 3 до рішення, і є обов`язковим для членів відповідача, і який може бути укладений лише шляхом приєднання , то по своїй суті цей договір є договором приєднання, який саме позивач, починаючи з 01 січня 2022 року по 15 січня 2022 року мав надати для підписання відповідачу, як члену ГО «СТ Дніпро-8», але не надав. Крім цього, взаємовідносини між позивачем як колективним побутовим споживачем і відповідачем, як індивідуальним (побутовим споживачем), не мають регулюватись виключно рішеннями загальних зборів і рішеннями правління відповідача, які є локальними актами і не можуть собою підміняти ані положення статуту, ані укладений в установленому законодавством порядку відповідачем договір, як того вимагає п. 10.2.5 ПРРЕЕ. Зауважив, що загальними зборами ГО «СТ Дніпро-8» рішення про встановлення єдиного тарифу і на житлову частину будинку-магазину, яка належить відповідачу, не приймалося, у зв`язку з чим правлінням, яке підзвітне загальним зборам і організовує виконання їх рішень, було прийнято рішення, оформлене протоколом № 02/22 від 25 лютого 2022 року, щодо встановлення єдиного тарифу в розмірі 3,50 грн. за 1 кВт використаної електроенергії для всього будинку магазину, поза межами повноважень правління ГО «СТ Дніпро-8» без прийняття відповідно рішення загальними зборами позивача. Позивачем не приймалося «персоніфіковане» рішення загальних зборів ГО «СТ Дніпро-8», яким встановлювався єдиний тариф на житлову частину (кімната) і нежитлову частину (магазин) будинку-магазину. Також вважає, що позивач не мав права, не здійснюючи окремий облік, не звітуючи перед постачальником окремо, розраховуватися з ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» за електричну енергію спожиту на непобутові потреби, зокрема для магазинів, розміщених на території ГО «СТ Дніпро-8», як об`єктів комерційної діяльності, за тарифом як для населення 1,68 грн за 1 кВт/год, водночас продавати відповідачу електричну енергію за комерційним тарифом 3,50 грн за 1 кВт/год. Крім цього, зазначив, що, починаючи з 15 січня 2022 року, з моменту виключення відповідача зі складу ГО «СТ Дніпро-8» його стосунки з позивачем підпадають під регулювання пунктом 10.2.6 ПРРЕЕ. Разом з цим, позивачем до позову не долучено документи на підтвердження того, що органами управління ГО «СТ Дніпро-8» приймалося рішення про можливість укладення споживачами на його території як колективного побутового споживача тристороннього договору на постачання і розподіл електричної енергії. З огляду на вищевикладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

15 січня 2025 року від представника позивача адвоката Шохи С.І. до суду надійшли відповіді на відзиви відповідача та його представника, в яких зазначила, що наведені у зазначених відзивах заперечення сторони відповідача не ґрунтуються на Законі, у своїй більшості не стосуються предмету спору у цій справі, та відповідні обставини вже встановлювались в судових рішеннях у інших спорах між сторонами. Зауважила, що не відповідають дійсності твердження відповідача щодо «завищення» «тарифів» на електропостачання, оскільки позивач затверджує рішеннями свої органів управління розміри внесків (зокрема цільових на компенсацію за спожиту електричну енергію) і такі рішення приймаються відповідно до статуту. Правомірність таких рішень була предметом судового спору у справі № 363/3310/22 та суди визнали правомірність прийняття рішень про компенсаційні платежі за доступ до електричних мереж позивача компетенцією правління позивача, а відтак в цій частині рішення у справі № 363/3310/22 є преюдиційним та факти, що ним встановлені (правомірність на той час компенсаційного платежу в розмірі саме 3,50 грн. за 1 кВт електричної енергії для домоволодіння відповідача) не потребують повторного доказування в суді. Позивачем в позовній заяві наведено розрахунки за 2-ма засобами обліку (оскільки споживання здійснювалось з обліком спожитої електричної енергії двома лічильниками) та з умовним поділом домоволодіння відповідача на «магазин» та «житло» та вказано, що за лічильником до «магазину» - 3,50 грн. застосовується з моменту прийняття рішення загальними зборами позивача у 2021 році, а от до «житлової» частини розрахунки по 3,50 грн. за 1 кВт розпочалися з 01 березня 2022 року по дату відключення даного лічильника у липні 2022 року на підставі рішення правління позивача, яке також було предметом спору у справі № 363/3310/22 і визнано законним. Для розрахунків, які проводив позивач для встановлення суми заборгованості, важлива кількість кіловат на лічильнику у відповідні періоди, вартість кВт, яка визначена рішеннями органу управління позивача і сплати, які провів відповідач у різні періоди. Все це докладно описано у позовній заяві, де також наведено відповідні розрахунки, які відповідачем не спростовано. Доказів їх неправильності чи допущення помилок, матеріали справи не містять. Позивачем було враховано всі платежі, які надходили від осіб в якості компенсації за електричну енергію по даному домоволодінню, як виконання зобов`язань відповідача з погашення його заборгованості. З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач здійснював споживання та обізнаний про умови , на яких для таких осіб електрична мережа надається з мереж позивача, у відповідача наявний обов`язок сплатити позивачу компенсацію за спожиту електричну енергію у визначеному у позовній заяві розмірі, тож просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22 січня 2025 року від представника відповідача адвоката Букрєєва В.А. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що відповідач погоджується з позицією позивача відносно того, що окрім тарифу, позивач має відшкодовувати позивачу інші витрати, які він поніс під час доставки електричної енергії до електроустановки відповідача, однак такі витрати мають бути доведеними і обґрунтованими і в їх основу не може бути покладено порівняльний аналіз розміру таких платежів в інших садівничих товариствах. У зв`язку з тим, що 15 січня 2022 року відповідача було виключено зі складу членів ГО «СТ Дніпро-8» в подальшому стосунки щодо постачання електричної енергії мають регулюватися на підставі типового договору (додаток 12 до ПРРЕЕ). Укладання тристороннього договору покладає не тільки на відповідача, а і на позивача певні обов`язки, які необхідно вчинити для його укладання. Разом з цим, позивач, замість того, щоб виконати покладені на нього обов`язки, передбачені розділом 10.2 ПРРЕЕ шляхом ініціювання укладання тристороннього договору, фактично вдався до шантажу, і вчинив дії, коли ОСОБА_2 став заручником рішень позивача, коли він в односторонньому порядку, на свій розсуд, без належного обґрунтування встановлює вартість електричної енергії для відповідача. За відсутності між сторонами договірних відносин, вимога ГО «СТ Дніпро-8» до відповідача сплачувати за спожиту електричну енергію за завищеними порівняно з іншими побутовими споживачами тарифами (3,50 грн, 6,0 грн, 6,50 грн) за 1 кВт/год є незаконною. З огляду на вищевикладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Також 22 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 23 січня 2025 року) від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що відповідач до моменту виключення його з членів позивача та до відключення від електромережі завжди оплачував вартість використаної електроенергії за тарифами, встановленими для споживачів колективного побутового споживання (позивач ГО "Ст Дніпро-8", з урахуванням двозонного електролічильника, що підтверджується квитанціями, наданими до матеріалів справи. Позивач з невідомих причин встановив для відповідача необґрунтовану суму компенсаційних платежів, спираючись лише на те, що відповідач не є членом позивача. Крім того, надаючи до суду акт взаєморозрахунків, з яким не погоджується відповідач, позивач не врахував обставину, що вартість електричної енергії має розраховуватися з урахуванням наявності двозонного засобу обліку. У своєму акті позивач вказує лише загальну кількість кіловат-годин без розбивки помісячно та без розрізнення показників двох окремих лічильників (на побутові та не побутові потреби). ознайомившись із змістом відповіді на відзив, вважає, що обставини, на які посилається позивач, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства з огляду на наступне. У позовній заяві позивач не надав чіткого обґрунтування методики розрахунку заборгованості відповідача. Зокрема, відсутня інформація про те, за якими саме тарифами здійснювався розрахунок, та чому були застосовані тарифи, які значно перевищують встановлені законодавством. У позовній заяві Позивач не надав чіткого обґрунтування методики розрахунку заборгованості відповідача. Зокрема, відсутня інформація про те, за якими саме тарифами здійснювався розрахунок, та чому були застосовані тарифи, які значно перевищують встановлені законодавством. Відповідно до пункту 10.2.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, колективні побутові споживачі зобов`язані розраховуватися за обсяги електричної енергії, спожитої для побутових потреб, за відповідним тарифом для населення, а за електроенергію, спожиту на технічні цілі, за відповідними тарифами. Таким чином, дії позивача щодо нарахування відповідачу заборгованості за тарифами, які не відповідають встановленим законодавством, є необґрунтованими та суперечать чинним нормативним актам. Дії позивача щодо нарахування Відповідачу заборгованості за тарифами, які не відповідають встановленим законодавством, є необґрунтованими та суперечать чинним нормативним актам. Крім того, зауважує, що суттєва різниця між сумами, наведеними у додатку до Акту взаєморозрахунків (9923,00 грн) та службовій записці бухгалтера (19 750 грн), викликає серйозні підозри щодо достовірності наданих позивачем даних, тож акт взаєморозрахунків, наданий позивачем, не може вважатися надійним доказом. Також, позивач не виконав зобов`язання щодо ініціювання укладення тристороннього договору про постачання та розподіл електроенергії відповідно до пункту 10.2.6 ПРРЕЕ. Згідно зі статтею 202 ЦК України, укладення договору є спільною дією обох сторін. Відсутність договору позбавляє позивача права вимагати відшкодування будь яких сум. З огляду на вищевикладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

28 січня 2025 року від представника позивача адвоката Шохи С.І. до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.02.2025 року, яка занесена в протокол судового засідання, прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зменшених позовних вимог.

12 березня 2025 року від представника позивача адвоката Шохи С.І. до суду надійшла заява про зміну позовних вимог.

14 квітня 2025 року від представника відповідача адвоката Букрєєва В.А. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем існують договірні або будь-які інші стосунки, які б дозволяли йому через суд стягнення заборгованості за електричну енергію. Так позивач не долучив до матеріалів справи договір на постачання електричної енергії відповідачу, який би давав йому право стягувати з відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію. Крім цього позивачем не долучено до матеріалів справи документів на підтвердження того, що він інформував відповідача про зміну умов договору, збільшення ціни та право з урахування інформації про права відповідача розірвати договір. Ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 04 лютого 2022 року у справі № 363/383/22, згідно з якою суд заборонив позивачу припиняти постачання електричної енергії споживачу ОСОБА_2 , не може замінити собою існуючий порядок постачання електричної енергії, який передбачає обов`язково наявність відповідного договору. Крім того, зауважив, що позивачем не долучено до матеріалів справи докази того, що електричний лічильник , на підставі якого здійснено нарахування відповідачу боргу за спожиту електричну енергію, пройшов (періодичну перевірку). З огляду на вищевикладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

17 липня 2025 року від представника позивача адвоката Шохи С.І. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення За час від відкриття справи і на сьогодні відповідач системно надає суду нібито докази проведення ним оплат, які нібито не враховано позивачем при звірці взаєморозрахунків, хоча позивач неодноразово пояснював відповідачу/його представнику, що через прийняття рішень керівними органами щодо вартості компенсації електричної енергії у садовому товаристві з серпня 2021 року «магазин» (ФОП ОСОБА_4 ) сплачував з розрахунку 3,50 грн./1 кВт, а він, як фізична особа, за іншим лічильником почав сплачувати 3,50 грн. з 01 березня 2022 року. До 01 березня 2022 року по так званому трифазному лічильнику (лічильник ОСОБА_2 для «житлової» кімнати) оплата ним проводилась як для члена садового товариства і станом на 01 березня 2022 року по даному лічильнику заборгованість складала 0,0 грн., і тільки після застосування іншого розміру компенсації (у 3,50 грн. за 1 кВт) та через той факт, що сам ОСОБА_2 продовжував платити «як член садового товариства» у нього по цьому лічильнику за спожиту електричну енергію теж виникла заборгованість, в подальшому цей лічильник було відключено у 2022 році, а відтак нарахування по ньому припинено, про що є докази в матеріалах цієї справи. Таким чином, платежі від ОСОБА_2 до квітня 2022 року не можуть прийматися судом до уваги, оскільки стосуються періоду (до 01 березня 2022 року) і лічильника (трифазного), за яким борг почав виникати після 01 березня 2022 року. Тобто, по трифазному лічильнику нарахування компенсації і, фактично, неналежна оплата розпочалися тільки з 01 березня 2022 року, тоді як по іншому лічильнику нарахування і борги почали виникати з серпня 2021 року що правильно відображено у документах, які долучав до матеріалів справи позивач. Доводи відповідача про те, що його будинок-магазин має право на застосування тарифів на електричну енергію, які встановлені чинним законодавством України для побутових споживачів і нібито позивач має нараховувати йому компенсацію виключно виходячи з таких тарифів, не ґрунтуються на цивільному законодавстві України щодо використання чужого майна і обов`язку сплачувати компенсацію власнику за таке використання та не ґрунтуються на особливостях, що встановлені чинним законодавством України для громадських об`єднань, які вправі самостійно визначати розміри компенсацій за використання свого майна. Взагалі, відповідач і його адвокати весь час намагаються маніпулювати поняттями, підміняючи поняття «компенсації за використану електричну енергію», сплату якої вимагає від відповідача позивач, поняттям «тарифи на електричну енергію», які законодавчо встановлені і не можуть бути змінені для груп споживачів. Ще раз нагадую, що позивач встановлює компенсацію за використану електричну енергію, а не тарифи на електричну енергію, а тому розмір цієї компенсації через використання майна позивача та необхідності його утримувати завжди перевищуватиме тариф на електричну енергію, який сплачується постачальнику електричної енергії. Даний спір йде про стягнення з відповідача сум за вже спожиту ним електричну енергію (по грудень 2024 року включно) та розрахунок цих сум здійснено у відповідності до сум компенсацій, що затверджені керівними органами позивача у різні періоди, докази затвердження долучені до матеріалів справи. Тож з огляду на вищевикладене просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 47782,63 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 17.07.2025 року, яка занесена в протокол судового засідання, прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.

01 жовтня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим, неналежним та недостовірним, в якому просить визнати протоколи № 3/6/23 від 01.06.2023 року та № 3/7/24 від 24.07.2024 року, долучені позивачем, недопустимими, неналежними та недостовірними та виключити ці протоколи з числа доказів у справі.

Також 09 листопада 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 10 листопада 2025 року) від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому просить постановити окрему ухвалу суду відповідно до ст. 262 ЦПК України, через недостовірність поданих позивачем доказів та нелегітимність керівного органу позивача.

02 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим, неналежним та недостовірним, в якому просить визнати копію «Протоколу № 251016-8064622 параметризації лічильника диференційованого за періодами часу обліку споживаної електроенергії» від 25.10.2016 року, поданий представником позивача 1.12.2025 року, таким, що не відповідає вимогам допустимості та достовірності, відповідно до статей 77, 78 ЦПК України; виключити зазначений вище Протокол з числа доказів у цивільній справі № 363/6603/24 та не брати його до уваги при оцінці доказів та прийнятті судового рішення.

08 грудня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 09 грудня 2025 року) від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим, неналежним та недостовірним, в якому просить за результатами розряду клопотання прийняти рішення про визнання документів, поданих 12.08.2025 суду у судовому засіданні позивачем в особі представників ОСОБА_1 та адвоката Шохи С.І. і долучених до матеріалів справи недопустимими та їх вилучення зі складу доказів, які піддягають дослідженню судом у ході виконання ним процесуального обв`язку передбаченого статті 229 ЦПК України.

19 січня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 20 січня 2026 року) від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому просить за результатами розгляду клопотання прийняти рішення про виключення документів, поданих до суду 09.01.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача для їх долучення до матеріалів справи із того переліку доказів, які підлягають оцінці при ухваленні рішення по суті спору, а саме - протоколу № 02/22 від 25.02.2022, наказу № 14 від 06.03.2022, акту № 14 від 07.03.2022 як недопустимих, недостовірних та неналежних доказів.

Представники позивача ОСОБА_1 , адвокат Шоха С.І. у судовому засіданні підтримали змінені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові, відповідях на відзив та письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвоката Букрєєв В.А. у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача адвокат Букрєєв В.А. неодноразово подавав до суду заяви, в яких просив проводити розгляд справи без його участі, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, та дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.О. Борисовою 24.04.2014 року, та на підставі договору купівлі-продажу садового будинку-магазину посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.О. Борисовою 24.04.2014 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка площею 0,0216 га з кадастровим номером 3221810100:38:098:0099 для ведення садівництва розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будинок-магазин розташований за цією ж адресою.

Відповідно до договорів про зміну правового режиму майна подружжя і дарування частки земельної ділянки і садового будинку-магазину від 15.05.2015 року та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2015 року ОСОБА_2 з 15.05.2015 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0216 га з кадастровим номером 3221810100:38:098:0099 для ведення садівництва розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та садовий будинок-магазин розташований за цією ж адресою.

02.07.2014 року між головою СТ «Дніпро-8» ОСОБА_6 , який діє на підставі Статуту Садівничого товариства та члена садового товариства «Дніпро-8» ОСОБА_5 було укладено договір на користування електричною енергією між Садівничим товариством «Дніпро-8» і садоводом-споживачем, а також про сплату членських внесків. Садова ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

01.01.2021 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди приміщення № 01/21-1, відповідно до якого ОСОБА_2 передано в оренду ФОП ОСОБА_3 нежитлове приміщення загальна площа якого 55 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору за надання передбачених договором послуг замовник сплачує виконавцю кожен місяць 1000,00 грн. Обов`язок по сплаті комунальних послуг на орендаря відповідним договором не покладено. Разом з цим, п. 3.1. зазначеного договору передбачено у разі підвищення вартості комунальних послуг та електроенергії між сторонами підписується додаткова угода про збільшення орендної плати на відповідну суму.

Засіданням членів Правління Громадської організації «Садівниче товариство Дніпро-8», оформлене протоком № 01/22 від 15.01.2022 року, прийнято рішення: ввести в дію рішення Зборів членів Правління від 06.11.2021 року, Протокол № 2, про виключення із складу ГО «СТ Дніпро-8» та позбавлення права бути членом товариства ОСОБА_2 .

Засіданням Правління Громадської організації «Садівниче товариство Дніпро-8», оформлене протоколом № 3 від 25.12.2021 року, вирішено затвердити та ввести в дію з 01 січня 2022 року: положення про надання доступу (позбавлення) до користування електроенергією власників земельних ділянок, які є членами ГО «СТ Дніпро-8»; розмір тарифів, що встановлені в ГО «СТ Дніпро-8»; варіант Договору між ГО «СТ Дніпро-8» та членом ГО «СТ Дніпро-8» на надання доступу до користування електричною енергією (варіант існуючого договору вважати таким, що втратив чинність). Відповідно до затвердженого Положення ГО «СТ Дніпро-8» надає право доступу до користування електроенергією тільки членам товариства та після підписання договору.

Засіданням Правління ГО «СТ Дніпро-8», оформлене протоколом № 1 від 01.08.2021 року, введено в дію розмір компенсаційних платежів за доступ до користування електроенергією для магазинів, що займаються комерційною діяльністю, розташованих на території ГО «СТ Дніпро - 8» на рівні 3 грн. 50 коп. за 1кВт спожитої електроенергії - з 15 серпня 2021 року.

Засіданням Правління ГО «СТ Дніпро-8», оформлене протоколом № 02/22 від 25.02.2022 року, вирішено: з метою припинення маніпуляцій ОСОБА_2 з використанням та обліком електричної енергії, що використовується будинком-магазином, встановити єдиний тариф в розміру 3.5 грн. за 1 кВт, використаної електричної енергії для всього будинку-магазину з 01 березня 2022 року.

Засіданням Правління ГО «СТ Дніпро-8», оформлене протоколом № 3/6/23 від 01.06.2023 року, прийнято рішення про затвердження суми компенсації за використання електричної енергії «для магазинів» і не членів позивача в іншому розмірі - 6,00 грн. /кВт.

Засіданням Правління ГО «СТ Дніпро-8», оформлене протоколом № 3/07/24 від 24.07.2024 року, вирішено: затвердити тариф компенсаційних витрат за право доступу до отримання електричної енергії членам ГО «СТ Дніпро-8» для не побутових потреб, та тимчасово, не членам СТ в розмірі 6,5 грн. за 1 кВт отриманої електричної енергії з обмеженням потужності на рівні 5 кВт.

У липні 2022 року ГО «СТ Дніпро-8» обмежено постачання електроенергії до домоволодіння ОСОБА_2 на рівні 25 А, а саме на приладі обліку спожитої електричної енергії до магазину встановлено 25 А автоматичний запобіжник-обмежувач відбору потужностей постачання електроенергії, електричні провідники до іншого приладу обліку спожитої електричної енергії від`єднано, зазначене сторонами не оспорюється та підтверджується наданим відповідачем висновком судового експерта № 004/23-09 від 18.10.2023 року за результатами проведення електротехнічного дослідження, яким встановлено, що електромережі нежитлової частини (магазину) та житлової частини у будинку АДРЕСА_4 є автономними по відношенню одна до одної (відокремленими одна від одної). Облік обсягу електроенергії, спожитої в нежитловій частині (магазин) та в житловій частині будинку АДРЕСА_4 здійснюється двома окремими приладами обліку електричної енергії. Прилади обліку електроенергії розташовані на внутрішній стороні паркану зі сторони лівого фасаду будинку АДРЕСА_4 . Облік обсягу електроенергії, спожитої в нежитловій частині (магазин) будинку АДРЕСА_4 здійснюється однофазним, багатотарифним лічильником типу НІК АР2Т.1000.С.11. Заводський номер №10205380. Облік обсягу електроенергії, спожитої в житловій частині будинку АДРЕСА_4 здійснюється трифазним, багатотарифним лічильником типу НІК 2303L АП1Т . Заводський номер № 8064622. Прилади обліку електричної енергії нежитлової частини (магазин) та житлової частини встановлені в захисних пластикових ящиках обліку типу DOT 3.1В які забезпечують їх захист від механічних пошкоджень, недопущення крадіжки електричної енергії, захисту лічильника від пилу і атмосферних опадів. Лічильник електричної енергії нежитлової частини (магазин) будинку на момент проведення дослідження знаходився у включеному стані; лічильник електричної енергії житлової частини будинку на момент проведення дослідження, знаходився у відключеному від ліній електропостачання стані. Захисні ящики обліку типу DOT 3.1В обладнані пломбами № С10011151 та № С54616999 відповідно, що без порушення їх цілісності унеможливлює доступ до приладів, якими здійснюється облік обсягу електричної енергії. Для переривання подачі електроструму в нежитлову частину (магазин) будинку АДРЕСА_4 є в наявності однофазний автоматичний вимикач 25А, тип С, 2 полюси, типу HL-C25 EATON. Розміщений всередині ящика обліку спожитої електричної енергії типу DOT 3.1В. Для переривання подачі електроструму в житлову частину будинку АДРЕСА_4 є в наявності трифазний автоматичний вимикач типу ВА47-29М, 50А, тип С, 3 полюси. Розміщений всередині ящика обліку спожитої електричної енергії типу DOT 3.1В. Автоматичний вимикач, який встановлений для електропостачання в нежитлову частину (магазин) будинку АДРЕСА_4 розрахований на максимальну потужність - 5.2 кВт. Автоматичний вимикач, який встановлений для електропостачання в житлову частину будинку АДРЕСА_4 розрахований на максимальну потужність - 31.2 кВт. Прилад обліку спожитої електричної енергії нежитлової частини (магазину) у будинку АДРЕСА_4 приєднаний до колективного споживача. Всі електропровідники, що ведуть від приладів обліку обсягу спожитої електричної енергії до нежитлової частини (магазину) будинку АДРЕСА_4 є в наявності. Прилад обліку спожитої електричної енергії житлової частини у будинку АДРЕСА_4 від`єднаний від електричної мережі колективного споживача. Всі електропровідники, що ведуть від приладів обліку обсягу спожитої електричної енергії до житлової частини будинку АДРЕСА_4 є в наявності. Під час проведення експертного дослідження в електричній мережі нежитлової частини (магазині) будинку АДРЕСА_4 електроенергія-наявна. Під час проведення експертного дослідження в електричній мережі житлової частини в будинку АДРЕСА_4 електроенергія - відсутня. Причина - від`єднання електричних провідників приладу обліку спожитої електричної енергії житлової частини будівлі, від колективного споживача.

Також, суд зазначає, що статтею 36 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Садове товариство є добровільним громадським об`єднанням, яке створюється для організації колективного саду, підлягає реєстрації в органах державної влади та має статус юридичної особи. Діяльність садового товариства регулюється законодавством України та його статутом.

Відповідно до статей 83,85 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у вигляді, зокрема товариств. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Відповідно до статей 97,98 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Громадська організація «Садівниче товариство Дніпро-8» є юридичною особою за законодавством України - є громадським об`єднанням, неприбутковою організацією; здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджений рішенням Загальних зборів оформленого протоколом №25/11/17 від 25 листопада 2017 року.

Питання організації діяльності Громадської організації врегульовано Законом України «Про громадські об`єднання» та Статутом.

Згідно ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України «Про громадські об`єднання» самоврядність громадського об`єднання передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.

З розділу 5 Статуту ГО «СТ Дніпро-8» вбачається, що органами управління Організацією є: загальні збори членів організації, правління організації, Голова організації.

Загальні збори членів організації є вищим органом Організації, який вправі приймати рішення з будь-яких питань її діяльності, в тому числі і з тих, що належать до компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам і організовує виконання їх рішень. Правління діє від імені організації в межах, передбачених даним Статутом, внутрішніми документами та чинним законодавством (п.4.1 Статуту).

Згідно пункту 5.4. Статуту, правління Організації є керівним органом Організації на період між Загальними зборами, обирається терміном на 2 роки та виконує функції з управління його поточною, організаційною діяльністю.

Правління підзвітне Загальним зборам і організовує виконання їх рішень. Правління діє від імені Організації в межах, передбачених даним Статутом, внутрішніми документами та чинним законодавством (підпункт 5.4.1.).

Головою Правління є Голова Організації (підпункт 5.4.2.).

Таким чином ГО «СТ Дніпро-8», як і інші садові товариства в Україні, є самоврядним об`єднанням громадян для спільного здійснення своїх потреб. Вони мають повну господарську самостійність у провадженні своєї діяльності і покривають свої витрати за рахунок внесків членів товариства. А рішення керівного органу садового товариства, прийняте в межах повноважень, може бути регулятором цивільних відносин пов`язаних, зокрема з правилами надання доступу до користування електроенергією власників земельних ділянок у садовому товаристві та умовами використання такої електричної енергії.

Так, положеннями ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено поняття учасників ринку електроенергії, відповідно до якого колективний побутовий споживач (далі - КПС) - юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Так відповідно Садові товариства в контексті Закону - є колективним побутовим споживачами.

З 2018 року взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 10.2.1. ПРРЕЕ колективний побутовий споживач має право на вибір постачальника електричної енергії, у тому числі постачальника універсальних послуг.

Точка розподілу електричної енергії колективному побутовому споживачу встановлюється на межі балансової належності електроустановок цього колективного побутового споживача. ( п. 10.2.2. ПРРЕЕ)

Для забезпечення розподілу електричної енергії до межі балансової належності електроустановок колективного побутового споживача між колективним побутовим споживачем та оператором системи у передбаченому цими Правилами порядку укладається договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 3 до цих Правил. ( п. 10.2.3. ПРРЕЕ)

Згідно з п. 10.2.4. колективний побутовий споживач на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами колективного побутового споживача для задоволення комунально-побутових потреб споживачів колективного побутового споживача, для технічних цілей та інших потреб колективного побутового споживача. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується колективний побутовий споживач відповідно до умов договору.

Закупівля електричної енергії та розподіл здійснюються за рахунок коштів споживачів колективного побутового споживача. Умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів колективного побутового споживача, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж колективного побутового споживача регулюються установчими документами та/або укладеними в установленому законодавством порядку договорами між споживачами колективного побутового споживача та колективним побутовим споживачем щодо розподілу та постачання електричної енергії в межах колективного побутового споживача. (п. 10.2.5. ПРРЕЕ)

Натомість відповідно до п. 10.2.6. ПРРЕЕ у разі прийняття відповідного рішення органом управління колективного споживача споживач колективного побутового споживача або фізична особа, яка не є членом колективного побутового споживача, але електроустановки якої приєднані до технологічних електричних мереж колективного побутового споживача (далі - споживач на території колективного побутового споживача), для користування електричною енергією укладає тристоронній договір про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача з електропостачальником, який здійснює постачання електричної енергії цьому колективному побутовому споживачу, та колективним побутовим споживачем на основі типового договору (додаток 12 до цих Правил).

Відтак, установлено, що ГО «СТ Дніпро-8» є колективним побутовим споживачем та здійснює постачання електричної енергії через власні мережі до садових будинків у даному товаристві, у тому числі і до садового будинку-магазину належного відповідачу.

Так з метою постачання до садових будинків електричної енергії між ГО «СТ Дніпро-8» та постачальником електричної енергії - ТОВ «Київська обласна ЕК» укладено договір на постачання електричної енергії, а також між відповідачем та Оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, що підтверджується листом ТОВ «Київська обласна ЕК» вих. № 2283 від 10.07.2013 року, та листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.08.2024 року, яка долучена до матеріалів справи самим відповідачем.

Натомість, як було встановлено судом ОСОБА_2 виключений із складу ГО «СТ «Дніпро-8». Відповідачем вказане рішення про виключення його із членів ГО «СТ «Дніпро-8» було оскаржено до суду, однак на даний час провадження у справі № 363/383/22 за вказаним позовом зупинено за клопотання самого ОСОБА_2 .

Тож, установлено, що відповідач на момент розгляду даної справи в суді та прийняттям судом рішення не є членом ГО «СТ Дніпро-8», оскільки відповідне рішення, оскаржене в судовому порядку не скасовано, а відтак є чинним.

Так, відповідно до положень п. 10.2.6. ПРРЕЕ, якщо ОСОБА_2 має бажання користуватись електричною енергією через електричні мережі він має укласти тристоронній договір про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача з електропостачальником, який здійснює постачання електричної енергії цьому колективному побутовому споживачу, та колективним побутовим споживачем. Натомість останнім такий договір не укладено.

При цьому доводи представника відповідача, що відповідачем не укладено тристоронній договір, оскільки позивач не виконав зобов`язання щодо ініціювання укладення тристороннього договору про постачання та розподіл електроенергії відповідачем, є безпідставними, оскільки жоден нормативний документ не встановлює такий обов`язок для позивача.

Разом з тим, договір про постачання електричної енергії, що укладений щодо домоволодіння відповідача у 2014 році, згідно з змінами у законодавстві та рішеннями відповідача вважається такими, що втратив чинність та не може бути визнаним належним та допустимим доказом по справі.

Тож постачання електричної енергії відповідачу наразі забезпечується лише судовим рішенням про заборону його відключення від електричних мереж позивача (ухвала від 04.02.2022 року про забезпечення позову у цивільній справі № 363/383/22), прийнятого на підставі абз. 4 п. 7.11 ПРРЕЕ. При цьому провадження у вказаній справі зупинено за клопотанням самого відповідача, що дозволяє йому продовжувати споживати електричну енергію через мережі позивача без укладення будь-яких договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами а також укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, з якою погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц.

Крім того, відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені ч. 1 ст. 611 ЦК України, а саме: у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За нормою ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином судом встановлено, що відповідач будучи виключеним з членів ГО «СТ Дніпро-8», не маючи діючих договорів щодо компенсації за використання електричної енергії з мереж позивача, від мереж позивача не відключився, та продовжує користуватись електричною енергією, яка у спірний період обліковувалась двома лічильниками НІК №10205380 (лічильник «до магазину») та НІК №8064622 (лічильник до «житлової кімнати»), а відтак має компенсувати позивачу його витрати на розрахунки з іншими учасниками ринку електричної енергії та сплачувати компенсацію за користування майном позивача (лініями електропередач та ТП (трансформаторними підстанціями), розмір якої встановлено зазначеними вище рішеннями органів управління позивача, які є чинними та у передбаченому Законом порядку не скасовані. При цьому відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Відповідачем та його представником під час розгляду даної справи суду не доведено того факту, що позивач має перед відповідачем зобов`язання з постачання позивачу електричної енергії на умовах інших, ніж визначено рішеннями керівних органів відповідача. При цьому тариф на компенсаційні витрати за право доступу до отримання електричної енергії через мережі позивача не є тотожним поняттю тарифу на електричну енергію, про якезазначає сторона відповідача у своїх запереченнях.

Натомість відповідач, отримуючи електричною енергією з мереж позивача, свій обов`язок щодо сплати суми компенсації за використання електричної енергії виконував не у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47782,63 грн., що підтверджується доказами наданими позивачем, які в межах предмету доказування у цій справі судом визнані належними допустимими та достатніми, в тому числі довідкою ГО СТ «Дніпро 8» від 12.12.2024 року щодо показів лічильників по домогосподарству ОСОБА_2 , актом звірки взаєморозрахунків від 28.02.2025 року та переліком платежів відповідача, врахованих позивачем.

Проведений позивачем розрахунок вказаної заборгованості, викладений в позовній заяві та останній заяві про зміну позовних вимог, стороною відповідача перед судом не спростовано. Належних та достатніх доказів на спростування такого розрахунку суду не надано. При цьому судом ретельно вивчено надані відповідачем квитанції про сплату на рахунок позивача суми компенсації за використання електричної енергії та встановлено, що позивачем в змінених позовних вимогах враховано всі оплати в якості компенсації за електричну енергію проведені за домоволодінням відповідача, що стосувались спірних періодів та відповідних приладів обліку, а саме з 15.08.2021 року по 12.12.2024 року про приладу обліку НІК №10205380 (лічильник «до магазину») та з 01.03.2022 року по 20.07.2022 року про приладу обліку НІК №8064622 (лічильник до «житлової кімнати»).

Доводи представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що електричні лічильники, на підставі яких здійснено нарахування відповідачу боргу за спожиту електричну енергію, пройшли (періодичну перевірку) судом до уваги не приймаються, коли самим відповідачем до відзиву долучено висновок судового експерта № 004/23-09 від 18.10.2023 року за результатами проведення електротехнічного дослідження, яким окрім іншого встановлено що захисні ящики обліку типу DOT 3.1В обладнані пломбами № С10011151 та № С54616999 відповідно, що без порушення їх цілісності унеможливлює доступ до приладів, якими здійснюється облік обсягу електричної енергії. Тож відповідні лічильники є справними, а їх покази є законними та такими, що відповідають дійсності. Також представником відповідача на спростування доводів сторони відповідача долучено до матеріалів справи протокол № 251010-8064622 параметизації лічильника НІК №8064622 від 25.10.2026 року, який судом визнано належним та допустимим доказом, підстав для зворотного судом не встановлено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу прийти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тож, з огляду на вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому при розгляду справи суд не приймає до уваги докази, які не мають значення для правильного вирішення справи та не вирішує питання, які не є предметом цього судового розгляду.

Також враховуючи межі цього судового розгляду та підстави та аргументи для постановлення окремої ухвали наведені відповідачем у своєму клопотанні, суд не вбачає підстав для постановлення за результатами розгляду цієї справи окремої ухвали.

Крім цього суд зауважує, що відповідач не позбавлений права самостійно звернутись до відповідних органів з відповідною заявою про вчинені, на його думку, правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача заявила вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3 500, 00 грн. На підтвердження таких витрат відповідачем надано суду копії додаткової угоди до договору про надання правової допомоги № 02/02/2023 від 02 лютого 2023 року укладеної 29 грудня 2023 року між адвокатом Шохою Світланою Іванівною та Громадською організацією Садівниче товариство Дніпро-8, в особі Голови Дорофєєва В.І., якою сторони погодили розмір адвокатського гонорару за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 3 500,00 грн., та платіжної інструкції № 400 від 13.12.2024 року, відповідно до якої ГО «СТ Дніпро 8» сплатило на користь адвоката Шохи С.І. згідно договору № 02/02/2023 від 02.02.2023 року кошти у розмірі 3 500, 00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Враховуючи вищенаведене та подані суду документи, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача необхідно стягнути документально підтверджені понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне с тягнути з відповідача на користь позивача 3 028,00 гривень у відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Громадської організації «Садівниче Товариство Дніпро-8» до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Громадської організації «Садівниче Товариство Дніпро-8» суму боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 47 782 (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Громадської організації «Садівниче Товариство Дніпро-8» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Громадської організації «Садівниче Товариство Дніпро-8» суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Громадська організація «Садівниче Товариство Дніпро-8», код ЄДРПОУ: 26247471, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Садова, 24, буд. 6-а.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_6 .

Суддя Д.А. Свєтушкіна