Ухвала суду № 133832951, 22.01.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" січня 2026 р. Справа № 911/3271/25

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (ідентифікаційний код - 43426003)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» (ідентифікаційний код - 43347833)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Секретар судового засідання Дідик Є.С.

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (далі кредитор або заявник) із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» (далі боржник), у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 15 468 924, 82 грн, на підставі статей 8, 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування вищезазначеної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» не виконало своїх зобов`язань, які виникли на підставі договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021.

Разом з тим, у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство міститься пропозиція заявника щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна та додано заяву арбітражної керуючої Коренчук Тетяни Олександрівни № 1-20/532 від 09.10.2025 про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2025 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» до розгляду, проведення підготовчого засідання суду призначено на 20.11.2025, зобов`язано кредитора та боржника надати суду певні документи.

20.11.2025 до Господарського суду Київської області від заявника надійшло клопотання б/н від 20.11.2025 (вх. № 16270/25 від 20.11.2025) про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2025, враховуючи неналежне виконання заявником вимог суду, зважаючи на неявку у судове засідання представника боржника, невиконання ним вимог суду та відсутність доказів вручення боржнику ухвали суду від 03.11.2025, розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 04.12.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2025, враховуючи неявку у судове засідання представників сторін та невиконання ними вимог суду, розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 15.12.2025.

До Господарського суду Київської області від заявника надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 14.12.2025 (вх. № 17548/25 від 15.12.2025) та документи по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2025, враховуючи неналежне виконання заявником вимог суду та заявлене ним клопотання, зважаючи на неявку у судове засідання представника боржника і невиконання ним вимог суду, розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 22.01.2026.

19.12.2025 до Господарського суду Київської області від заявника надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 19.12.2025 (вх. № 17862/25 від 19.12.2025) та документи по справі.

У судове засідання 22.01.2026 з`явився представник заявника, який надав свої усні пояснення по справі, підтримав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп», просив суд її задовольнити та відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп».

Боржник (його представник), належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 22.01.2026 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство не надав.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 та абз. 2 ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства неявка у підготовче засідання сторін, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання та провадженню у справі, суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності представника боржника.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника заявника, встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» (позичальник - боржник) укладено договір фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021, за умовами якого кредитодавець передає позичальнику у власність на умовах платності, строковості, повернення грошові кошти (далі фінансовий кредит) у сумі 50 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору на загальну суму виданих кредитодавцем грошових коштів за строк фактичного перебування грошових коштів у розпорядженні позичальника нараховуються проценти у розмірі 8 % на рік.

Згідно з п. 1.3 договору проценти за користування фінансовим кредитом нараховуються кредитодавцем з дати списання грошових коштів з рахунку кредитодавця.

Пунктами 1.4, 1.5 договору передбачено, що кредит надається в національній валюті України гривня. Мета використання кредиту: поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 1.6 договору строк дії договору становить 11 місяців, розпочинається з 24.05.2021 і закінчується 29.04.2022.

Згідно з п. 2.1 договору фінансовий кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) у межах строку дії договору. Загальний розмір фінансового кредиту, що надається позичальнику, на момент його видачі, не може перевищувати суму, зазначену в п. 1.1 цього договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що фінансовий кредит надається шляхом перерахування грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника. Кредитодавець здійснює передачу фінансового кредиту позичальнику траншами, у термін не пізніше п`яти банківських днів за заявкою позичальника, яка може бути подана в усній чи письмовій формі, надіслана через електронні поштові скриньки, засобами телефонного або поштового зв`язку.

Відповідно до п. 2.3 договору одержання фінансового кредиту або його частки підтверджується фактом перерахування відповідної суми грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, що вказаний в заявці.

Згідно з п. 3.2 договору нарахування процентів за користування фінансовим кредитом здійснюється кредитодавцем за кожен квартал в останній день кварталу та в день остаточного повернення фінансового кредиту.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що порядок повернення фінансового кредиту визначається у такий спосіб. Вся сума фінансового кредиту повертається позичальником кредитодавцю за один банківський день до дати закінчення строку дії договору, що вказана у п. 1.6 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 3.5 договору порядок сплати нарахованих процентів за фінансовим кредитом визначається у такий спосіб. Сума нарахованих процентів сплачується позичальником одночасно із поверненням суми фінансового кредиту, шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позичальника на рахунок кредитодавця.

Згідно з п. 4.3 договору кредитодавець має право на відступлення права вимоги за даним договором будь-кому без згоди на це позичальника.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний вчасно повернути суму фінансового кредиту та сплатити проценти за користування ним та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі, якщо одна із сторін не повідомляє про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення строку дії договору він вважається продовженим (пролонгованим).

Згідно з п. 6.4 договору даний договір, в тому числі строк надання фінансового кредиту, може бути продовжено (пролонговано) кожний раз на таких самих умовах та на строк, згідно умов договору. Продовження договору, в тому числі строку надання фінансового кредиту, не обмежено кількістю пролонгацій. Під продовженням (пролонгацією) дії договору сторони розуміють продовження (пролонгацію) дії усіх його умов, в тому числі строку надання фінансового кредиту.

24.05.2021 та 26.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» фінансовий кредит згідно договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 у загальному розмірі 14 600 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 85 від 24.05.2021 на суму 14 100 000, 00 грн та № 87 від 26.05.2021 на суму 500 000, 00 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» фінансовий кредит згідно договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 лише у розмірі 11 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 11 від 06.09.2022.

18.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (новий кредитор) укладено договір № 18/03/2025-1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору своє право грошової вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» за договором фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 у розмірі 15 468 924, 82 грн, а новий кредитор набуває вказане право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги 15 468 924, 82 грн в термін до 31.03.2026.

Згідно з п. 3.1.1 договору № 18/03/2025-1 право вимоги відступається (передається) в розмірі заборгованості боржника перед первісним кредитором, визначеної в додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 3.1.2 договору № 18/03/2025-1 передбачено, що для підтвердження наявності та дійсності права вимоги, що відступається за цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору документацію в порядку та строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.1.3 договору № 18/03/2025-1 право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору сторонами, скріплення печатками, у разі її використання, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п. 3.1.6 договору № 18/03/2025-1 новий кредитор зобов`язується протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права вимоги надіслати боржнику письмові повідомлення первісного кредитора про відступлення новому кредитору права вимоги.

Пунктом 5.1 договору № 18/03/2025-1 передбачено, що в день укладення цього договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає за актом приймання-передачі документи, що підтверджують право вимоги.

На виконання умов договору № 18/03/2025-1 про відступлення права вимоги від 18.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» (первісний кредитор) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» (новий кредитор) прийняло документацію, передбачену п. 5.1 вказаного договору, а саме: договір фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 та платіжні інструкції, про що сторони склали акт приймання-передачі документації від 18.03.2025.

20.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» листом б/н б/д про відступлення йому права вимоги за договором фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021.

Відповідно до пояснень заявника б/н від 14.12.2025 (вх. № 17548/25 від 15.12.2025) додаток № 1 до договору № 18/03/2025-1 про відступлення права вимоги від 18.03.2025, який передбачений п. 3.1.1 вказаного договору, відсутній.

Кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» стверджує, що боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» має заборгованість перед ним у розмірі 15 468 924, 82 грн, з яких: 14 589 000, 00 грн основна заборгованість та 879 924, 82 грн заборгованість по процентах, яка на момент звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не погашена, що свідчить про те, що боржник неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед заявником після настання встановленого строку для його виконання, а отже є підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп».

Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, зазначає таке.

Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює порядок та підстави для здійснення провадження у справі з відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Суд звертає увагу, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, визначено, що:

- боржник це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

- грошове зобов`язання (борг) це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

- неплатоспроможність це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої:

- перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом (абзац 1 частини першої);

- у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (частина друга);

- якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (частина третя);

- за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята);

- господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста).

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: (1) наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; (2) відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; (3) не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

При цьому використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної чи недостатньо аргументованої кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки протилежне матиме наслідком відмову у відкритті такого провадження у відповідності до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження/непогодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування вимог заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» посилається на правовідносини, які виникли на підставі договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021.

За цим договором кредитодавець надає боржнику фінансовий кредит, а боржник зобов`язується повернути його та сплатити проценти відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що порядок повернення фінансового кредиту визначається у такий спосіб: вся сума фінансового кредиту повертається позичальником кредитодавцю за один банківський день до дати закінчення строку дії договору, що вказана у п. 1.6 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 1.6 договору строк дії договору становить 11 місяців, розпочинається з 24.05.2021 і закінчується 29.04.2022.

Згідно з п. 6.3 договору у разі, якщо одна із сторін не повідомляє про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення строку дії договору він вважається продовженим (пролонгованим).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що даний договір, в тому числі строк надання фінансового кредиту, може бути продовжено (пролонговано) кожний раз на таких самих умовах та на строк, згідно умов договору. Продовження договору, в тому числі строку надання фінансового кредиту, не обмежено кількістю пролонгацій. Під продовженням (пролонгацією) дії договору сторони розуміють продовження (пролонгацію) дії усіх його умов, в тому числі строку надання фінансового кредиту.

Отже, згідно умов договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 строк дії договору, в тому числі повернення фінансового кредиту, встановлений, відповідно до п. 1.6, до 29.04.2022.

Водночас, умовами договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 передбачено продовження (пролонгацію) строку дії вказаного договору та всіх його умов, в тому числі строку повернення фінансового кредиту, на необмежену кількістю пролонгацій.

За таких обставин, враховуючи те, що заявником до матеріалів справи не додано жодних доказів повідомлення однією із сторін іншої сторони про припинення або зміну умов договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 за один місяць до закінчення строку його дії у відповідності до п. 6.3 договору, суд вважає, що вказаний договір вважається продовженим (пролонгованим) та на даний час не закінчився.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищезазначене, оскільки строк дії договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021, в тому числі строк повернення фінансового кредиту, на даний час не закінчився, доказів протилежного сторонами не надано, суд дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов`язання боржником за вказаним договором не настав, що свідчить про недоведеність заявником наявності у боржника грошового зобов`язання, строк виконання якого сплив на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в силу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

До основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, верховенство права та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Метою звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника має бути саме захист порушеного права - отримання кредитором задоволення вимог до боржника, що відповідає змісту преамбули Кодексу України з процедур банкрутства.

Слід зазначити, що провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.

Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Процесуальні права надаються законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду у розгляді справ, правильному вирішенню спору. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту тощо) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18).

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливої форми процесуальне правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників судового процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав, які здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом стосовно відомих обставин справи, у цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також з метою перешкодити суду розглянути і вирішити справу.

З огляду на принципи верховенства права і справедливості, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін тощо, функції судової системи, гарантії судочинства та процесуальні засоби не можуть застосовуватися виключно задля забезпечення інтересів лише однієї зі сторін господарської справи. Адже суд, розглядаючи позов конкретної особи, не обслуговує інтереси конкретного позивача, а діє відповідно до принципу верховенства права, справедливості та завдань судочинства (постанова Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23)).

Про зловживання правом можуть свідчити дії ініціюючого кредитора щодо подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо при поданні такої заяви він не керується метою ефективного захисту власних порушених прав і законних інтересів, а задля досягнення якихось інших сторонніх цілей.

При цьому слід зауважити, що положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять обмеження права кредитора на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з його корпоративними (бенефіціарними) чи іншими зв`язками з боржником. Сам по собі факт пов`язаності ініціюючого кредитора та боржника не спростовує невиконання грошового зобов`язання та необхідності її врегулювання в установленому законом порядку.

Однак наявність такої обставини зумовлює необхідність приділення належної уваги поведінці як ініціюючого кредитора, так і боржника, які пов`язані між собою спільним кінцевим бенефіціарним власником), у контексті їх добросовісності. Позаяк згідно з п. 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства саме ініціюючому кредитору надано право запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2025 у справі № 917/339/25.

Частиною 4 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка регулює порядок подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачено зазначення у заяві кредитора, зокрема, відомостей про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, а також інформації про заінтересованість кредитора стосовно боржника.

Так, у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» заявником зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» не є заінтересованим кредитором стосовно боржника, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Ассісто» не є пов`язаною особою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» у розумінні законодавства України, не має спільних учасників (акціонерів), бенефіціарів, керівників, не має жодних корпоративних прав чи впливу на управління чи господарську діяльність боржника, не пов`язане з боржником відносинами контролю, залежності або спільної діяльності.

В подальшому, заявником подано до суду додаткові письмові пояснення б/н від 19.12.2025 (вх. № 17862/25 від 19.12.2025) про те, що йому стало відомо про обставини, які свідчать про наявність заінтересованості заявника стосовно боржника у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, у період з 07.11.2022 по 02.03.2023 боржник та заявник перебували під спільним контролем ОСОБА_1 .

Водночас, з огляду на необхідність дотримання публічного і приватного інтересу та принципу судового контролю у справах про банкрутство, судом із загальною доступної інформації, що наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також джерелах інтернет ресурсів (Опендатабот, YouControl), встановлено таке:

щодо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» вбачається, що:

- на даний час керівником (з березня 2023 року) та власником (з березня 2025 року) боржника є ОСОБА_2

- з березня 2023 року до березня 2025 року засновником боржника було Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк», яке є кредитодавцем за договором фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021

- з лютого 2022 року до березня 2023 року засновником та кінцевим бенефіціарним власником боржника був ОСОБА_3

- з грудня 2020 року до лютого 2023 року кінцевим бенефіціарним власником боржника був ОСОБА_1

щодо кредитордавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» вбачається, що:

- на даний час керівником (з грудня 2022 року) і власником (з березня 2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» є ОСОБА_2

- з грудня 2022 року до березня 2023 року бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» було Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» (боржник)

- з лютого 2022 року по грудень 2022 року засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» був ОСОБА_3

- з грудня 2020 року по грудень 2022 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тілмарк» був ОСОБА_1

щодо заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» вбачається, що:

- з грудня 2022 року та на даний час керівником і власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» є ОСОБА_1

- до грудня 2022 року засновником і кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» був ОСОБА_3 .

Отже, з вищезазначеного вбачається факт пов`язаності заявника, боржника та кредитодавця за договором фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 через корпоративне управління один одного.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заінтересовані особи стосовно боржника це юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявник є заінтересованою особою стосовно боржника. Водночас, враховуючи факт пов`язаності заявника, боржника та кредитодавця за договором фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021, суд вважає, що грошові зобов`язання за цим договором існують у формі «сам перед собою», а метою укладення наявних у справі договорів є завдання шкоди іншим кредиторам, що в свою чергу свідчити про те, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» подана не з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів, а задля досягнення якихось інших сторонніх цілей.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини на підставі поданих заявником доказів (зокрема аналізу умов договору фінансового кредиту № КП-1-24-05/2021 від 24.05.2021 та доказів, які містяться в матеріалах справи), суд дійшов висновку про те, що вимоги заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп» не свідчать про наявність грошових зобов`язань боржника перед заявником, строк виконання яких настав та вказують на недобросовісні дії заявника.

За таких обставин, суд, керуючись ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп».

При цьому, суд звертає увагу, що відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Крім того, зважаючи на встановлені судом обставини щодо відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп», суд залишає без розгляду заяву арбітражної керуючої Коренчук Тетяни Олександрівни № 1-20/532 від 09.10.2025 про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп».

Керуючись статями 2, 35-36, 39 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 911/3271/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ассісто» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп».

2. Залишити без розгляду заяву арбітражної керуючої Коренчук Тетяни Олександрівни про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторіс Груп».

3. Копію ухвали направити кредитору, боржнику, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника, арбітражній керуючій Коренчук Тетяні Олександрівні та державному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 05.02.2026.

Суддя Т.В. Лутак