Рішення № 133832824, 04.02.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7846/25

Провадження № 2/159/410/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

позивача - не з`явився,

представника позивача - не з`явилась,

відпоавідачів - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області (Ковельський район, с. Велицьк), ОСОБА_3 (Ковельський район, с. Сільце, вул. Головенська, 50) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 (далі представник позивача або ОСОБА_2 ) звернулись в суд з позовом до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області (далі відповідач 1 або Велицька сільська рада), ОСОБА_3 (далі відповідач 2 або ОСОБА_3 ) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача ОСОБА_5 , який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_3 . Від імені ОСОБА_5 заповіти не посвідчувалися. Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина ОСОБА_4 , яка на час відкриття спадщини постійно з ним проживала, про відмову від спадщини не заявляла. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03 червня 2021 року за № 58 від імені ОСОБА_4 посвідчувався заповіт, за умовами якого спадкодавець заповіла земельну ділянку площею 0,999 га. для ведення особистого селянського господарства на території Сільцівської сільської ради Ковельського району Волинської області ОСОБА_3 . Решту належного ОСОБА_4 майна остання заповіла позивачу. До складу спадкової маси, з поміж іншого, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв позивач та ОСОБА_3 , які у встановлений ст. 1270 ЦПК строк звернувся до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйнікова О.В. 02.09.2025 позивачу буди видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки. Постановою приватного нотіріуса ОСОБА_6 від 02.09.2025 № 337/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_3 у зв`язку з відсутності правовстановлюючих документів.

На підставі наведеного позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як на підставу своїх вимог посилається на положення статей 1217, 1218, 1223, 1261, 1269, 1296 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Велицька сільська рада Ковельського району Волинської області у заяві про розгляд справи за її відсутності від 05.01.2026 повідомила про відсутність заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 подав заяву від 12.11.2025 у якій просив розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Ухвалою від 05.09.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребував у приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйнікової О.В. письмові докази, підготовче засідання у справі призначив на 06.10.2025, ухвалив здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Ухвалою суду від 02.12.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 05.01.2026.

У судове засідання 05.01.2026 учасники справи не з`явились, у зв`язку з відсутністю інформації про належне повідомлення відповідача ОСОБА_3 про судове засідання суд відклав судовий розгляд на 30.01.2026.

До суд повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068050195655 яким відповідач ОСОБА_3 повідомлявся про розгляд справи 30.01.2026, з відміткою про його отримання під особистий підпис.

У судове засіданні 30.01.2026 учасники справи не прибули, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують повністю, просять позов задовольнити, відповідачі були належно повідомлені про час і дату проведення судового засідання.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

Копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 від 25.06.1957 доводиться та обставина, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 13 лютого 1957 року, актовий запис № 3.

Як вбачається з копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ОСОБА_7 наролдився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 доводиться та обставина, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 рку в селі Підліси Ковельського району Волинської області, батьками якого у свідоцтві про народження записані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Тобто, свідоцтвами про народження підтверджується факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 у віці 84 року, в селі в селі Підліси Ковельського району, Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 .

Заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина ОСОБА_4 , оскільки на час смерті спадкодавця постійно з ним прживала, про відмову від спадщини не заявляла.

Як вбачається з довідки, виданої Велицькою сільською радою Ковельського району, згідно запису погосподарської книги за 2019-2024 роки в АДРЕСА_3 рахується господарство, в якому був зареєстрований і постіфйно проживав із 1967 року по день смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім нього, за даною адресою була зареєстрована з 1967 року по день смерті його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт від імені померлої ОСОБА_4 посвідчувався Велицькою сільською радою Ковельського району Волинської області 03 червня 2021 року за реєстровим № 58. Заповіт не змінено та не відмінено.

Копією заповіту від 03.06.2021 доводиться та обставина, що на випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,999 га. для ведення особистого селянського господарства на території Сільцівської сільської ради Ковельського району Волинської області. Усю решту належного ОСОБА_4 майна вона заповіла ОСОБА_1 .

Витягом з погосподарської книги № 1 за 2019 рік підтверджується, що по особовому рахунку № НОМЕР_5 будинок з надвірними будівлями і спорудами належав ОСОБА_5 , рік побудови 1967.

Технічним паспортом на житловий будинок в АДРЕСА_3 , складений ФОП ОСОБА_9 12.08.2025, стверджується наявність будинку загальною площею 63,3 м.кв.

Вартість житлового будинку в АДРЕСА_3 складає 84375,00 грн. відповідно до висновку про вартість нерухомого майна № 299-Н від 12.08.2025.

З копії технічного паспорту, який складений 12.08.2025 ФОП ОСОБА_9 вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_3 1967 року побудови, загальна площа 63,3 кв.м., житлова площа 40,2 кв.м. та допоміжна площа 23,1 кв.м. Житловий будинок не містить ознак самочинного будівництва.

З копії спадкової справи № 185/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка заведена приватним нотаріусом Ковельської районного нотаріального округу Олєйніковою О.В. вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Інші спадкоємці ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовились, про що нотаріусу подали відповідні заяви.

ОСОБА_1 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно до складу якого увійшла:

- земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: с. Підліси, Ковельський район, Волинська область, площею 0,2500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 0722188600:03:002:0066;

- земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: с. Підліси, Ковельський район, Волинська область площею 0,2930 га. для ведення осбистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722188600:03:002:0064;

- земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: Сільцівська сільська рада, Ковельський район, Волинська область, площею 1,3893 га. для ведення осбистого селянського господарства, кадастровий номер: 0722188600:05:001:2066.

Постановою приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Олєйнікової О.В. від 02.09.2025 № 337/02-31 спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 через відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.

За приписами постанови Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 №5-24/26 Про Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах запис у погосподарських книгах визнавався в якості актів органів влади, що підтверджував право приватної власності.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нанерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстроване в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Вищезазначена позиція викладена у Постанові ВС від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.

Отже, суд дійшов висновку, що право власності у ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_3 виникло з моменту його побудови у 1967 році (такий рік побудови вказаний у витягу з погосподарської книги) відповідно до вимог діючого на той час законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР).

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР до першої черги спадкоємців за законом належать у рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 (дружина) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , проживали у будинку АДРЕСА_3 , отже фактично вступила у його володіння, а тому прийняли спадщину.

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 спадщину прийняв онук ОСОБА_1 , який у встановлений ст. 1270 ЦПК строк подав до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4 , має право на отримання у власність спадкового майна, до якого також входить будинок АДРЕСА_3 .

Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» та пункту 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видане у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Постановою від 02.09.2025 нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини, з підстав відсутності на зазначені вище будинки правовстановлюючих документів.

За таких обставин спадкове право позивача може бути реалізоване лише в судовому порядку.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача в спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Велицької сільської ради, ОСОБА_3 необхідно задовольнити повністю визнавши за нею право власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, однак представник позивача у заяві просила судовий збір залишити за позивачем, суд не стягує з відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Велицької сільської ради Ковельського району Волинської області Митюка Ігоря про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ),

Відповідач: Велицька сільська рада Ковельського району Волинської області (адреса: Ковельський район, с. Велицьк, ЄДРПОУ 04333916);

Відповідач: ОСОБА_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Повне судове рішення складене 04.02.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ