Ухвала суду № 133832711, 05.02.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення зустрічної позовної заяви

м. Київ

05.02.2026Справа № 910/15432/25

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали

зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд"

вул. Митрополита Василя Липківського, 16, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 43131259

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал"

вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01133;

ідентифікаційний код 31992758

про визнання недійсним договору оренди

у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал"

вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01133;

ідентифікаційний код 31992758

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд"

вул. Митрополита Василя Липківського, 16, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 43131259

про стягнення 519 618,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" (далі-відповідач) про стягнення 519 618,77 грн. заборгованості за Договорами оренди № 245/22 від 01.11.2022р., № 246/22 від 01.11.2022р. та 247/2022 від 01.11.2022 р., № 292/25 від 01.10.2025р., № 293/25 від 01.10.2025р. та 294/25 від 01.10.2025 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15432/25 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2026 через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" про визнання недійсним договору оренди, в якій заявник просить визнати недійсним договір оренди № 292/25 від 01.10.2025 р, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд".

Розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Отже, відповідач повинен був пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву з одночасним додержанням вимог встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення №R067067318592 отримано представником Товариства за довіреністю 05.01.2026.

Таким чином, враховуючи встановлений судом 15-денний строк для подання відзиву з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі, такий строк сплинув 20.01.2026 (останній день для подання відзиву), а тому 20.01.2026 є, відповідно, останнім днем строку і для подання зустрічного позову в силу ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, зустрічна позовна заява була подана до суду 23.01.2026, тобто з пропуском встановленого строку.

Отже, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд", поданий 22.01.2026 є таким, що поданий з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Таким чином, з наведених процесуальних норм вбачається, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 2 ст. 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відтак, при зверненні особи до суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, заявником повинно бути доведено наявність поважних причин пропуску такого строку. У даному випадку господарський суд зауважує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Натомість, відповідачем у зустрічній позовній заяві причин пропуску процесуального строку на подання зустрічного позову не вказано, клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку не заявлено.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач за первісним позовом не роз`яснює причини пропуску строку і підстави, з яких останній вважає ці причини поважними. Також до позовної заяви позивачем за зустрічним позовом не долучено переконливих доказів того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у нього не було можливості.

Посилання відповідача за первісним позовом на ту обставину, що про наявність судового спору він дізнався з моменту реєстрації електронного кабінету в системі Електронний суд 07.01.2026 року, є таким що не відповідає дійсності та спростовується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача 05.01.2026.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд", що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023 внесено зміни до ряду статтей ГПК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Одночасно з цим, судом враховано, що за приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 ГПК України, у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Згідно ч. 4 ст. 6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У відповідності до ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно- комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України, від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України, зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п.31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Наразі господарський суд наголошує, що однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п.11 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.5 ч. 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Господарським судом враховано, що відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте, слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є міра свободи, міра можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Так, господарське процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Судом враховано, що оскарження відповідачем ухвали про повернення зустрічного позову може призвести до затягування строків судового розгляду та порушення прав іншого учасника процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

У даному випадку, керуючись обов`язком суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, господарський суд вважає за необхідне наголосити відповідачу про неприпустимість зловживання своїми процесуальними правами, у тому числі правом на апеляційне оскарження ухвали про повернення зустрічного позову, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу.

Відповідно до ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Оскільки зустрічний позов поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" з пропущенням встановленого строку, що тягне за собою наслідки, передбачені ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, а саме повернення такої заяви заявнику.

З огляду на те, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" № б/н від 22.01.2026 надійшла через систему "Електронний суд" (тобто наявна в електронному вигляді), тому не підлягає фактичному поверненню.

Між тим, суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права шляхом подання позовної заяви на загальних підставах.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 46, ч.ч. 1, 6 ст. 180, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізобуд Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" про визнання недійсним договору оренди з доданими до неї документами у справі №910/15432/25 повернути заявнику.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Лиськов