Рішення № 133831227, 04.02.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

04.02.2026

Справа № 721/1705/25

Провадження 2/721/143/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі головуючої судді Стефанко У.Д. за участю секретаря судового засідання Серотюк Д. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року до Путильського районного суду Чернівецької області через систему «Електродний суд» надійшла позовна заява ТОВ "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія Стар" № 1404761099892 від 16.02.2024у розмірі 21 670, 20 грн та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16.02.2024 між ТОВ «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1404761099892, за умовами якого відповідачу було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 5500,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитними коштами у порядку та строки, що визначені кредитним договором.

Відповідач своїх зобов`язань з кредитним договором не виконав.

18.10.2024 згідно умов договору факторингу №18102024, ТОВ «Віва Капітал» відступлено право вимоги за кредитним договором № 1404761099892 від 16.02.2024 на користь ТОВ "Діджи Фінанс", а відповідно ТОВ "Діджи Фінанс" набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "Діджи Фінанс") є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 21 670,20грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн та заборгованість за відсотками становить 16 170,20 грн.

У зв`язку із викладеним позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідачка не з`явилася, судом повідомлена про час і місце розгляду справи. Копія ухвали про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачці на адресу її місця реєстрації. З рекомендованого повідомлення, яке повернулись до суду, вбачається, що відповідачка отримала копію ухвали суду 17.01.2026.

Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону №675-VIII).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Судом встановлено, що 16.02.2024 між ТОВ «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір надання споживчого кредиту № 1404761099892, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором R4Y1Q4. За умовами договору позивач надав відповідачці кредит на споживчі потреби у розмірі 5 500,00 грн строком на 120 днів, з кінцевим терміном повернення 15.06.2024 ( п. 1.2, 1.3)

Згідно п. 1.4 Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 1,225% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту. Базова процентна ставка складає 2,45% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту.

Пунктом 1.6. Кредитного договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 57619,46% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 20424,24 грн. (п.п. 1.7, 1.8. Кредитного договору).

18.10.2024 згідно умов договору факторингу №18102024, ТОВ «Віва Капітал» відступлено право вимоги за кредитним договором №1404761099892 від 16.02.2024 на користь ТОВ "Діджи Фінанс", а відповідно ТОВ "Діджи Фінанс" набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "Діджи Фінанс") є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 21 670,20 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500,00 грн; заборгованість за відсотками становить 16 170,20 грн.; заборгованість за штрафними санкціями становить 0,00 грн; заборгованість за пенею становить 0,00 грн.

Відповідно до акту приймання передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 18102024 від 18.10.2024 ТОВ "Діджи Фінанс" з одного боку та ТОВ «Віва Капітал» з іншого боку, уклали цей акт, згідно з вимогами Договору факторингу №18102024 від 18.10.2024року, Кредитор передав, а Фактор прийняв Реєстр прав вимог за договором, складений за формою згідно із додатком №1 до даного Договору (а.с.8).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 18102024 від 18.10.2024року, ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №1404761099892 від 16.02.2024 року усумі 21 670,20грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн та заборгованість за відсотками становить 16 170,20 грн. (а.с. 11).

З досудової вимоги від 15.08.2025 № 3408913966-АВ, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідачу було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1404761099892 від 26.02.2024 та запропоновано в термін до листопада 2025 року сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ "Діджи Фінанс" (а. с. 39).

Як убачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Віва Капітал», заборгованість відповідачки за договором кредиту 1404761099892 від 16.02.2024 року станом на 18.10.2024,складає 21 670,20грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн та заборгованість за відсотками становить 16 170,20 грн (а.с.12-13)

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі укладеного договору факторингу є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачкою ОСОБА_1 відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту продукту " Кредитна лінія Стар" № 1404761099892 від 16.02.2024.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що договорам факторингу визначено умову, яка полягає в тому, що клієнт передає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах боржників. Так, в матеріалах справи міститься витяг з реєстру боржників, в якому зазначена необхідна інформація щодо права вимоги, яке відступається.

Враховуючи викладене, позивач довів своє право вимоги до відповідача сплати заборгованості за договором про надання фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія Стар" № 1404761099892 укладеним 16.02.2024 між відповідачкою та ТОВ «Віва Капітал».

Як убачається з матеріалів справи, у відповідачка через неналежне виконання зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія Стар" № 1404761099892 утворилася заборгованість в розмірі 21670,20 грн.

Враховуючи, що відповідачкою не виконано умови договору про надання фінансового кредиту продукту " Кредитна лінія Стар" № 1404761099892 від 16.02.2024, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки на його користь суми заборгованості у розмірі 21670,20 грн, обґрунтованими.

Надати оцінку аргументам відповідачки суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені, у судове засідання відповідачка не з`явилася, відзив на позовну заяву не подавала.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Романенко М. Е. на підставі Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 17.11.2025 та детальний опис робіт (наданих послуг).

Суд наголошує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути доведеним, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності і потрібності), розумності та пропорційності їхнього розміру позовним вимогам з огляду на конкретні обставини справи.

Відтак, оцінивши складність справи, суть спору, розмір позовних вимог, характер та обсяг наданих послуг адвоката (їх дійсність та пропорційність), суд приходить до висновку, що заявлені ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн є надмірно завищеними і не відповідають критерію розумності. У зв`язку з цим заявлений позивачем розмір судових витрат підлягає зменшенню до 4000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХ В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту продукту " Кредитна лінія Стар" № 1404761099892 від 16.02.2024 у розмірі 21 670 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне судове рішення підписано 04.02.2026.

Сторони у справі:

Позивач: Товаристо з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746) юридична адреса: 07406 вул. С. Петлюри буд. 21/1 м. Бровари Київської області.

Відповідачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Уляна СТЕФАНКО