Ухвала суду № 133831177, 05.02.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/249/26

Провадження №1-кп/718/17/26

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

"05" лютого 2026 р. м. Кіцмань

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Кіцмань обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025262110000204 від 07.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186-1 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

його захисника адвоката ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

законного представника потерпілого ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

До Кіцманського районного суду Чернівецької області 30.01.2026 надійшов описаний вище обвинувальний акт.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.02.2026 призначено підготовче судове засідання.

Прокурор ОСОБА_8 03.02.2026 подала клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивоване тим, що, на думку прокурора, продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: ОСОБА_3 може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, прокурор підтверджує тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років. Тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду.

Також, ОСОБА_3 , за твердженням сторони обвинувачення, може незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які проживають з обвинуваченим в одному населеному пункті, а саме в с. Малятинці Чернівецького району Чернівецької області, є знайомими та друзями підозрюваного.

Крім того, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор підтверджує характером поведінки ОСОБА_3 одразу після вчинення кримінального правопорушення, а саме обвинувачений не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду органи Національної поліції та заклади охорони здоров`я, не надав жодної медичної допомоги неповнолітньому потерпілому, який з ним перебував в одному транспортному засобі. Зазначене свідчить про намагання уникнути кримінальної відповідальності шляхом приховування події злочину та її обставин.

Ризик того, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення орган досудового розслідування підтверджує тим, що останній двічі притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема:

- вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 27.05.2022 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді штрафу розміром 17000 гривень;

- вироком Кіцманського районного суду від 28.02.2025 останнього засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 164 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду терміном на 1 рік. Тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_3 , він вчинив у період не знятої та непогашеної судимості.

При цьому, встановлено, що 27.08.2025 ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП .

Окрім того, прокурор просить суд врахувати, що наслідком вчинення даного кримінального правопорушення є спричинення неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, тому з метою забезпечення охорони загальносуспільних прав та інтересів інших громадян, існує необхідність у продовженні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до висновку судово-токсикологічної експертизи від 29.10.2025 № 1743 у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в кількості 1,77 ‰, а згідно з висновком комісійної судово-токсикологічної експертизи від 08.12.2025 № 098 розрахункова концентрація алкоголю в крові обвинуваченого станом на 20 год. 50 хв. 06.09.2025 складає 2,44 ‰, що відповідає стану алкогольного сп`яніння середнього ступеня.

В судовому засіданні підготовчого провадження прокурор пропонувала призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що у справі дотримані всі вимоги, передбачені ст.ст.32, 291 КПК України та відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, підтримала подане клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також заперечила проти задоволення клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору.

Потерпілий ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали позицію прокурора, просили призначити справу до судового розгляду по суті та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні подали клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через невідповідність вимогам ст. 291 КПК України внаслідок нескрпілення його печаткою прокуратури.

Також адвокат ОСОБА_5 письмово заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому через його необґрунтованість та безпідставність. Вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого є завищеною та необгрунтованою, ризики є лише припущеннями прокурора, ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні трьох малолітніх дітей, сам бажає сприяти встановленню всіх обставин у цій справі. Просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши думки учасників судового провадження з наведених у ст.315 КПК України питань, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, письмові клопотання, заперечення сторін, обговоривши їх у підготовчому судовому засіданні, суд доходить наступних до висновків.

З норм статті 314 КПК України слідує, що після отримання обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам КПК України, зокрема ст.291, та чи не містить він положення, що суперечать одне одному. Водночас обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, встановлення обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті.

Підстава для повернення обвинувального акта прокурору визначена в п.3 ч.3 ст.314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Ч. 2 ст.291 КПК України встановлює вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення. Обов`язкове скріплення його печаткою органу прокуратури не передбачено.

Таким чином, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відповідно до вимог ст.291 КПК України, оскільки за змістом ч.2 ст.291 КПК України усі необхідні реквізити обвинувального акту, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті слідчим та прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення.

У реєстрі матеріалів до обвинувального акта викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у досліджуваному кримінальному провадженні.

До того ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об`ємі, в тому числі щодо способу вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

За нормами чинного кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

З приводу клопотання про застосування запобіжного заходу суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно із ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Враховуючи суспільну небезпечність, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення вказаного злочину, суд доходить висновку, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не надасть реальної змоги запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років. Тому є підстави вважати, що ОСОБА_3 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду. На користь такого висновку свідчить і те, що відповідно до ч.1 ст.75 КК України встановлена заборона звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, визнаних винними у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. А той факт, що підозрюваний є батьком 3 неповнолітніх дітей, може надати йому змогу перетнути кордон у період воєнного стану та залишити межі України.

Також, ОСОБА_3 може незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які проживають з обвинуваченим в одному населеному пункті, а саме в с. Малятинці Чернівецького району Чернівецької області, є знайомими та друзями обвинуваченого.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується характером поведінки ОСОБА_3 одразу після вчинення кримінального правопорушення, а саме обвинувачений не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду органи Національної поліції та заклади охорони здоров`я, не надав жодної медичної допомоги неповнолітньому потерпілому, який з ним перебував в одному транспортному засобі.

Ризик того, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що він двічі притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема:

- вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 27.05.2022 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді штрафу розміром 17000 гривень;

- вироком Кіцманського районного суду від 28.02.2025 останнього засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 164 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду терміном на 1 рік. Тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_3 , він вчинив у період не знятої та непогашеної судимості.

При цьому, встановлено, що 27.08.2025 ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП .

Наслідком вчинення даного кримінального правопорушення є спричинення неповнолітньому потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень. Відповідно до висновку судово-токсикологічної експертизи від 29.10.2025 № 1743 у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в кількості 1,77 ‰, а згідно з висновком комісійної судово-токсикологічної експертизи від 08.12.2025 № 098 розрахункова концентрація алкоголю в крові обвинуваченого станом на 20 год. 50 хв. 06.09.2025 складає 2,44 ‰, що відповідає стану алкогольного сп`яніння середнього ступеня.

У цьому провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Викладені обставини свідчить, що запобіжні заходи, не пов`язані із триманням під вартою, не будуть дієвими для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період відбування покарання у виді пробаційного нагляду, працевлаштований, з урахуванням обставин даного кримінального правопорушення, та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд вважає, що визначена раніше застава у виді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і надалі буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, покладених на нього.

Інших клопотань сторонами не заявлено.

Таким чином, судом встановлено достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з його утриманням в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» (пл. Соборна, 6, м. Чернівці Чернівецької області), терміном 60 діб, до 05.04.2026 включно.

Одночасно для забезпечення належного виконання обов`язків, передбачених КПК України визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою на рахунок - одержувач коштів: Код отримувача (код за ЄДРПОУ)26311401 Банк отримувача ДКСУ, м. Київ Код банку отримувача (МФО)820172 Рахунок отримувачаUA548201720355279001000008745.

Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі Чернівецької області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи (служби);

- утриматись від спілкування із потерпілим ОСОБА_6 ,свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків у разі внесення застави визначити до 5 квітня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається у дохід держави. У разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій особі Чернівецького слідчого ізолятора ВДДУ з питань виконання покарань у Чернівецькій області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення особи з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Призначити судовий розгляд у справі № 718/249/26 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186-1 КК України, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кіцманського районного суду Чернівецької області за адресою: вул.Незалежності, 48, м.Кіцмань Чернівецької області на 16.02.2026 о 14 год 00 хв.

Про час і місце проведення судового засідання повідомити учасників судового провадження.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку впродовж п`яти днів. В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_13