Ухвала суду № 133830801, 30.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13456/25

н/п 1-кс/953/568/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12025220000001443 від 12.12.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків, українця, громадянина України, з середньою освітою, ФО-П, розлучений, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком на шістдесят діб на час досудового розслідування.

Так, в обгрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4 , 11.12.2025, приблизно о 18:00, керував технічно справним автомобілем «NISSAN LEAF», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Льва Ландау зі сторони пр. Героїв Харкова у напрямку пр. Аерофлотського у м. Харкові.

Під час руху по проспекту Льва Ландау в районі будинку № 58, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не переконавшись у безпеці своїх дій, маючи технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної події, шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України, рухаючись через регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофору, чим грубо порушив вимоги ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно з яким учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, а також вимоги п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху України, де вказано: п. 8.7.3.е) «Сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»; п.8.10. «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх не має не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, не вжив заходів до зупинки керованого ним транспортного засобу, маючи таку можливість, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка в цей час перетинала проїжджу частину по регульованому пішохідному переходу, на зелений для руху пішоходів сигнал світлофору, справа наліво по ходу руху його автомобіля.

Слідчий вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної події, пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді важкої тупої сукупної травми , яка включає в себе тупу закриту черепно-мозкову травму, поєднану тупу закриту травму грудної клітки та закриту травму хребта, тупу травму тазу та тупу травму лівої верхньої кінцівки, яка в своїй течії ускладнилася травматичним шоком та порушенням свідомості до рівня кома.

Так, порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 виразилося в тому, що він 11.12.2025, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної події, шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним автомобілем «NISSAN LEAF», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Льва Ландау зі сторони пр. Героїв Харкова у напрямку пр. Аерофлотського у м. Харкові через регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, на якому в цей час перебувала пішохід ОСОБА_7 , не зупинив керований ним автомобіль, щоб дати дорогу пішоходу, яка перетинала в цей час проїжджу частину з права на ліво відносно руху автомобіля на зелений для руху пішоходів сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , чим спричинив останній тяжкі тілесні ушкодження.

Дії водія ОСОБА_4 згідно висновку комплексної судової експертизи відеозапису та автотехнічної експертизи перебувають у причинному зв`язку з подією та наслідками що наступили.

Так, 20.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того, 29.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП; судово-медичною експертизою потерпілої ОСОБА_8 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , висновком комплексної судової експертизи відеозапису та автотехнічної експертизи; повідомленням про підозру ОСОБА_4 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .

Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання, просила про його задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що визнає себе винним та співпрацює зі слідством.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 також заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, необхідність надання коштів на лікування потерпілої, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, враховуючи, що його підзахисний визнає себе винним.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_6 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000001443 від 12.12.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Так, 20.12.2025 о 12 год. 30 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження.

Разом з цим, 29.01.2026 о 09 год. 30 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Повідомлена ОСОБА_4 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який є тяжким злочином. Санкція частини ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, іншого підозрюваного, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також, достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Тому, доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.

При цьому, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту та підозрюваним, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваної виконання процесуальних рішень у справі.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

При цьому слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді домашнього арешту, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкості злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_4 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних, які б вказували на неможливість підозрюваного ОСОБА_4 перебувати в умовах СІЗО за станом здоров`я, на час розгляду клопотання слідчому судді не надано.

При цьому, згідно ст. 182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особи підозрюваного, майнового, сімейного стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначає заставу у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка не буде завідомо непомірною для підозрюваного та водночас є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266 240 грн. (3 328 x 80 = 266 240).

Тому, з огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 12025220000001443 від 12.12.2025 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, строком на 22 (двадцять два) дні до 20 лютого 2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 953/13456/25, н/п 1-кс/953/568/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до територіальних органів Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон на своє ім`я.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання, у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 20 лютого 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1