Рішення № 133830601, 27.01.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/6156/25

Провадження № 2/946/1292/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 січня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Дойчевої М.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі ТОВ «Діджи фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 14 986 гривень 50 копійок, витрат зі сплати судового збору в сумі 2 422 гривні 40 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 6 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2021 року між відповідачем та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (надалі ТОВ «Слон Кредит») укладено Договір про надання споживчого кредиту № 692028. Підписанням Договору ОСОБА_1 , підтвердив, що він ознайомлений з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон кредит» (далі Публічна пропозиція), код ЄДРПОУ 42350798, Ліцензія на надання грошових коштів у позику, в тому числi на умовах фінансового кредиту, видана згідно з Розпорядженням Нацкомфіпослуг від 25.10.2018 року №1891, яка розміщена на сайті Фінансової Компанії: https://sloncredit.ua/ (далі сайт Фінансової Компанії), в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів та складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов`язався виконувати його умови. На виконання вищевказаного договору відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15 000 гривень. Водночас, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України. 28.08.2023 року згідно умов Договору факторингу №2808-23 ТОВ «Слон кредит» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 692028 від 27.08.2021 року на користь ТОВ «Діджи фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуто право вимоги до відповідача. Відтак, позивач умови договору виконав у повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснював, у зв`язку з чим, за ним виникла заборгованість у вищезазначеній сумі, яка до теперішнього часу не погашена.

Ухвалою судді від 25.08.2025 року справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні відповідно до ст.274 ЦПК України.

Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні відповідач повідомлений належним чином.

Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Представник позивача звернувся із заявою про підтримання позову та розгляд справи у його відсутність; проти заочного розгляду справи не заперечував. Відповідач причини неявки не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи або розгляд справи у його відсутність не звертався.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року вирішено розглядати справу на підставі наявних у ній даних і доказів (в заочному порядку).

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 27.08.2021 року між відповідачем та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» укладено Договір про надання споживчого кредиту № 692028, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 18 750 гривень, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 27.08.2022 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених умовами кредитного договору.

Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 15 000 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені Споживачем; у розмірі 3 750,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору.

Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту в порядку, передбаченому п. 2.1 договору.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.4 договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені договором.

Пунктом 3.2 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до пункту 9.11 кредитного договору підписанням цього договору споживач підтверджує, що свій примірник укладеного договору він отримав. Всі додатки до цього договору підписані сторонами є невід`ємною частиною договору. Як вбачається, вищевказаний кредитний договір містить підписи кредитодавця та позичальника.

Відповідно до копії платіжного доручення № 2646_230926165632 від 26.09.2023 року ТОВ «Слон Кредит» перераховано 27.08.2021 року о 11:12:41 год. 15 000 гривень на рахунок НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 105115172.

Номер рахунку, на який перераховані кошти відповідає номеру рахунку, зазначеному у п. 2.1 вказаного кредитного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст.11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2013 року № 851-IV та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 року № 2155-VIII, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону).

Як вбачається з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Статтею 514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.08.2023 року укладено договір факторингу № 2808-23, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Діджи фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 692028.

Всупереч умовам договору відповідач не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам та іншим платежам, чим суттєво порушив взятті на себе договірні зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 692028від 27.08.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи фінанс» станом на 28.08.2023 року, складає 14 986 гривень 50 копійок,з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 226 гривень 13 копійок, заборгованість за відсотками 4 760 гривень 37 копійок.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач не надав своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договорів, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 , не надав суду жодного належного та допустимого доказу у відповідності до ст.ст.77, 78 ЦПК України, що підтверджують обставини на яких можуть ґрунтуватися заперечення проти позову.

На виконання вимог ст. 16 ЦПК України 31.07.2024 року адвокатом Міньковською А.В. на адресу відповідача направлена досудова вимога за №3547709976-АВ.

За таких обставин, суд вважає можливим позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по договору № 692028від 27.08.2021 року на користь ТОВ «Діджи фінанс».

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року (надалі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України перебачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з наданням позивачеві правової допомоги, суду надані: копія договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 01.01.2025 року; додаткова угода № 692028 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року, з яких вбачається, що вартість послуг адвоката склала 6 000 гривень 00 копійок.

Разом з тим, керуючись принципом співмірності та розумності, суд вважає заявлену представником позивача суму відшкодування витрат на правничу допомогу завищеною, а тому зменшує її до 3 000 гривень 00 копійок.

За правилами статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422 гривень 40 копійок, сплаченого позивачем згідно платіжної інструкції № 692028 від 01.08.2025 року, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 11-13,76-81,141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, ЄДРПОУ: 42649746) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором № 692028від 27.08.2021 року у розмірі 14 986 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, з яких: 10 226 (десять тисяч двісті двадцять шість) гривень 13 (тринадцять) копійок заборгованість за тілом кредиту; 4 760 (чотири тисячі сімсот шістдесят) гривень 37 (тридцять сім) копійок заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Копії рішення надіслати для відома сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.І.Бальжик