Ухвала суду № 133830506, 02.02.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6714/25

н/п 1-кс/953/511/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участы представника власника майна

ТОВ «АСТОРІКА» - адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова клопотання представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОРІКА» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2025 у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.3 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.191, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОРІКА» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2025 у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.3 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.191, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, у якому заявник просить скасувати арешт на грошові кошти в сумі 760 000 грн., які зберігаються на банківському рахунку ТОВ «АСТОРІКА» код ЄДРПОУ: 41407443, відкритому в банківській установі АТ «АБ «РАДАБАНК», МФО 306500, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_1 .

На обгрунтування клопотання заявник посилається на те, що ТОВ «АСТОРІКА» немає жодного відношення до кримінального провадження № 42025052110000001 від 16.01.2025. ТОВ «АСТОРІКА» є виробником бетону та виробів з бетону у м.Харкові. На підставі договору поставки №158 від 09.12.2024 ТОВ «АСТОРІКА» було поставлено бетон ТОІ «Буд-Техпром» на підставі видаткових накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних, що свідчить про виключно господарський характер взаємовідносин між ТОВ «АСТОРІКА» та ТОВ «Буд-Техпром». Вважає, що арешт безготівкових грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках Товариства є надмірно обтяжливим та таким, що порушує справедливий баланс між правом ТОВ «АСТОРІКА» на мирне володіння майном та інтересами слідства.

30.01.2026 до суду надійшли заперечення прокурора Спеціалізованої прокуратури у Сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у яких останній просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Асторіка» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 10.09.2025. На обгрунтування поданих заперечень прокурор посилався на те, що на цей час не відпала потреба у накладенні арешту на грошові кошти ТОВ «АСТОРІКА».

У судовому засіданні представник власника майна ТОВ «АСТОРІКА» адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, викладених у клопотанні, просив про його задоволення.

Прокурор у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши доводи представника заявника, дослідивши надані матеріали та матеріали клопотання про арешт майна (справа №953/6714/25 н/п 1-кс/953/6230/25), слідчий суддя приходить до наступного.

За представленими матеріалами встановлено, що СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.3 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.191, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Згідно з приписами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.09.2025 (справа №953/6714/25 н/п 1-кс/953/6230/25) клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню за № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України задоволено. Накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025, за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, арешт на грошові кошти у розмірі 760 000 гривень, які зберігаються на банківському рахунку, належному ТОВ "АСТОРІКА" (код ЄДРПОУ: 41407443), відкритому у банківській установі в АТ "АБ "РАДАБАНК", (МФО 306500), а саме на: № НОМЕР_1 , шляхом заборони права на відчуження, користування та розпорядження вказаним майном, за виключенням грошових коштів, які зберігаються на банківських рахунках, на які, відповідно до вимог абзацу 4 ч. 3 ст. 170 КПК України забороняється накладати арешт, а саме на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання» і статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Вивчивши клопотання та додані документи, слідчий суддя зазначає, що представником власника майна на теперішній час не доведено наявності підстав скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10.09.2025 по справі №953/6714/25 н/п 1-кс/953/6230/25, в тому числі, що арешт було накладено необґрунтовано.

Досліджуючи обґрунтування заявника, слідчий суддя зазначає, що доводи заяви про необґрунтованість арешту не є підтвердженими, посилання на те, що доцільність арешту відпала є передчасним та непідтвердженим належними доказами.

Так, обґрунтованість накладення арешту, встановлення наявності ризиків, передбачених ст.170 КПК України, що є підставою для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна, були предметом дослідження та встановлення, при розгляді клопотання про накладення арешту та при розгляді Харківським апеляційним судом апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 на вказану вище ухвалу, яким ухвалою від 19.11.2025 апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 10 вересня 2025 залишено без змін.

Крім того, з наданої прокурором інформації вбачається, що на даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.3 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.191, ч.4 ст.28 ч.5 сст.191, ч.2 ст.209 КК України, триває. Таким, чином з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

Доводи заявника про те, що арешт на майно є надмірним тягарем, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя вважає, що ініціатором клопотання у клопотанні не наведено, та при розгляді клопотання у судовому засідання не встановлено належних підстав які б беззастережно свідчили, про те, що на даний час в подальшому застосуванні арешту майна у даному кримінальному провадженні відпала потреба. Натомість у судовому засіданні при розгляді клопотання доведено необхідність арешту майна.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового роздування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна на вказані предмети та речі відпала потреба, слідчому судді не надано. Напроти, прокурором та матеріалами кримінального провадження доведена необхідність у продовженні застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна.

А тому, з огляду на викладене, у зв`язку із відсутністю правових підстав для скасування арешту майна на даний час, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 7, 174, 309, 372, ч.2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОРІКА» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2025 у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16.01.2025 за ч.1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.3 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.191, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1