Рішення № 13382778, 09.12.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2010 р.                                                                      Справа №20/159

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, м.Кременчук

до Кременчуцького обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, м.Кременчук

про стягнення 9615,60 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: Мойсевич О.О., дор. №01-3/7984 від 15.09.10р.

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 9615,60 грн., у тому числі 7525,92 грн. основного боргу за договором № 110 від 01.03.10р., 602,68 грн. інфляційних, 1487,00 грн. пені.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов"язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судовому засіданні представник позивача надав додаткові докази та уточнений розрахунок пені для залучення до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві (вх. № 13509д від 09.11.10р.) погоджується з наявністю заборгованості, проти нарахувань пені та інфляційних заперечує та просить суд розстрочити чи відстрочити виконання рішення (вх. № 13509д від 09.11.10р.).

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.01.2002 року між ВАТ "Полтаваобленерго" (далі за текстом - позивач) та Кременчуцьким обласним лікарсько-фізкультурним диспансером (далі за текстом - відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 110. У зв'язку із закінченням строку дії даного договору 01.03.2010 року був укладений новий договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за №110.

Згідно з п.1 договорів позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов'язався за три дні до початку розрахункового періоду здійснювати попередню оплату прогнозованої вартості теплової енергії та проводити остаточний розрахунок не пізніше 10 календарних днів (в редакції договору від 01.01.2002 року) та 7 календарних днів (в редакції договору від 01.03.2010 року) з моменту надсилання рахунків, виписаних на виконання договору.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, на виконання умов договору позивачем надавалися послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, та вручалися відповідачу рахунки, виписані на виконання договору (докази вручення рахунків залучені до матеріалів справи за супровідним листом від 09.12.2010р.).

Проте, в порушення умов договору, відповідач за надані позивачем послуги в період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року не розрахувався, внаслідок чого утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 7525 грн. 92 коп.

Відповідач у відзиві погодився з наявністю заборгованості.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 7525 грн. 92 коп. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язання сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6.5. договору від 01.01.2002р., 6.8 договору від 01.03.2010р. у випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня наступного за датою остаточного розрахунку.

Посилаючись на вказані пункти договорів, враховуючи періоди виникнення заборгованості та вимоги п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач правомірно нарахував відповідачу 1470,45 грн. пені (уточнений розрахункок залучений до матеріалів справи за супровідним листом вх. № 15143д від 09.12.2010р.), в іншій частині вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Посилаючись на положення ст.625 ЦК України, враховуючи періоди виникнення заборгованості за договором, позивач правомірно нарахував відповідачу 602,68 грн. інфляційних (розрахунок в матеріалах справи).

Заперечення відповідача проти нарахувань пені та інфляційних судом відхиляється як необгрунтовані.

У відзиві відповідач також просить розстрочити виконання рішення на шість місяців. Заява про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.121 ГПКУкраїнипри наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 10 постановиПленумуВерховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК України і ст.121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події).

В даному випадкуборжником не надано суду доказів наявностіобставин, що ускладнюють виконання рішенняабороблять його неможливим. Вказане свідчить про відсутність підстав для розстрочки виконання рішення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Кременчуцького обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру,вул.60 років Жовтня, 26/41, м.Кременчук, 39600 (р/р 35412001001936, МФО 831019, код 01204220) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, вул.60 років Жовтня, 8, м.Кременчук, 39601 (р/р 26008055523465 в ПГРУ КБ "Приватбанк" м.Полтава, МФО 331401, код 25717118) - 7525,92 грн. основного боргу; 1470,45 грн. пені, 602,68 грн. інфляційних, витрати по сплаті держмита в розмірі 101,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,59 грн.

3.В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Киричук О.А.