Рішення № 133827390, 28.01.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/21580/24

н/п 2/766/1949/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28.01.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ «Служба у справах дітей» Новотроїцької селищної ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Герасимчук О.О. у грудні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з вищезазначеним позовом в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 03.10.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області 30.08.2021 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , який перебуває на утриманні матері. 10.11.2020 року судовим наказом стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач виїхала з дітьми за кордон. Відповідач залишився проживати на території Херсонської області, а згодом перейшов на бік російської федерації та отримав паспорт громадянина рф, чим показує поганий приклад дітям і створює небезпеку для їхнього життя. У зв`язку із зазначеним позивач вимушена звернутись до суду із цим позовом, оскільки державні установи Канади, де проживають діти вимагають від ОСОБА_1 письмового дозволу з нотаріальним посвідченням від батька дитини про вчинення будь-яких дій відносно дитини (дозвіл в школу, на гуртки, медичне лікування). Таким чином, оскільки відповідач самоусунувся від виконання його батьківських обов`язків, виникли підстави для цього позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.01.2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2025 року витребувано докази по справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.06.2025 року замінено третю особу та витребувано докази по справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08.10.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі доказами, підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема шляхом опублікування оголошення про дату та час судового засідання на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про дату та час судових засідань повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку, подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Від представника відділу Служби у справах дітей Новотроїцької селищної ради Генічеського району Херсонської області надійшов лист у якому зазначено, що відсутня можливість надання обґрунтованого висновку про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 оскільки останній зареєстрований на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Дитина має право на здорове зростання і розвиток (принцип 4 Декларації прав дитини).

Ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 Конвенції про права дитини).

Судом встановлено, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Виконавчим комітетом Сиваської селищної ради Новотроїцького району Херсонської області складено актовий запис №41. Батьками зазначено: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03.10.2011 року було укладено шлюб, який розірвано рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 30.08.2021 року №662/1493/21.

Судовим наказом від 10.11.2020 року №662/2199/20 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 04.11.2024 року за ОСОБА_2 значиться заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 123896,63 грн.

Згідно довідки від 13.11.2024 року ОСОБА_5 зарахований до школи Сен-Люк на 2024-2025 навчальний рік, на денну форму навчання з 27.08.2024 року по сьогоднішній день.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 подав суду заяву у якій зазначив, що наразі він проживає з матір`ю та вітчимом у Канаді, навчається у 8 класі. Відвідує олімпіаду по шахам та займає призові місця. Відвозить та забирає з гуртків та школи ОСОБА_6 мама та вітчим. Пояснив, що його батько нічого не купує, не дарує подарунків на день народження та на інші свята. Близько трьох років не бачився з батьком, він до сина не приїжджає та не спілкується з ним.

Згідно довідки №0000-0103 UA від 28.08.2025 року виданої психологом-вихователем ОСОБА_7 , ОСОБА_3 з вересня 2023 року проживає з матір`ю в м. Монреаль, Канада. ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі, завжди охайний, доглянутий. Мати дитини спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться шкільним життям. Фактично батько не проживає з дитиною, не бере участі у його вихованні, не здійснює догляд за дитиною, не забезпечує його матеріально, не приймає участі у прийнятті рішень щодо її виховання та розвитку.

14.01.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав паспорт громадянина рф.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 р., приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , однак не цікавиться життям та здоров`ям дитини, не надає матеріальну допомогу на його утримання, тривалий час не спілкується з дитиною.

Підстави позбавлення батьківських прав наведені у ст. 164 СК України. Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дітей, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни ним свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч.3 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18.

Як встановлено вище, відповідач по справі не займається вихованням дитини, повністю самоусунувся та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не виявляє до дитини будь-якої батьківської уваги та турботи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_3 , відсутнє його волевиявлення та бажання на участь у житті дитини, що є наслідком винної поведінки відповідача, а тому наявні підстави для вжиття судом крайнього заходу впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків - позбавлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, перевіривши матеріали цивільної справи та надані докази, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу його право на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною у відповідності зі ст.168 СК України, якщо це не причинить шкоди його життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи, що в свою чергу, на думку суду, буде стимулювати відповідача до виправлення та наддасть можливість в майбутньому, при наявності його бажання, звернутись до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, перевіривши матеріали цивільної справи та надані докази, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивачем було сплачено судовий збір, тому у порядку ст.141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правову допомогу.

Згідно ч.1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч.3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно ч.8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15.11.2024 року.

Повноваження адвоката підтверджені ордером серії АВ № 1170668 від 09.12.2024 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, та з огляду на рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, враховуючи відсутність заперечень відповідача стосовно неспівмірності розміру заявлених витрат, суд вважає справедливим та розумним часткове задоволення поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення, а саме у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 164, 166,168, 180-182 Сімейного Кодексу України ст. ст.12,19, 79-81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ «Служба у справах дітей» Новотроїцької селищної ради про позбавлення батьківських прав задовольнити в повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.5 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що відповідач, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 28.01.2026 року.

СуддяЯ. В. Шестакова