Рішення № 13382711, 24.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

24.12.2010 р. Справа № 19/97

За позовом Комунального шляхово – експлуатаційного підприємства, м. Ужгород

до відповідача Державного підприємства радгосп – завод „Ужгородський”, м. Ужгород

про стягнення 722 грн. 62 коп. заборгованості за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальним шляхово – експлуатаційним підприємством, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Державного підприємства радгосп – завод „Ужгородський”, м. Ужгород про стягнення 722 грн. 62 коп. заборгованості за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів.

Позивач просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 380 від 01.03.2007 року, а саме не оплатив за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів в розмірі 722 грн. 62 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 17.11.2010 року, 30.11.2010 року та 14.12.2010 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка б/н від 18.11.2010 року, повідомлення – судова повістка б/н від 02.12.2010 року та повідомлення – судова повістка б/н від 18.12.2010 року. Представником позивача надано суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, в якому зазначено, що станом на 15.12.2010 року Державне підприємство радгосп – завод „Ужгородський” зареєстроване як юридична особа, яке знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 138), у судові засідання 30.11.2010 року, 14.12.2010 року та 24.12.2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

1 березня 2007 року між Комунальним шляхово – експлуатаційним підприємством, м. Ужгород та Державним підприємством радгосп – завод „Ужгородський”, м. Ужгород був укладений договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 380, відповідно до якого споживач (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) надає йому послуги по вивезенню твердих побутових відходів, що утворюються у споживача (відповідача), власним автотранспортом на спеціально облаштоване сміттєзвалище, їх знешкодження та захоронення на умовах даного договору. Тверді побутові відходи вивозяться один раз на тиждень з місця складування, що розташоване: вул. Собранецька, 138. Не є предметом даного договору вивезення виробничих, негабаритних (розмір яких перевищує 50 х 50 х 50 см) та інших відходів, що не відносяться до категорії побутових. Споживач (відповідач) забезпечує зберігання таких відходів окремо від побутових відходів та замовляє транспорт для його вивезення окремо.

Відповідно до розділу 2 договору сторони встановили, що загальний обсяг вивезення твердих побутових відходів становить 18 м3 в рік, тобто 1,5 мі в місяць. Розрахунок вартості послуг здійснюється із застосуванням тарифів на вивезення 1 м3 твердих побутових відходів, затверджених рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради (п. 2.2. договору). Вартість послуг на момент укладення даного договору згідно розрахунку, наведеному в додатку, становить 42 грн. 95 коп. на місяць, ПДВ 8 грн. 59 коп., повна вартість – 51 грн. 54 коп., при умові виконання зобов’язань сторін (п. 2.3. договору). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги з вивезення твердих побутових відходів вноситься споживачем (відповідачем) не пізніше п’ятого числа поточного місяця за надання послуг протягом цього місяця в сумі, вказаній у п. 2.3. даного договору, а при зміні тарифів – згідно виставлених виконавцем (позивачем) платіжних вимог чи рахунків (п. 2.5. договору). Підтвердженням надання послуг з вивезення твердих побутових відходів виконавцем (позивачем) є відсутність письмової претензії споживача (відповідача), яка подається не пізніше п’ятиденного терміну з часу порушення графіку надання послуг (п. 2.6. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами відноситься до договірних зобов’язань по наданню послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг по вивезенню твердих побутових відходів є безспірним.

Відповідно до договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 380 від 01.03.2007 року, позивачем за період з березня 2008 року по січень 2010 року включно було надано відповідачу послуги по вивезенню твердих побутових відходів на суму 1 185 грн. 42 коп. Однак, за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів відповідач розрахувався тільки частково.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів, за відповідачем, за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 722 грн. 62 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість наданих йому послуг по вивезенню твердих побутових відходів в розмірі 722 грн. 62 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів в розмірі 722 грн. 62 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 722 грн. 62 коп. заборгованості за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 526, 629, 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства радгосп – завод „Ужгородський”, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 138 (код ЄДРПОУ 00413802) на користь Комунального шляхово – експлуатаційного підприємства, м. Ужгород, вул. Проектна, 3 (код ЄДРПОУ 03328362) суму 722 (Сімсот двадцять дві гривень) грн. 62 коп. заборгованості за надані послуги по вивезенню твердих побутових відходів, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.