Рішення № 133825466, 04.02.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/237/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Мисько Х.М.,

при секретарі судового засідання Козака Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6411476 від 25.12.2025 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що постановою інспектора Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Степанчука Т.П. серії ЕНА №6411476 від 25.12.2025 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.9.2Б ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною посилаючись на те, що відсутні докази вчинення ним вказаного правопорушення. Зазначає, що матеріали про адміністративне правопорушення складаються лише з оскаржуваної постанови, так як інспектором не зібрано належних доказів на підтвердження факту скоєння адміністративного правопорушення та правомірності своїх дій.

Вказує, що 25.12.2025 року о 16 год. 54 хв. на вул. Січових Стрільців, він керував транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинившись перед в`їздом на кільцеву дорогу, увімкнув лівий покажчик повороту, та виїхавши на кільце здійснив з`їзд з кільцевої дороги, повернувши праворуч, де в подальшому був зупинений працівниками поліції, після чого водій звернув ліворуч на острівець безпеки, зупинився і увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Вказує, що вимоги п.9.2 Б ПДР України ним були виконані в повній мірі. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною працівником поліції без повного, об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, зазначені в постанові обставини не відповідають дійсності. За наведених обставин, просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Після відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позивач та представник позивача з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, із повідомленням (викликом) сторін, - до суду не звертався.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

22.01.2026 року представником відповідача ГУНП у Львівській області Матульським А.С. скеровано відзив на позовну заяву, в якому з вимогами позову відповідач не погоджується, та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

В обґрунтування відзиву на адміністративний позов покликається на те, що постановою інспектора Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Степанчука Т.П. серії ЕНА №6411476 від 25.12.2025 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.9.2Б ПДР, а саме не подано сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при здійсненні повороту, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

Зазначає, що інспектор патрульної поліції діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачений Конституції України, КУпАП, та іншими нормативно правовими актами. Покликається на відеозапис, відповідно до якого вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП є повністю доведеною, а відтак відсутні підстави, що постанова про адміністративне правопорушення винесена незаконно, та без належних підстав. Просить позов залишити без задоволення.

26.01.2026 року позивачем ОСОБА_1 скеровано на адресу суду відповідь на відзив,з якого вбачається, що суб`єктом владних повноважень, жодним чином не доведено факт вчинення порушення ПДР України, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.12.2025 серія ЕНА № 6411476, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю. Просить позов задовольнити повністю.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Степанчука Т.П. серії ЕНА №6411476 від 25.12.2025 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.9.2Б ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

З оскаржуваної постанови серії ЕНА №6411476 вбачається, що 25.12.2025 року о 16 год. 54 хв. на вул. Січових Стрільців, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , та не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті чим порушено п. б) пункту 9.2. Правил дорожнього руху, та скоєно адміністративне правопорушення передбачене ч.2 статті 122 КУпАП.

Згідно з ч.1 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Також, слід врахувати, що відповідно до ч. 2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які, мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.9.2б) ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач в позовній заяві наполягає на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Вважає, що постанова винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Слід вказати, що наявність складу правопорушення встановлюється сукупністю передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність, а саме таких необхідних елементів як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона правопорушення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

З долученого до матеріалів справи відеозапису зі службового автомобіля вбачається, що

25.12.2025 року о 16 год. 54 хв. на вул. Січових Стрільців, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 . Перед в`їздом на кільцеву дорогу, водієм було увімкнено лівий покажчик повороту, та при виїзді на кільце здійснено з`їзд з кільцевої дороги, виконуючи поворот праворуч, де в подальшому був зупинений працівниками поліції.

Враховуючи місце розташування службового авто поліції, з якого здійснювалась відео-фіксація руху автомобіля марки «Chevrolet lacetti д.н.з. НОМЕР_1 , ракурс зйомки не дозволяє побачити правий покажчик повороту, який розміщений на правому крилі автомобіля Chevrolet, який увімкнув водій при з`їзді з кільцевої дороги. Також, беручи до уваги низьку якість відеозйомки, при ввімкненому ближньому світлі фар, на відео неможливо встановити ввімкнений покажчик повороту на правій передній фарі

Відтак, відеозапису, який би підтверджував, що Івасютою Н.В. порушено вимоги п.9.2Б та вчинено вищевказане адміністративне правопорушення відповідачем суду не було надано, як і будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.

Свідків чи інших доказів вини ОСОБА_1 поліцейським не надано і у постанові не зазначено.

Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕНА №6411476 від 25.12.2025 року, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки відповідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, місцевий загальний суд, як адміністративний суд може лише скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому друга позовна вимога така, як визнання неправомірними дії працівника поліції не належить до його юрисдикції.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа - закриттю.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління поліції у Львівській області суму сплаченого судового збору у сумі 605,50 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.2,6,77,241,242 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову інспектора Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Степанчука Тараса Павловича серії ЕНА №6411476 від 25.12.2025 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.9.2Б ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління поліції у Львівській області на користь позивача ОСОБА_1 605,60 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2026 року

Учасники справі:

Позивач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач:

Головне управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ:40108833).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Стрийське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул.. Шевченка, 46)

Суддя Мисько Х.М.