Постанова № 133825075, 04.02.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"04" лютого 2026 р.

Справа №150/913/25

Провадження по справі №3/150/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року с. Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Л.П. Цимбалюк, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління державного агентства з розвитку меліорації. рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 вчинив грубе порушення правил рибальства за наступних встановлених суддею обставин.

05.12.2025 о 20 год. 50 хв. ОСОБА_1 на Скалопільському водосховищі в адміністративних межах с. Скалопіль Могилів - Подільського району Вінницької області здійснював незаконний вилов риби в забрід забороненим знаряддям лову лісковою сіткою Н-2 м, L-10 м, Q 40 мм х 40 мм, в результаті чого виловив рибу виду плітка в кількості 10 штук вагою 2,5 кг., чим грубо порушив п.п.1 п.1 розділу ІV Правил любительського рибальства. Своїми діями ОСОБА_1 завдав збитків рибному господарству України в розмірі 15640 грн. Водні біоресурси вилучено та в живому вид випущені у природне середовище згідно ст..63 Закону України «Про тваринний світ»

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст.85 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання жодного разу не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, шляхом надіслання судової кореспонденції на вказану у протоколі про адміністративне правопорушення адресу проживання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення повернулось на адресу суду неврученим.

Повторно ОСОБА_1 повідомлено про час та місце розгляду даної справи, шляхом шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

Причини неявки до суду не повідомляв, клопотань чи заяв від ОСОБА_1 не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , знаючи про наявність судового провадження відносно нього, ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяви чи клопотань не направляв, а отже ОСОБА_1 недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, правопорушення, передбачене статтею 85 КУпАП, не входить до переліку справ, передбачених ч.2 ст. 268 КУпАП, розгляд яких необхідно проводити з обов`язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суддя виходить з такого.

В силу ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів правил України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а за змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст.245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст.25 Закону України «Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання обєктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних обєктів та континентальному шельфі України (ст.26 Закону України «Про тваринний світ»).

У порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів (ст.27 Закону України «Про тваринний світ»).

Згідно п.п.1 п.1_розділу IV «Заборонені знаряддя лову і способи добування (вилову) водних біоресурсів під час здійснення любительського рибальства та інші заборони» Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України 15.02.99 №19, (далі-Правила) забороняється добування (вилов) сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.

Частиною четвертою статті 85 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненого за вище викладених обставин, доведена дослідженими доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення цього рішення, а саме даними, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВН №001949 від 05.12.2025, складеному провідним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області ОСОБА_3 ; описі-оцінці вилучених знарядь лову відповідно до протоколу від 05.12.2025, квитанції про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення №156 від 09.12.2025.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251, 252КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.129 Конституції України еред основних засад судочинства визначено, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення не є виключенням і також повинен здійснюватись із застосуванням вказаних засад.

Водночас ОСОБА_1 не надав жодного доказу того, що він не вчиняв інкримінованого йому правопорушення, та жодним чином і поясненнями не спростував його вчинення, а, навпаки, підтвердив відповідні обставини та вину у вчиненому діянні визнав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Приймаючи рішення щодо застосування адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , враховую суспільну небезпеку та характер скоєного правопорушення, а тому оцінюючи в сукупності викладене, вважаю за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ст.27 КУпАП, у межах санкції ч.4 ст.85 КУпАП у виді штрафу з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Приписами статті 313 КУпАП установлено, що постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави (стаття 314 КУпАП).

Ураховуючи викладене, суддя вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції частини 4 статті 85-1 КУпАП з конфіскацією знаряддя вчинення правопорушення, яке є приватною власністю порушника, є достатнім та необхідним для виховання ОСОБА_1 .

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КпАП України).

Відповідно до статті 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.

Згідно п.5 Підрозділу 1 Розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.4 вище зазначеного Закону у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлена - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» від 03.12.2025, №4695-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень 00 копійок.

Виходячи із положень Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI, приходжу до висновку про стягнення із ОСОБА_1 , на якого накладається адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, судового збору.

Начальником Управління Державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області Ягельським О. до протоколу про адміністративне правопрушення додано клопотання про стягнення на підставі ст. 40 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави завданої шкоди. В матеріалах справи міститься розрахунок матеріальної шкоди до протоколу серії ВН №001949 від 05.12.2025, спричиненої ОСОБА_1 , загальна сума якої становить 15640,00 грн.

При вирішенні клопотання начальника Управління Державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області Ягельського О. щодо стягнення із ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, звертаю увагу на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 40 КУпАП, якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди.

Згідно ч. 3ст. 40 КУпАП в інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Оскільки правопорушенням було завдано шкоду саме державі, а не громадянинові, підприємству, установі або організації, то збитки за даною постановою стягненню не підлягають, а питання про стягнення з порушника заподіяної ним шкоди рибним ресурсам держави, відповідно до вимог ч. 3ст.40 КУпАП, може бути вирішено судом в порядку цивільного судочинства. При цьому, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК Україниу разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI та керуючись ст., ст.27, 40-1, ч.4 ст.85, 283, 284, 287 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень на користь держави з конфіскацією знарядь вчинення правопорушення.

Штраф підлягає стягненню за наступними реквізитами: отримувач - ГУК у Він. обл./смт. Чернівці 21081100; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37979858; банк отримувача Казначейство України; номер рахунку (IBAN) - UA138999980314060542000002902; код класифікації доходів бюджету 21081100- адміністративні штрафи та інші санкції.

Знаряддя вчинення правопорушення, яке є приватною власністю порушника, а саме сітне знаряддя лову ліскову сітку Н-2 м, L-10 м, Q 40 мм х 40 мм, яка знаходиться у приміщенні Управління державного агентства з розвитку меліорації. рибного господарства та продовольчих програм у Вінницькій області згідно з оцінкою описом відповідно до протоколу серії ВН №001949 від 05.12.2025, конфіскувати і примусово безоплатно звернути у власність держави.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, який підлягає стягненню за наступними реквізитами: отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена згідно статей 287-289 КУпАП особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати дану справу.

Відповідно до ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

У разі несплати штрафу у визначений законодавством термін в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до ст.308 ч.2 КУпАП.

Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу, подаються до суду до набрання постанови законної сили.

цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати дану справу.

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК