Рішення № 13382485, 27.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 20/182

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є.(головуючий), Лейба М.О., Сгара Е.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія», м.Донецьк

про стягнення 40129,55 грн.

За участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: Агєєва А.Г. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія», м.Донецьк, про стягнення 40129,55 грн. – суми збитків в розмірі вартості вагової нестачі вугілля кам»яного.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором купівлі-продажу № 3017 від 11.09.09 р., на приписи Цивільного кодексу України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

29 липня 2010 року позивач звернувся до суду із письмовими поясненнями по справі, в яких зазначає, що відповідальність перед кредитором за заподіяні збитки, які виникли у зв»язку із неналежним виконанням взятих за договором зобов»язань, несе боржник, що порушив зобов»язання, в даному випадку продавець.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмові пояснення від 02.08.10 р., в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач вважає, що позивач не надав докази про наявність вини відповідача у спричиненні збитків та, посилаючись на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.08.10 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 26.10.10 р. змінено склад судової колегії для розгляду справи № 20/182.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 29.07.10 р. до 02.08.10 р., з 02.08.10 р. до 30.08.10 р., з 25.11.10 р. до 14.12.10 р., з 14.12.10 р. до 27.12.10 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

11 вересня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технологія» (далі-Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 3017 (далі-Договір).

Пунктом 9.6 Договору передбачено, що Договір вступає в дію з 01.09.09 р. та діє до 30.09.09 р., або до належного виконання сторонами своїх зобов»язань Договору.

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов»язався передати у власність Покупця вугільний концентрат в обсязі і за цінами, зазначеними у Договорі, а Покупець – прийняти товар і оплатити Продавцю обговорену в договорі грошову суму.

Згідно із п.2.2 Договору, кількість товару, що надійшов до Покупця, фіксується двостороннім актом прийому-передачі кількості товару, підписаним сторонами, який є підставою для проведення розрахунків і не може служити документом, підтверджуючим фактичну кількість одержаного Покупцем товару.

На виконання умов Договору, відповідачем на адресу позивача 10.09.09 р. по залізничним накладним №№ 51886919, 51886894 у вагонах №№ 67674432, 66737875, 64624224, 67172130, 65946923, 67656439, 60924610, 65947228, 60617909, 67659144, 65384422, 67888081 надійшло вугілля кам»яне марки «Ж».

Пунктом 3.11 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю здійснюється у Покупця відповідно до Інструкції П-6 («Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і ТНП за кількістю») в односторонньому порядку.

Як стверджує позивач у своєму позові, приймання продукції по кількості здійснювалось відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості П-6.

Вантаж на станцію призначення Кривий Ріг – Головний прибув у справних вагонах, без слідів втрати чи розкрадання і був виданий вантажоодержувачу - ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” Придніпровською залізницею без перевірки маси та кількості місць відповідно до ст.52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні залізничної накладної.

При прийманні продукції за кількістю позивачем була виявлена вагова недостача у кількості 50,15 тон, про що було складено акт приймання продукції за кількістю № 114 від 10.09.09 р.

Як зазначає позивач у своєму позові, з урахуванням норми недостачі 1,0% та норми надлишків 0,2% відповідальна недостача становить 42,242 тон, вартість якої складає 40129,55 грн.

Вартість однієї тони продукції складає 791,66 грн. та підтверджена рахунками відповідача № 209 від 07.09.09 р. та № 210 від 08.09.09 р. Зазначені рахунки виставлені відповідачем на оплату продукції, яка надійшла в спірних вагонах та сплачені позивачем в повній сумі, що підтверджується платіжним дорученням № 13976 від 18.09.09 р.

18 лютого 2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 851-4/4-12у/к про відшкодування вагової недостачі вугілля кам»яного шляхом перерахування грошових коштів в сумі 40129,55 грн., яка відповідачем залишена без відповіді.

Посилаючись на те, що неналежне виконання зобов»язань відповідачем полягає в тому, що вага фактично поставленої позивачу продукції не відповідає вазі, яка вказана в платіжних документах, чим позивачу завдано збитків у розмірі вартості вагової недостачі, позивач звернуся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача 40129,55 грн. – суми збитків в розмірі вартості вагової нестачі вугілля кам»яного.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив по суті позову.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 зазначеного кодексу передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Згідно із ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 зазначеного кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

Частиною 1 ст.670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Поняття збитків надається у статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Згідно із ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що дана стаття конкретизує положення статті 22 Цивільного кодексу України, якою стягнення збитків передбачено як спосіб захисту цивільних прав.

Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону, що відрізняє дану форму відповідальності від стягнення неустойки або втрати завдатку, для застосування яких обов'язковим є передбачення цього в письмовій формі в договорі або в законі.

Разом з тим, боржник, що допустив порушення при виконанні зобов'язання, має відшкодовувати збитки в будь-якому випадку на підставі положень частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: - протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; - наявність збитків; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; - вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Відповідно до п.6.1 Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов»язань, передбачених Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до п.17 “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю”, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. № П-6 (у подальшому Інструкції № П-6) вантажоодержувач повинен викликати для участі у прийманні продукції та складанні двостороннього акту одномісцевого відправника. Представник іногороднього відправника викликається у випадках, передбачених в основних та в особових умовах постачання, інших обов’язкових правилах чи договорах.

Пункт 14 Інструкції П-6 встановлює: „Перевірка ваги нетто проводиться в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами і іншими обов’язковими для сторін правилами”.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу Сторони узгодили порядок приймання продукції по кількості - в односторонньому порядку у Покупця (позивача) та без участі Вантажовідправника, також Сторони узгодили порядок визначення ваги нетто.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором купівлі-продажу № 3017 від 11.09.09 р., залізничними накладними, актом приймання продукції по кількості, претензією, рахунками, платіжними дорученнями, розрахунком ціни позову.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем зобов’язань за Договором щодо поставки оплаченої кількості продукції призвело до виникнення у позивача збитків у розмірі вартості нестачі вугілля у сумі 40129,55 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на підписання позивачем акту прийому-передачі товару, яким останній підтвердив його кількість, є безпідставним, оскільки згідно із п.2.2. Договору кількість товару, що надійшов до Покупця, фіксується двостороннім актом прийому-передачі кількості товару, підписаним сторонами, який є підставою для проведення розрахунків і не може служити документом в підтвердження фактичної кількості одержаного Покупцем товару. Тому, з огляду на п.2.2. Договору, акт прийому-передачі, підписаний обома сторонами, є тільки підставою для проведення розрахунків і не може служити документом в підтвердження фактичної кількості одержаного Покупцем товару.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 224, 225, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 623, 670 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія», м.Донецьк, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія» (83055, м.Донецьк, пр..Театральний, 7; р/р 26006198009561 у Донбаській філії «Кредитпромбанк» в м.Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 30736416) на користь Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 1; р/р 26003201772100 у АКІБ «УкрСіббанк» м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 24432974) 40129,55 грн. – суми збитків в розмірі вартості вагової нестачі вугілля кам»яного, 401,30 – суму витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 27.12.10 р.

Повне рішення складено 29.12.10 р.

Суддя Донець О.Є.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Сгара Е.В.