Рішення № 133823897, 22.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4827/25

Провадження №: 2-о/755/51/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

присяжних - Шевченко М.В, Ярути Н.В,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи/особи яка визнається недієздатною ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, -

у с т а н о в и в:

25.03.2025 року заявник звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, у якій просить визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити заявника її опікуном.

Вимоги заяви мотивовано тим, що заявник є єдиним рідним онуком ОСОБА_4 . ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи по зору і захворювання призвело до сліпоти обох очей, а тому вона пересувається по квартирі лише зі сторонньою допомогою. Враховуючи повну сліпоту ОСОБА_4 потребує постійної сторонньої допомоги, яку надає заявник, забезпечує бабусю продуктами харчування, предметами першої необхідності, допомагає пересуватись тощо. У зв`язку зі здоров`ям бабусі та її похилим віком заявник проживає разом з нею, надає необхідну допомогу та догляд у побутових питаннях, оформленні документів тощо. Бабуся втрачає здатність до запам`ятовування, не орієнтується в часі та просторі, не може самостійно планувати власний бюджет, підписувати документи, звертатись до державних установ, оплачувати комунальні послуги. Життєдіяльність ОСОБА_4 істотно обмежена в частині самообслуговування, орієнтації та спілкування. ОСОБА_4 повністю залежна від заявника, потребує постійного догляду, лікування та соціальної підтримки. Заявник має задовільний стан здоров`я, не зловживає алкогольними напоями, не вживає наркотичні засоби, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває. Заявник має можливість та бажання бути опікуном своєї бабусі.

Ухвалою суду від 28.03.2025 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами окремого провадження у складі одного судді та двох присяжних.

Ухвалою суду від 27.05.2025 року у справі призначено проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи, витребувано необхідну для проведення експертизи медичну інформацію та зупинене провадження у справі до отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 25.08.2025 року відновлене провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2026 року закрите підготовче провадження у справі та суд перейшов до судового розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні заявник підтримав вимоги своєї заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити і додатково пояснив суду, що він проживає разом зі своєю бабусею психічний стан здоров`я якої почав стрімко погіршуватись після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. Помітивши зміни у психічному стані здоров`я своєї бабусі заявник вирішив звернутись до суду. Мати заявника, яка також є донькою ОСОБА_4 , не може виконувати обов`язки опікуна, оскільки сама має поганий стан здоров`я, перенесла інсульт. Бабуся потребує постійного догляду, заявник проживає разом із нею і опікується бабусею. Заявник та ОСОБА_4 проживають в квартирі у двох, бабуся у великій кімнаті, а заявник у маленькій. З ранку заявник готує бабусі сніданок і йде на роботу, а о 18:00 повертається з роботи. Крім того, заявник має можливість приїхати додому і в обід.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги заяви з підстав викладених у ній, просить заяву задовольнити і додатково пояснив суду, що онук проживає зі своєю бабусею, ОСОБА_4 прив`язана до свого онука і тримається за нього.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заяву свого сина та додатково пояснила суду, що її мати виховала заявника, у них гарні стосунки. Заявник з малечку живе з бабусею, на теперішній час ОСОБА_4 ледве ходить, а заявник опікується нею, добре доглядає. По роду своєю роботи заявник вже має відстрочку від мобілізації, тож заяву подане не з метою отримання такої відстрочки. Сама заінтересована особа не може опікуватись своєю матір`ю, оскільки перенесла інсульт і сама потребує допомоги, з таким станом здоров`я не знає що буде завтра. Також заінтересована особа вказує, що не має таких гарних відносин зі своєю матір`ю, як заявник.

Представник заінтересованої особи/особи щодо якої розглядається справа ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримала вимоги заяви, просить заяву задовольнити і додатково пояснила суду, що спілкується зі своєю довірителькою та заявником, бачить як він турбується про свою бабусю. Вже два роки представник спостерігає за цією ситуацією, бачить що відносини між онуком та бабусею відмінні. На теперішній час стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився, що підтверджується висновком експертизи. Окрім заявника, нікому надавати повноцінну допомогу бабусі.

Представник Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився.

Суд, вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

За наявними в матеріалах справи медичним документами ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров`я, є інвалідом 2 групи по зору довічно (а.с. 16-17, 27-28, 35-38).

За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення свої дій та (або) керувати ними.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1166 від 08.08.2025 року, у теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді: «Судинної деменції» (згідно МКХ-10: F01). За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 78-85.

Таким чином, зібрані по справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_4 недієздатною.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява в частині заявлених вимог щодо визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною підлягає задоволенню.

При визнанні особи недієздатною суд також виходить із положень ч. 6 ст. 300 ЦПК України, якою передбачено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

В рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-які правочини. Такі дії від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Згідно норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Аналізуючи при цьому як норми ЦК України так і ЦПК України у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також убачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, та саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Отже призначення опікуна недієздатній особі, на думку суду, переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена можливості самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений Главою 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (далі - Правила).

Згідно ст. 55 ЦК України та п. 1.2 Правил, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

У відповідності до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Як передбачено ч. 5 ст. 63 ЦК України, фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів або піклувальників.

Заявляючи вимогу про визнання фізичної особи недієздатною, заявник просить також призначити його опікуном.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник є рідним онуком ОСОБА_4 , зареєстрований та проживає з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-13, 15, 32, 41-42, 46, 119).

Заявник незнятої чи непогашеної судимості не має, має задовільний стан здоров`я, стабільний дохід, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 14, 20, 29, 33-34, 120-125).

У своїй заяві до органу опіки та піклування від 18.11.2025 року ОСОБА_7 (батько заявника та зять ОСОБА_4 ) зазначає, що не заперечує аби заявник був опікуном над його бабусею ОСОБА_4 , а сам ОСОБА_7 не може виконувати функції опікуна над ОСОБА_4 , оскільки є опікуном над своєю власною матір`ю ОСОБА_8 , а тому не має змоги бути опікуном своєї тещі та здійснювати за нею догляд (а.с. 126-127).

У своїй заяві до органу опіки та піклування від 18.11.2025 року ОСОБА_3 зазначає, що не заперечує аби заявник був опікуном над її матір`ю, а сама не може бути опікуном, оскільки має поганий стан здоров`я через перенесений 14.10.2025 року гострий мозковий інсульт та цукровий діабет 2 типу, що значною мірою обмежує здатність виконувати обов`язки опікуна та забезпечувати постійний догляд (а.с. 128-131).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 19.11.2025 року, в квартирі АДРЕСА_2 фактично проживають дві особи: заявник та ОСОБА_4 .Житлово-побутові умови задовільні (а.с. 119).

Обмежень, визначених ст. 64 ЦК України щодо призначення заявника опікуном, судом не встановлено.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Статтею 56 ЦК України встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено встановлення судом опіки над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначення опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства по захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Відповідно до змісту подання органу опіки та піклування від 26.11.2025 року та витягу з протоколу засідання опікунської ради від 26.11.2025 року, ОСОБА_4 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання безстроково, страждає психічним захворюванням, не здатна захищати свої права, не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, потребує стороннього догляду, нагляду, допомоги та опіки. ОСОБА_4 та її онук ОСОБА_1 зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира на праві власності належать особисто ОСОБА_4 .Житлово-побутові умови проживання задовільні. ОСОБА_1 неодружений, працює слідчим відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Святошинського управління поліції ГУ НП у м. Києві, за місцем проживання характеризується позитивно. Медичних протипоказань щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над його бабусею ОСОБА_4 немає. ОСОБА_1 незнятої чи непогашеної судимості немає. ОСОБА_4 не зможе без опікуна самостійно здійснювати та забезпечувати свої права згідно чинного законодавства України, як наслідок буде позбавлена можливості повноцінного життя. Батько кандидата в опікуни - ОСОБА_7 , не заперечує проти виконання його сином функцій опікуна над ОСОБА_4 та відмовляється бути опікуном останньої, оскільки є опікуном своєї недієздатної матері ОСОБА_8 та не буде мати змоги здійснювати опікунські функції над своєю тещою ОСОБА_4 , до того ж його син ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_4 та має теплі сімейні стосунки зі своєю бабусею. Мати кандидата в опікуни - ОСОБА_3 , не заперечує проти виконання заявником функцій опікуна над ОСОБА_4 та відмовляється бути опікуном останньої у зв`язку з перенесенням гострого мозкового інсульту та наявністю цукрового діабету 2 типу, до того ж її син ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_4 та має теплі сімейні стосунки зі своєю бабусею.Інших осіб, які б виявили бажання бути опікуном ОСОБА_4 ,немає. ОСОБА_1 має бажання та можливість дбати про свою бабусю ОСОБА_4 , створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її належним доглядом та лікуванням. Орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над його бабусею ОСОБА_4 , в разі визнання останнього рішенням суду недієздатною особою (а.с. 114-117).

Враховуючи, що заявник ОСОБА_9 є онуком ОСОБА_4 , зареєстрований та проживає разом з нею, фактично здійснює за нею догляд, медичних протипоказань щодо призначення його опікуном не має, не знятої чи не погашеної судимості також не має, характеризується за місцем проживання позитивно, має дохід, а також враховуючи особисті стосунки між бабусею та онуком, як близькими родичами, беручі до уваги, що інші родичі ОСОБА_4 не мають бажання та змоги виконувати функції опікуна, будь-які інші особи не виявили бажання виконувати обов`язки опікуна, наведене в сукупності дає підстави вважати можливим виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна над недієздатною бабусею, тому суд убачає визначені законом підстави призначити заявника опікуном над його недієздатною бабусею ОСОБА_4 .

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу положень ч. 5 ст. 300 ЦПК України, рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 294-300, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 39, 41, 55, 56, 58, 60, 62, 63 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна -задовольнити.

ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Мерзляки, Кіровської області (росія), зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 - визнати недієздатною.

Встановити над ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною суд визначає протягом двох років від дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ: 04803492, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 103), витрати пов`язані з проведенням судово-психіатричної експертизи у розмірі 10382,94 грн. за такими банківськими реквізитами: отримувач платежу - ДУ «ІСП МОЗ України»; код отримувача - ЄДРПОУ: 04803492; розрахунковий рахунок - UA158201720313251005201007077; банк отримувача - ДКС України, м. Київ; призначення платежу - «за експертизу ОСОБА_4, експерт Тищенко С.А. ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 22.01.2026 року.

Учасники справи:

Заявник - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Заінтересована особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, бул. Івана Котляревського, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257);

Заінтересована особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Заінтересована особа/Особа стосовно якої розглянуто справу - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя -

Присяжні -