Рішення № 13382211, 22.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.10 р. Справа № 2/284

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Курило Г.Є., Мальцева М.Ю.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоенергоцентраль”, м. Зугрес

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка в особі структурної одиниці „Миронівська ТЕС” ВАТ „Донецькобленерго”

третя особі: Державне підприємство „Донецькстандартметрологія”, м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 5129542,82грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Пілігріма П.О., Антоненко А.В. – за довір.

від відповідача: Логачова Ю.А. – за довір.

від третьої особи: Туликова О.М. – за довір.

У судовому засіданні 16.12.2010р. оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 22.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м. Зугрес звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка в особі структурної одиниці Миронівська ТЕС ВАТ „Донецькобленерго”, м. Дебальцевське про стягнення 5129542,82грн., з яких 3757497,87грн. – сума основного боргу, 680577,62грн. – пеня, 263024,85грн. – штраф, 326442,12грн. – індекс інфляції, 102000,36грн. – 3% річних.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на договір № 61 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 29.11.2005р., акти відпуску теплової енергії, рахунки, документи повірки засобів вимірювальної техніки.

Зокрема, позивач вказує на те, що за період з грудня 2005р. по березень 2007р. поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді в обсязі 108493 Гкал. на загальну суму 13370980,74грн., про що свідчать акти відпуску теплової енергії, дані в яких розраховані виходячи із первинних показників приладів обліку по кожному із колекторів позивача. Проте відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково в сумі 8638080,36грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, суму боргу за отриману теплову енергію не визнає, посилається на безпідставне включення спірного об’єму теплової енергії до актів відпуску та вважає, що боргу не має. Посилається на порядок розрахунку отриманої від позивача теплової енергії, який обраховує виходячи з об’єму теплової енергії, який був фактично отриманий його споживачами та обчислений розрахунковим шляхом та за приладами обліку споживачів.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 08.10.2007р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2007р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Державне підприємство „Донецькстандартметрологія”.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 06.11.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів, а саме головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Волошинова Л.В., Новикова М.Г.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.11.2007р. провадження у справі було зупинено, у зв’язку з призначенням комплексної судової інженерно-технічної експертизи.

Третя особа звернулася з клопотанням про зміну її правонаступником Державним підприємством „Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації”.

До клопотання наданий статут ДП „Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”, в якому зазначено, що ДП „Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” є правонаступником всіх прав та обов’язків Державного підприємства „Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”, свідоцтво серії А00 №740677 від 16.01.2008р. про державну реєстрацію юридичної особи, довідка №101-176 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. В зв’язку з чим суд задовольняє клопотання третьої особи та змінює назву третьої особи з ДП „Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” на ДП „Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”, м. Донецьк.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.03.2008р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2008р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням комплексної судової інженерно-технічної експертизи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 22.09.2008р. змінено склад судової колегії, а саме суддю Лавриненко Л.В. на суддю Курило Г.Є.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.10.2008р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.10.2008р. провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням комплексної судової інженерно-технічної експертизи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.10.2010р. змінено склад судової колегії, а саме суддю Новикову Р.Г. на суддю Мальцева М.Ю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.11.2010р. провадження у справі було поновлено.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, судова колегія В С Т А Н О В И Л А:

29.11.2005р. між ДП “Зуївська експериментальна ТЕЦ” (теплогенеруюча організація ТГО) та ВАТ “Донецькобленерго” (енергопостачаюча організація ЕПО) був укладений договір № 61 на поставку теплової енергії в гарячій воді.

Розділом 1 “Предмет договору” встановлено, що ТГО зобов’язується відпустити ЕПО теплову енергію в гарячій воді технічної якості, на межі розподілу балансової належності, а ЕПО зобов’язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених договором.

Додатковою угодою від 03.11.2006р. сторони виклали п. 1.1. в наступній редакції: „ТГО” зобов’язується відпустити „ЕПО” теплову енергію відповідної якості в гарячій воді, мінімальна температура якої в подаючому трубопроводі повинна бути не нижче 60С на межі балансової належності, а „ЕПО” зобов’язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки та на умовах передбачених договором”.

Орієнтовані об’єми поставки теплової енергії за договором складають 14 тис. Гкал. на суму 1,2 млн. грн. (з ПДВ).

Додатковою угодою від 03.11.2006р. сторони виклали п. 1.2. в наступній редакції „Орієнтовний об’єм поставки теплової енергії з 01.11.2006р. по 31.12.2006р. складає 22465,16Гкал.”

Орієнтовні об’єми щомісячних поставок теплової енергії вказані в Додатку № 1, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.6. договору кількість теплової енергії, що подається ТГО ЕПО постачається по оперативним заявкам ЕПО та визначається за показниками розрахункових засобів обліку теплової енергії, встановлених на колекторах ТГО на межі балансової належності ТГО та ЕПО.

При встановленні засобів обліку не на межі балансової належності розрахунок за теплову енергію здійснюється з врахуванням фактичних витрат тепла на дільницях теплотраси до місця установки розрахункових приборів.

ТГО забезпечує метрологічний контроль розрахункових (комерційних) засобів в строки, встановлені Українським центром стандартизації та метрології.

Розділом 3 “Ціна та порядок розрахунків” встановлена ціна за 1 Гкал. постачаємої теплової енергії по договору для населення, бюджетних організації, промислових та комунальних підприємств та встановлено, що оплата за спожиту теплову енергію ЕПО авансовими платежами подекадно до 10, 20, 30 числа місяця поставки тепла. Кінцевий розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі Акта відпуску тепла до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, складеним на підставі добових двосторонніх актів.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що останній вступає в силу з 01.12.2005р. та діє до 31.12.2005р.

Згідно до п. 9.4. договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Таких доказів відмови від договору сторонами не надано.

Як вказує позивач, останнім на виконання умов договору у період з грудня 2005р. по березень 2007р. було передано відповідачу теплову енергію в гарячій воді в обсязі 108493 Гкал на суму 13370980,74грн.

Позивачем до матеріалів справи надані акти відпуску тепла за березень 2007р. – 9220 Гкал, за лютий 2007р. – 12218Гкал, за січень 2007р. в кількості 10945Гкал, за грудень 2006р. – 8654 Гкал, за листопад 2006р. – 3008Гкал, за квітень 2006р. – 2087Гкал, за березень 2006р.- 12597Гкал, за лютий 2006р. – 14662 Гкал, за січень 2006р. – 20086Гкал, за грудень 2005р. – 15016 Гкал.

Вказані акти були направлені відповідачу, проте останнім не підписані, оскільки останній не згоден з об’ємами визначеними у вказаних актах.

Кількість теплової енергії, яка вказана в цих актах визначена позивачем за показниками контрольних вимірювальних приладів. Технічні документи з клеймом метрологічної повірки до всіх вузлів обліку додані до матеріалів справи, а саме паспорти на витратоміри води та термометри.

На підставі вказаних актів відпуску тепла позивачем виставлялися рахунки, зокрема від 31.03.2007р. на суму 192667,78грн., № 41 від 28.02.2007р. на суму 2013217,09грн., № 64 від 31.03.2007р. на суму 1514300,14грн., № 17 від 31.01.2007р. на суму 216595,91грн., № 40 від 28.02.2007р. на суму 246192,48грн., № 2 від 11.01.2007р. на суму 642880,51грн., № 16 від 31.01.2007р. на суму 1163563,13грн., № 202 від 31.12.2006р. на суму 1482266,09грн., № 201 від 31.12.2006р. на суму 20402,47грн., № 70 від 11.04.2006р. на суму 146835,54грн., № 187 від 30.11.2006р. на суму 524385,97грн., № 71 від 11.04.2006р. на суму 2267,27грн., № 72 від 11.04.2006р. на суму 24771,55грн., № 63 від 31.03.2006р. на суму 19449,26грн., № 62 від 31.03.2006р. на суму 99898,18грн., № 38 від 28.02.2006р. на суму 123412,61грн., № 61 від 31.03.2006р. на суму 926948,81грн., № 37 від 28.02.2006р. на суму 19765,74грн., № 36 від 28.02.2006р. на суму 1076730,13грн., № 19 від 31.01.2006р. на суму 128622,11грн., № 20 від 31.01.2006р. на суму 29242,90грн., № 118 від 31.12.2005р. на суму 19443,61грн., № 8 від 31.01.2006р. на суму 1512137,00грн., № 117 від 31.12.2005р. на суму 77942,42грн., № 116 від 31.12.2005р. на суму 1147042,04грн.,а всього на загальну суму 13370980,74грн.

За фактом поставки товару позивачем були виписані податкові накладні, а саме № 7 від 31.01.2006р., № 8 від 31.01.2006р., № 9 від 31.01.2006р., № 24 від 28.02.2006р., № 25 від 28.02.2006р., № 26 від 28.02.2006р., № 37 від 31.03.2006р., № 38 від 31.03.2006р., № 39 від 31.03.2006р., № 45 від 11.04.2006р., № 46 від 11.04.2006р., № 47 від 11.04.2006р., № 120 від 30.11.2006р., № 130 від 29.12.2006р., № 131 від 31.12.2006р., № 132 від 31.12.2006р., № 81 від 31.12.2005р., № 80 від 31.12.2005р., № 79 від 31.12.2005р., № 78 від 31.12.2005р., № 48 від 31.03.2007р., № 26 від 28.02.2007р., № 7 від 31.01.2007р., № 6 від 31.01.2007р.

Відповідач умови договору виконав частково за отримані послуги розрахувався частково 9613482,87грн., таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 3757497,87грн.

З приводу наявності заборгованості позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 408/юр від 26.03.2007р., з вимогою погасити заборгованість в розмірі 3204351,41грн.

Судом встановлено, що відповідач отримував теплову енергію від позивача на протязі спірного періоду та реалізував її споживачам, при цьому кількість теплової енергії встановлював на підставі актів відпущеної теплової енергії, що складалися із різними групами споживачів: по тарифам для населення; бюджетних організацій; промислових та комунальних підприємств.

При цьому, відповідач посилається на те, що обсяг відпущеної теплової енергії споживачам визначав наступним чином: для населення – з урахуванням температури зовнішнього повітря та обсягу споруд згідно КТМ 2004 України № 244-94 “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” з урахуванням нормативних експлуатаційних витрат, розрахунок яких був виконаний “ЗуЕТЕЦ”; бюджет (школи № 9 та 10, технікум, міська лікарня № 2, профліцей, школа-інтернат, ЮСШ, дитяча музична школа, виконком, Укрпошта, кінотеатр “Мрія”) – з урахуванням показників розрахункових приладів обліку теплової енергії; інші споживачі – з урахуванням показників розрахункових приладів обліку теплової енергії (де наявні приладі обліку); інші споживачі (без приладів обліку) – з урахуванням температури зовнішнього повітря та обсягу споруд згідно КТМ 2004 України № 244-94 “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” з урахуванням нормативних експлуатаційних витрат, розрахунок яких був виконаний “ЗуЕТЕЦ”.

Також, відповідач заперечує факт наявності заборгованості, обґрунтовуючи свої заперечення й недостовірністю та неточністю приладів обліку позивача. При цьому, посилається на експертизу вузлів позивача від 22.03.2006р., яка складена Державним підприємством “Донецькстандартметрологія”.

Господарським судом Донецької області ухвалою від 24.10.2007р. до участі у справі в якості третьої особи було залучено Державне підприємство “Донецькстандартметрологія”.

Третя особа пояснила, що вузли обліку теплової енергії позивача по технічним паспортам відповідають вимогами Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, але по класу точності не є достовірним, що підтверджується експертизою.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи надані паспорти на засоби обліку теплової енергії, що підтверджують проходження державної повірки.

У судові засідання позивачем представлялися самописці відпуску мережної води та температури з якою відпускається вода. Крім того, до матеріалів справи надані місячні відомості відпуску тепла мережної води, відпуску тепла підпиточної води, відпуску тепла по споживачам за спірний період.

У свою чергу відповідачем в обґрунтування своєї позиції, надані акти відпуску теплової енергії в гарячій воді за спірний період, що були складені та підписані між ним та його споживачами, які відносяться до тарифних категорій бюджет та інші споживачі. Для населення підтвердженням постачання теплової енергії, за твердженнями відповідача, є особові картки споживачів та розрахунок нормативних експлуатаційних втрат “ЗуЕТЕЦ”.

Із зазначеного вбачається, що спір виник саме внаслідок застосування сторонами різних підходів та методик у розрахунку та обліку кількості відпущеної позивачем та кількості отриманої відповідачем теплової енергії.

Для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи та встановлення кількість відпущеної теплової енергії, достовірність засобів обліку теплової енергії, відповідно до яких позивач веде облік теплової енергії, що відпускається відповідно до умов укладеного між сторонами договору за яким виник обов’язок по оплаті, а також наявність боргу та права у позивача на його стягнення ухвалою господарського суду Донецької області від 14.11.2007р. у справі було призначено комплексну судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та в разі якщо експертиза не може бути здійснена силами експертів її установи залучити для її проведення спеціалістів Державного Донбаського підприємства з пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж „ДонОРГРЕС”, Інспекцію Держнагляду в Донбаській області відокремлений підрозділ „Держнагляду” в Донбаському регіоні Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”.

Листом № 203 від 21.01.2008р. Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи та повідомив, що експертиза не може бути проведена за відсутності в інституті фахівців відповідної галузі інженерних знань, які могли б прийняти участь у проведенні комплексної експертизи та повідомив, що інститут може провести судово-бухгалтерську експертизу тільки по питанням 3, 4, але тільки після відповіді на питання 1, 2 ухвали про кількість фактично відпущеної та отриманої теплової енергії.

З огляду на викладене ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2008р. у справі було призначено комплексну судову інженерно-технічну експертизу проведення якої доручено Державній інспекції з енергетичного контролю за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.10.2008р. за клопотанням Державній інспекції з енергетичного контролю за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні проведення експертизи доручено наступним організаціям:

Державній інспекції з енергетичного контролю за режимами споживання енергетичної та теплової енергії в Донбаському регіоні;

Державній інспекції з експлуатації електричних станцій та мереж;

Державному підприємству „Луганський регіональний центр стандартизації, метрології і сертифікації”.

Визначено Державну інспекцію з енергетичного контролю за режимами споживання електричної та теплової енергії в донбаському регіону провідною організацію в проведенні експертизи.

18.10.2010р. від Державної інспекції з енергетичного контролю за режимами споживання електричної та теплової енергії в Донбаському регіоні надійшов лист, яким вони повернули матеріали справи у зв’язку з неможливістю виконання експертизи і надання висновку.

З огляду на викладене, підтвердити або спростовувати факт не достовірність засобів обліку теплової енергії, відповідно до яких позивач веде облік теплової енергії, що відпускається відповідно до умов укладеного між сторонами договору є неможливими у зв’язку з чим господарським судом розглядається справи за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, п. 2.6. договору встановлено, що кількість теплової енергії визначається за показаннями засобів обліку теплової енергії, встановлених на колекторах на межі балансової належності.

Тобто, умовами договору сторони дійшли згоди, щодо порядку визначення кількості теплової енергії, що відпускається відповідачу, саме за показниками засобів обліку теплової енергії.

Таким чином, посилання відповідача на той факт, що обсяг відпущеної теплової енергії споживачам повинен визначатися наступним чином:

- для населення – з урахуванням температури зовнішнього повітря та обсягу споруд згідно КТМ 2004 України № 244-94 “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” з урахуванням нормативних експлуатаційних витрат, розрахунок яких був виконаний “ЗуЕТЕЦ”;

- бюджет (школи № 9 та 10, технікум, міська лікарня № 2, профліцей, школа-інтернат, ЮСШ, дитяча музична школа, виконком, Укрпошта, кінотеатр “Мрія”) – з урахуванням показників розрахункових приладів обліку теплової енергії;

- інші споживачі – з урахуванням показників розрахункових приладів обліку теплової енергії (де наявні приладі обліку);

- інші споживачі (без приладів обліку) – з урахуванням температури зовнішнього повітря та обсягу споруд згідно КТМ 2004 України № 244-94 “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні”, є безпідставним, оскільки такий порядок визначення обсягів відпущеної теплової енергії не є визначеним та погодженим сторонами у договорі № 61 на поставку теплової енергії в гарячій воді від 29.11.2005р.

Щодо посилання позивача на недостовірність та неточність приладів обліку позивача, в обґрунтування чого посилається на експертизу вузлів позивача від 22.03.2006р., яка складена Державним підприємством “Донецькстандартметрологія”, то суд виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи між відповідачем та третьою особою Державне підприємство „Донецькстандартметрологія” було укладено договору № 13/533 на виконання метрологічних робіт (послуг).

13.03.2006р. та 20.08.2007р. відповідач звернувся до третьої особи з листом № 04-87/48 та № 07-87/113, де просив провести експертизу вузлів обліку теплової енергії на ДП „Зуївська експериментальна ТЕЦ”.

Третьою особою було проведено експертизи засобів обліку споживання теплової енергії, про що складені акти від 22.03.2006р. та від 03.09.2007р. З вказаних актів видно, що вузли обліку теплової енергії не відповідають вимогам ДСТУ 3339-96 та наказу № 234 від 29.12.2004р. Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства як госпрозрахункові.

Проте, позивач взагалі заперечує факт проведення таких досліджень бо останній не був повідомлений про проведення перевірки приладів обліку, доступу до приладів обліку не забезпечував та не був ознайомлений з вказаними актами.

Доказів того, що за наслідками цієї експертизи Державним підприємством „Донецькстандартметрологія” або іншими контролюючими органами у сфері теплоенергетики було заборонено застосовувати позивачу прилади обліку теплової енергії сторонами не надано та матеріалами справи не підтверджено.

Дослідивши матеріали справи, зокрема паспорти на прилади обліку (а.с. 51 – 70, т.с. № 1), судом встановлено, що останні станом на спірний період були повірені, про що свідчать відмітки про повірку наявні в паспортах.

З огляду на викладене акти експертизи вузла обліку споживання теплової енергії від 22.03.2006р. та від 03.09.2006р. судом в якості доказів не приймаються.

Крім того, суд зазначає, що 04.10.2006р. на підприємства відповідача Державним підприємством „Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” було проведено перевірку забезпечення ємності вимірювань, за результати якої було винесено припис № 1079, де заборонено позивачу застосовувати непридатні ЗВТ (у зв’язку з закінченням терміну повірки) виконання вимірювань санітарно-промисловою та електротехнічною лабораторіями під час контролю стану безпеки умов праці. Заборонено застосування ваги, аспіратори, манометри, термометри, секундомір, іономір з закінченням терміну повірки. Зобов’язано усунути виявлені порушення та недоліки у строк до 03.11.2006р.

Як видно з матеріалів справи, вказаний припис було виконано, що підтверджується рішенням № 1079/п від 22.12.2006р., яким дозволено застосування придатних засобів вимірювальної техніки та виконання вимірювань санітарно-промисловою лабораторією при наявності умов для проведення.

За таких обставин заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, у зв’язку з їх неспроможністю та не доведенням.

Посилання, відповідача на той факт, що між сторонами не складалися щодобові двосторонні акти на підставі яких складається акт відпуску тепла, судом до уваги не приймається, оскільки у будь-якому разі щодобові акти повинні складатися за показаннями розрахункових приладів обліку та при їх сумуванні будуть дорівнювати сумам визначених в актах позивача.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порядок обліку теплової енергії чітко визначений умовами договору № 61 від 29.11.2005р. та доказів визнання вказаного договору недійсним повністю або окремого пункту сторонами не надано.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 3757497,87грн. суду не представив, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3757497,87грн. пілягають задоволенню.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 33 – 37 ГПК України, невірного визначення позивачем об’ємів тепло споживання, споживання будь-якого іншого об’єму теплової енергії, ніж той що заявлений позивачем який би був розрахований з врахуванням вимог п. 2.6. договору № 61 від 29.11.2005р.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 680577,62грн. за період з 11.02.2007р. по 11.08.2007р. та штрафу в розмірі 263024,85грн., які нараховані позивачем на підставі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, то суд виходить з наступного.

Умовами Договору, на підставі якого стягнуто спірну заборгованість, розмірів штрафів (пені, неустойки) за порушення строків оплати не передбачено.

Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Недотримання сторонами передбаченої статтею 547 ЦК України обов’язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов’язань, як пеня та штраф, тягне за собою недійсність (нікчемність) такої угоди (правочину) за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Із змісту п.2 ст.231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов’язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов’язання. До того ж, даний вид відповідальності сторонами у вищевказаному Договорі не узгоджено.

З огляду на викладене за висновками колегії суддів у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 680577,62грн. за період з 11.02.2007р. по 11.08.2007р. та штрафу в розмірі 263024,85грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 120000,36грн. за період з 11.01.2006р. по 14.05.2007р. та індексу інфляції в розмірі 326442,12грн. за період з лютого 2006р. по червень 2007р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що кінцевий розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється на підставі актів відпуску тепла до 10 числа місця, наступного за звітним.

Однак, як видно з матеріалів справи такі акти зі сторони відповідача підписані були.

Проте, як встановлено судом вище позивачем 26.03.2007р. було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість, яка останнім отримана, з огляду на викладене вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме 3% річних в розмірі 12971,08грн. за період з 02.04.2007р. до 14.05.2007р., та індекс інфляції в розмірі 105705,93грн. за період з квітня 2007р. по липень 2007р. Оскільки право нарахування 3% річних та індексу інфляції з урахуванням вимог ст.. 530 Цивільного кодексу України виникло 02.04.2007р.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає вимоги позивача такими що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, м. Зугрес до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка про стягнення 5129542,82грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, р/р 26007301550283 у центрально-міському відділенні м. Горлівка, ЄДРПОУ 00131268) в особі структурної одиниці Миронівська ТЕС ВАТ „Донецькобленерго” (84791, Донецька область, м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Леніна, 43, р/р 26001301636342 у відділенні ПІБ м. Єнакієве, МФО 334215, ЄДРПОУ 05470978) заборгованість в розмірі 3757497,87грн., 3% річних в розмірі 12971,08грн., індекс інфляції в розмірі 105705,93грн., державне мито в розмірі 19269,25грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89,16грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.