Рішення № 13381929, 20.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.10 р. Справа № 43/270

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт”, м. Іллічівськ Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь Донецької області

про стягнення боргу за надані послуги у сумі 1961111,08грн., штрафних санкцій у сумі 221125,60грн., інфляційних втрат у сумі 218294,93грн., 3% річних у сумі 42490,91грн.

За участю представників:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Зуєва М.В. за довіреністю №285/5 від 01.09.2010р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 20.12.2010р. з 13:15 год. до 13:45 год.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт”, м. Іллічівськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь про стягнення боргу за надані послуги у сумі 3661111,09грн., штрафних санкцій у сумі 179518,61грн., інфляційних втрат у сумі 211437,96грн., 3% річних у сумі 34437,96грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором №278/э від 29.12.2007р., в частині сплати вартості наданих послуг за період з липня по серпень 2010р.

В підтвердження своїх доводів позивачем надано копії договору №278/э від 29.12.2007р. з додатком; додаткових угод від 31.12.2008р., від 31.12.2009р., від 10.03.2010р., до договору №278/э від 29.12.2007р.; рахунків №Э/24213 від 16.07.2010р. у сумі 73464,45грн., №Э/24969 від 22.07.2010р. у сумі 5117350,20грн., №Э/27203 від 12.08.2010р. у сумі 12187,51грн., №Э/27204 від 12.08.2010р. у сумі 3880,04грн., №Э/27205 від 12.08.2010р. у сумі 30636,13грн., №Э/27206 від 12.08.2010р. у сумі 3514,04грн., №Э/27207 від 12.08.2010р. у сумі 5871,72грн., №Э/30264 від 31.08.2010р. у сумі 268671,44грн.; актів прийому-передачі виконаних робіт до рахунку №Э/24213 від 16.07.2010р. у сумі 73464,45грн., №Э/24969 від 22.07.2010р. у сумі 5117350,21грн., №Э/27203 від 12.08.2010р. у сумі 12187,51грн., №Э/27204 від 12.08.2010р. у сумі 3880,04грн., №Э/27205 від 12.08.2010р. у сумі 30636,13грн., №Э/27206 від 12.08.2010р. у сумі 3514,04грн., №Э/27207 від 12.08.2010р. у сумі 5871,72грн., №Э/30264 від 31.08.2010р. у сумі 268671,44грн.; підсумкових відомостей №Э/24213 від 16.07.2010р. у сумі 73464,45грн., №Э/24969 від 22.07.2010р. у сумі 5117350,20грн., №Э/27203 від 12.08.2010р. у сумі 12187,51грн., №Э/27204 від 12.08.2010р. у сумі 3880,04грн., №Э/27205 від 12.08.2010р. у сумі 30636,13грн., №Э/27206 від 12.08.2010р. у сумі 3514,04грн., №Э/27207 від 12.08.2010р. у сумі 5871,72грн., №Э/30264 від 01.09.2010р. у сумі 268671,44грн.; реєстру наданих рахунків; довіреності на отримання фінансових документів №285/483 від 28.03.2008р.; довіреностей від 18.06.2010р., від 10.08.2010р.,

Ухвалою суду від 03.12.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/270.

Заявою про уточнення позовних вимог №1378/203-7 від 15.12.2010р., враховуючи те, що відповідач у період з 02.11.2010р. по 10.12.2010р. частково сплатив заборгованість у розмірі 1700000грн., позивач зменшив розмір позовних вимог на цю суму; враховуючи те, що станом на 14.12.2010р. відповідач остаточно не розрахувався з позивачем, останній збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. У зв’язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача борг за надані послуги у сумі 1961111,08грн., штрафні санкції у сумі 221125,60грн., інфляційні втрати у сумі 218294,93грн., 3% річних у сумі 42490,91грн.

В підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості у сумі 1700000грн. позивач представив банківські виписки за 04.11.2010р., 05.11.2010р. 08.11.2010р., 10.11.2010р., 25.11.2010р.

Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, уточнення позивача приймаються судом і справа розглядається з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог в частині стягнення боргу та збільшеного розміру позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце судового засідання він був належним чином повідомлений, про що свідчить штамп канцелярії суду на ухвалі від 03.12.2010р.

Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву №285/250 від 17.12.2010р. визнав наявність заборгованості перед позивачем за послуги надані у період з липня по серпень 2010р. та зазначив, що погасив заборгованість за вказаний період частково, у зв’язку з чим наразі за ним рахується заборгованість у сумі 1961111,09грн.; просив суд зобов’язати позивача надати відповідачу обґрунтований розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки такий розрахунок не був надісланий відповідачу разом з позовною заявою.

В підтвердження часткового погашення заборгованості у сумі 1700000грн. відповідач представив суду платіжні доручення №1336 від 04.11.2010р. у сумі 400000грн., №1356 від 05.11.2010р. у сумі 400000грн., №122 від 08.11.2010р. у сумі 400000грн., №130 від 10.11.2010р. у сумі 150000грн., №1452 від 25.11.2010р. у сумі 350000грн.

Як зазначено в клопотанні №285/247 від 17.12.2010р. відповідач просив суд відмовити позивачу у позовних вимогах в частині стягнення пені. Своє клопотання відповідач обґрунтовує ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.1 ст.233 Господарського кодексу України, ст.83 ГПК України, та тим, що вплив мирової фінансової кризи безпосередньо в українській економіці пов`язують з другою половиною 2008 року початком 2009 року. Саме з цього періоду почалася негативна динаміка фінансових платежів, зокрема, у позивача це виразилось у рості заборгованості з боку замовників, у наявності фінансових розривів, які не могли перекриватися кредитними ресурсами, оскільки вже були прояви банківської кризи. На момент звернення з позовом до суду, у відповідача перед позивачем дійсно була несплачена сума заборгованості у розмірі 3661111,09грн., проте, на сьогоднішній день, відповідач частково погасив вказану заборгованість. Разом з тим, відповідач вказав на те, що позивачем не було надано інформації про те, що порушення зобов’язання учасника господарських відносин – ТОВ „МТЕК „ІнтерТрансСервіс” потягло за собою будь-які негативні наслідки, зокрема, у вигляді значних збитків для нього, тому має місце невідповідність розміру пені та фактичних наслідків.

Суд скористався наданим йому правом та розглянув справу без участі представника позивача в судовому засіданні, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

В ході судового розгляду справи представника відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс” було укладено договір №278/Э від 29.10.2007р., згідно умов якого Порт зобов’язався вивантажити із залізничних вагонів або інших видів транспорту, прийняти на зберігання та завантажити на судно, а також здійснити документальне оформлення прибуваючої в Порт експортної металопродукції, а Вантажовласник зобов`язався оплатити надані йому Портом послуги в узгодженому даним договором порядку та за тарифами, встановленими договором.

Згідно додаткової угоди від 31.12.2008р. до договору №278/Э від 29.10.2007р., підписаної між сторонами. договір набуває чинності із дня його укладання сторонами та діє до 31.12.2009р.

Відповідно до додаткової угоди від 31.12.2009р. до договору №278/Э від 29.10.2007р., підписаної між сторонами, договір набуває чинності із дня його укладання сторонами та діє до 31.12.2010р.

На підставі договору Портом здійснено вивантаження з залізничних вагонів, збереження, навантаження на судно, а також документально оформлено експортну металопродукцію.

Факт належного надання Портом послуг підтверджується розрахунками по кожній партії відвантаженої продукції та актами прийому-передачі виконаних робіт до рахунку №Э/24213 від 16.07.2010р. у сумі 73464,45грн., №Э/24969 від 22.07.2010р. у сумі 5117350,21грн., №Э/27203 від 12.08.2010р. у сумі 12187,51грн., №Э/27204 від 12.08.2010р. у сумі 3880,04грн., №Э/27205 від 12.08.2010р. у сумі 30636,13грн., №Э/27206 від 12.08.2010р. у сумі 3514,04грн., №Э/27207 від 12.08.2010р. у сумі 5871,72грн., №Э/30264 від 31.08.2010р. у сумі 268671,44грн.

Відповідач у звязку з підписанням вказаних актів з прикладанням печатки підприємства повністю погодився з обсягами та вартістю наданих позивачем послуг.

Розділом 3 договору були встановлені ціни та порядок проведення розрахунків за договором (з урахуванням додаткової угоди від 10.03.2010р. до договору №278/Э від 29.10.2007р.).

Відповідно до пункту 3.4. договору вартість послуг Порту по даному договору оплачується попередньо в об`ємі запланованої відправки не пізніше 5 календарних днів до її фактичного здійснення на підставі виставленого Портом рахунку. Остаточний розрахунок Вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку. Сторони узгодили, що моментом виставлення рахунку є або дата вручення рахунку представнику Вантажовласника, наділеному повноваженнями у відповідності з оформленою довіреністю (довіреність повинна бути представлена Вантажовласником в бухгалтерію Порта протягом 3 днів з моменту підписання даного договору), або дата направлення рахунку Порта Вантажовласнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з описом змісту конверту, з відміткою на ньому поштової організації, або вручається уповноваженій посадовій особі Вантажовласника з відміткою про вручення на копії заявки, з розписом цієї посадової особи та печаткою Вантажовласника.

Відповідно до довіреності №285/483 від 28.03.2008р. відповідач надав повноваження отримувати в порту фінансові документи за договором №287/Э ТОВ “Метекс”.

Згідно довіреностей від 18.06.2010р. та 10.08.2010р. ТОВ “Метекс” уповноважило отримувати в порту документи (рахунки) адресовані ТОВ “Метекс” та ТОВ “МТЕК “ІнтерТрансСервіс” Дорофєєву Ольгу Євгенівну, Кучер Миколу Анатолійовича, Потяєву Олену Борисівну.

Для оплати вартості наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки №Э/24213 від 16.07.2010р. у сумі 73464,45грн., №Э/24969 від 22.07.2010р. у сумі 5117350,20грн., №Э/27203 від 12.08.2010р. у сумі 12187,51грн., №Э/27204 від 12.08.2010р. у сумі 3880,04грн., №Э/27205 від 12.08.2010р. у сумі 30636,13грн., №Э/27206 від 12.08.2010р. у сумі 3514,04грн., №Э/27207 від 12.08.2010р. у сумі 5871,72грн., №Э/30264 від 31.08.2010р. у сумі 268671,44грн. Загальною сумою 5442111,09грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За нормами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами пункту 3.4. договору остаточний розрахунок Вантажовласник здійснює протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку.

Проте, свої зобов’язання відповідач, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав.

Згідно банківських виписок, наявних у матеріалах справи, пояснень позивача, викладених в позові та пояснень відповідача, викладених у відзиві, відповідачем сплачено надані послуги частково у сумі 3481000грн.

Внаслідок викладеного, на теперішній час, за відповідачем нараховується заборгованість у сумі 1961111,09грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає доводеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 1961111,09грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

У розуміння ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 6.6. договору визначено, що за порушення строків оплати, обумовлених в п.3.2. договору, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно пункту 3 додаткової угоди від 31.12.2009р. пункт 6.6. договору викладено у наступній редакції: „За порушення строків оплати, обумовлених в договорі, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки”.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань – порушення строків оплати наданих послуг, позивачем на підставі 6.6. договору нараховано та пред’явлено до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення у сумі 221125,60грн. Періоди нарахування пені: з 12.08.2010р. по 21.10.2010р. (борг 5117350,21грн.); з 22.10.2010р. по 24.10.2010р. (борг 4936350,21грн.); з 25.12.2010р. по 26.10.2010р. (борг 4436350,21грн.); за 27.10.2010р. (борг 4036350,21грн.); за 28.10.2010р. (борг 3636350,21грн.); з 29.10.2010р. по 01.11.2010р. (борг 3336350,21грн.), з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 12187,51грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 3880,04грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 30636,13грн.), з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 3514,04грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 5871,72грн.); з 21.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 268671,44грн.); з 02.11.2010р. по 03.11.2010р. (борг 3336350,20грн.); за 04.11.2010р. (борг 2936350,20грн.); з 05.11.2010р. по 07.11.2010р. (борг 2536350,20грн.); з 08.11.2010р. по 09.11.2010р. (борг 2136350,20грн.); з 10.11.2010р. по 24.11.2010р. (борг 1986350,20грн.); з 25.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 1636350,20грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 12187,51грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 3880,04грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 30636,13грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 3514,04грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 5871,72грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 268671,44грн.).

Частина 2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у сумі 42490,91грн. (див. періоди, на які нараховану пеню) та інфляційні втрати у сумі 218294,93грн. Періоди нарахування інфляційних втрат: з 12.08.2010р. по 21.10.2010р. (борг 5117350,21грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 12187,51грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 3880,04грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 30636,13грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 3514,04грн.); з 02.09.2010р. по 01.11.2010р. (борг 5871,72грн.); з 10.11.2010р. по 24.11.2010р. (борг 1986350,20грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 30636,13грн.); з 02.11.2010р. по 14.12.2010р. (борг 268671,44грн.).

Судом перевірено вимоги позивача стосовно стягнення пені, 3% річних, інфляційний втрат та встановлено, що зазначений порядок нарахування заявлених сум відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку.

Між тим, загальна сума 3% річних за розрахунком, наданим позивачем та перевіреним судом, становить 42798,47грн., а не 42490,91грн. як вказано позивачем, однак, враховуючи обмеженість предмету спору, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в заявленій позивачем сумі – 42490,91грн.

За приписами п.3 ст.83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як встановлено судом, відповідач під час судового розгляду значно погасив основний борг наявний перед позивачем. Проте, слід зазначити, що тяжке матеріальне положення, недостатність обігових коштів на банківських рахунках, обтяження перед Бюджетом, зростання як кредиторської, так і дебіторської заборгованості, відсутність замовлень, як негативні наслідки світової фінансової кризи є характерними для всіх суб’єктів господарського сектору. Натомість, укладаючи договір відповідач брав на себе обов’язок з належного виконання зобов’язання, при цьому саме право позивача нараховувати в подальшому штрафні санкції (при умові прострочки) було гарантією саме належного виконання зобов’язання з боку відповідача.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання №285/247 від 17.12.2010р. та, користуючись правом, наданим ГПК України, зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто на 110562,80грн. Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 110562,80грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи, підтверджений відповідними доказами, та враховуючи зменшення судом розміру пені на 50%, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 ГПК України.

Згідно листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” від 16.10.1995р. №01-8/732 (зі змінами та доповненнями) якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача в сумі, сплаченій позивачем.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 543, 549, 599, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт”, м. Іллічівськ Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс”, м. Маріуполь Донецької області про стягнення боргу за надані послуги у сумі 3661111,09грн., штрафних санкцій у сумі 221125,60грн., інфляційних втрат у сумі 218294,93грн., 3% річних у сумі 42490,91грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна транспортно-експедиторська компанія “ІнтерТрансСервіс” (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Луніна, 18; код 33653926, р/р 26005900177722 в Маріупольській філії Першого Українського Міжнародного банку, МФО 335742) на користь Державного підприємства “Іллічівський морський торгівельний порт” (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6; код 01125672, р/р 26009114761 філії ВАТ “МТБ” в м. Іллічівську, МФО 388498) борг за надані послуги у сумі 1961111,08грн., штрафні санкції у сумі 110562,80грн., інфляційні втрати у сумі 218294,93грн., 3% річних у сумі 42490,91грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 25500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236рн.

В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 110562,80грн. відмовити через зменшення судом суми.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Зубченко І.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.84 ГПК України підписано 24.12.2010р.