Рішення № 13381888, 21.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.10 р. Справа № 37/208

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Тернопільського державного науково-технічного підприємства „Промінь”, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14040960

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Станко Груп”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30956551

про: стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 310889,94грн. та різниці між початковою вартістю майна та вартістю за якою його було продано в розмірі 587214,69грн.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача: Міністерство промислової політики України, м. Київ

за участю уповноважених представників

від Позивача – Кріль О.І. (за довіреністю б/н від 22.04.2010р.);

від Відповідача – Мордкович О.О. (за довіреністю б/н від 13.12.2010р.) та Обискалов В.В. (за довіреністю б/н від 13.12.2010р.)

від Третьої особи – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 23.11.2010р. було оголошено перерву до 07.12.2010р. з подальшим відкладанням на 21.12.2010р.

У судовому засіданні 21.12.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Тернопільське державне науково-технічне підприємство „Промінь”, м. Тернопіль (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Станко Груп”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 310889,94грн. та різниці між початковою вартістю майна та вартістю за якою його було продано в розмірі 587214,69грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на протиправне зниження початкової ціни аукціону і неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу, укладеним за результатами такого аукціону.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №3551-1/8 від 23.12.2009р. про надання послуг з організації продажу державного майна; акт надання послуг №1 від 23.02.2010рю; протокол введення аукціону від 23.02.2010р., договір купівлі-продажу від 18.03.2010р.; претензію №586 від 08.10.2010р.; претензію №615 від 15.10.2010р. з доказами відправки; відповідь на претензію №112 від 26.10.2010р.; розрахунок пені; розрахунок різниці по уцінці; наказ №168 від 26.10.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 185, 193, 230, 231, 234 Господарського кодексу України, п.п. 46, 47 Постанови Кабінету Міністрів від 06.06.2007р. №803 „Про затвердження Порядку відчуження об’єктів державної власності”.

На виконання вимог ухвали суду Позивачем надані додаткові матеріали для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 84-98, 122-126), визначивши листом №442 від 29.11.2010р. (а.с.121) правову природу заявленої до стягнення різниці між початковою ціною і вартістю продажу майна як заборгованість Відповідача.

Відповідач 22.11.2010р. надав заперечення на позов (а.с.а.с.79,80), в яких зазначено про повну сплату визначеної у укладеному за результатами аукціону договорі купівлі-продажу ціни товару, яка є остаточною і зміні не підлягає; ненадання відомостей щодо підстав нарахування пені.

У відзиві, наданому 30.11.20201р. (а.с.а.с. 105-107), Відповідач додатково наголосив на тому, що Позивач як продавець затвердив протокол аукціону із остаточною ціною та не звертався із вимогами про визнання аукціону таким, що не відбувся, та з вимогами про розірвання договору, а також просив зменшити розмір стягуваної штрафних санкцій, посилаючись на те, що: в період між поданням заявки на участь в аукціоні і укладанням договору із господарчого обігу покупця були виведена значна сума і умови аукціону не містили відомостей про відповідальність покупця; положення ст.ст. 538, 693 Цивільного кодексу України передбачають право продавця відмовитися від виконання договору; положення ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, яка розповсюджується на правовідносини сторін, передбачає встановлення штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами, тоді як Відповідач не користувався коштами Позивача; продавець, маючи можливість у будь-який момент розірвати договір, тривалий час користувався значними грошовими коштами покупця; продавцем не були понесені абсолютно ніякі збитки у зв’язку із затримкою попередньої оплати, адже обладнання, що тривалий час не використовувалося в господарській діяльності Позивача, було продане Відповідачу як єдиній особі, що побажала придбати майна за запропонованою ціною.

У поясненнях від 20.12.2010р. (а.с.а.с.143-145) Відповідач, підтримуючи свої попередні заперечення відносно стягнення заборгованості в сумі 587214,69грн. як різниці між початковою вартістю майна та вартістю за якою його було продано, вимоги щодо пені в сумі 310889,94грн. визнав, підтверджуючи факт прострочення виконання грошового зобов’язання, вказуючи на зобов’язання сплатити означену суму трьома рівними частинами по 103629,98грн. до 10.04.2011р., до 10.06.2011р. та до 10.08.2011р.

Відповідачем на виконання вимог суду і для обґрунтування своєї позиції були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.28-78, 108-117).

Ухвалою суду від 23.11.2010р. до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні Позивача залучено Міністерство промислової політики України (далі – Третя особа).

Третя особа надала пояснення №20/1-6-551 від 16.12.2010р. (а.с.а.с.146, 147), якими підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсягу, просила розглянути справу без її участі та повідомила, що нею наказом №654 від 23.09.2009р. було надано згоду на відчуження державного майна, у тому числі – верстату токарно-карусельного 1А563Ф4, який (наказ) у судовому чи іншому порядку не скасовано, що вказує на відсутність підстав вважати, що означене майно вилучено з цивільного обороту.

У судовому засіданні 21.12.2010р. Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсягу, а представники Відповідача остаточно наполягали на позиції, викладеної в поясненнях від 20.12.2010р., не підтримуючи заявлене раніше клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Сторони наполягали на вирішені спору в цьому судовому засіданні.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1., 4.2. статуту Позивача (а.с.а.с.87-97) Тернопільське державне науково-технічне підприємство „Промінь” є юридичною особою, заснованою на державній власності, яке входить до сфери управління Міністерство промислової політики України та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання.

Наказом Міністерства промислової політики України №659 від 23.09.2009р. (а.с.123) керівникові Позивача надано згоду на відчуження державного майна шляхом аукціону за визначеним переліком, у тому числі – верстату токарно-карусельного 1А563Ф4.

23.12.2009р. між Позивачем (Замовник) та Державною акціонерною компанією „Національна мережа аукціонних центрів” (Виконавець) був укладений договір про надання послуг з організації продажу державного майна №3551-1/8 (а.с.а.с. 6,7), згідно п.1.1. якого Замовник доручає, Виконавець бере на себе обов’язок надати послуги з організації та проведення аукціону з продажу майна, яке знаходиться за адресою: 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38, що знаходиться на балансі ТДНТП „Промінь”, початкова вартість якого (майна) визначена „Експортно-консультаційна фірма ПМ Консалт” (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №7333/08 від 27.06.2008р., свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3687 від 14.07.2005р.).

Серед обов’язків Замовника розділом 2 договору визначено затвердження протоколу аукціону (п. 2.1.4.) та укладання з переможцем після затвердження протоколу аукціону договору купівлі-продажу майна.

Положення п. 3.1. договору передбачають можливість зниження ліцитатором початкової вартості ціни продажу, але не більше як на 10%, при відсутності бажання учасників аукціону придбати майно за оголошеної вартістю.

На виконання умов договору №3551-1/8 від 23.12.2009р. та відповідно до п.47 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007р. №803 „Про затвердження Порядку відчуження об’єктів державної власності” 23.02.2010р. Виконавцем проведено аукціон, оформлений протоколом № 1 (а.с.9), з повторного продажу майна, яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Марини Раскової, 15, 3-й поверх, відносно лоту №1 – верстат токарно карусельний 1А563Ф4, початковою вартістю – 6111764,69грн. (ліцитатор - Шевченко В’Ячеслав Леонідович, Продавець - ТДНТП „Промінь”) серед учасників:

- 1. Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОП СЕЙЛ СІСТЕМ”, код ЄДРПОУ 36323175

(директор – Горбачова Євгенія Юріївна), адреса підприємства: 91014, м. Луганськ, провулок ІІ Партизанський, буд. 65;

- 2. Товариство з обмеженою відповідальністю СТАНКО ГРУП”, код ЄДРПОУ 30956551 (директор – Торішній Вадим Миколайович), адреса підприємства: 83007. м. Донецьк, вул. Жмури, 1, офіс 305, яким було надано заяву про приватизацію для участі в аукціоні (а.с.43).

Інформацію про повторний продаж майна було розміщено в загальнодержавній інформаційній газеті „Українські контракти” (а.с.42). Згідно означеного оголошення гарантійний внесок для участі в аукціоні встановлено в розмірі 10% від початкової вартості ціни лота.

За змістом означеного протоколу вбачається, що у зв’язку з відсутністю пропозицій від учасників аукціону придбати об’єкт за оголошеною початковою вартістю у розмірі 6111764,69грн. ціна продажу була остаточно знижена до 5524550грн. (становить 0,9039% від початкової ціни), за якою переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю СТАНКО ГРУП”. Протокол аукціону затверджено керівником Позивача.

Виходячи із змісту листа Державної акціонерної компанії „Національна мережа аукціонних центрів” №886-14 (а.с.78), наданого на запит Відповідача (а.с.77), Компанією результати проведеного аукціону не оскаржувалися і відомостей про визнання аукціону недійсним відсутні.

18.03.2010р. на підставі означеного протоколу аукціону між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №б/н (а.с.а.с. 10,11), згідно п.п. 1.1., 2.1.якого Продавець продає, а Покупець купує індивідуально визначене майно, що перебуває у державній власності, а саме: верстат токарно-карусельний 1А563Ф4 за ціною 524550,00грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 920758,33грн.).

При цьому в п. 2.2. сторони визначили, що кошти сплачені Покупцем, як застава перед проведенням аукціону в розмірі 611176,47грн. разом із ПДВ (платіжні доручення №254 від 17.02.2010рю. і №256 від 18.02.2010р. – а.с.а.с.48, 49) зараховуються як часткова оплата за об’єкт, а решту суми в розмірі 4913373,53грн. Покупець зобов’язується оплатити в такі строки та наступники платежами: 400000,00грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 66666,66грн.) – до 10.04.2010р. включно, 4513373,53грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 752228,92грн.) – до 20.04.2010р., шляхом безготівкового перерахування зі свого рахунку на рахунок Продавця №2600400026981 в філії АТ „Укрексімбанк” в м. Тернополі, МФО 338879.

Відповідно до п. 5.2 спірного договору у випадку несвоєчасної та неповної сплати Покупцем платежів, що передбачені договором передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України, встановленої на день розрахунку заборгованості за кожен день прострочення. При цьому нарахування та сплата пені не обмежується шестимісячним строком, а саме нараховується та сплачується в повному обсязі за весь період прострочення. Незалежно від спливу шестимісячного строку.

На виконання своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу Відповідачем платіжними дорученням №298 від 09.04.2010р. (а.с.50) і №373 від 29.06.2010р. (а.с.51) перераховано Позивачеві по 400000грн., платіжними дорученнями №378 від 07.07.2010р. (а.с.52) і №399 від 27.07.2010р. (а.с.53) по 500000грн., платіжним дорученням №2 від 14.09.2010р. (а.с.54) – 250000грн., платіжним дорученням №9 від 21.09.2010р. (а.с.55) – 150000грн., платіжним дорученням №20 від 28.09.2010р. (а.с.56) – 215000грн., платіжним дорученням №24 від 05.10.2010р. (а.с.57) – 1250000грн., платіжним дорученням №25 від 05.10.2010р. (а.с.58) – 1248373,5грн., усього – 4913373,5грн., а разом із гарантійним внеском – 5524549,97грн. На всі здійсненні платежі відносно сплати придбаного майна Покупцем були виписані податкові накладі (а.с.а.с.108-117).

Здійснені між сторонами розрахункові операції з оплати за верстат відображені у підписаному 01.11.2009р. (а.с.98) без зауважень акту звірення розрахунків, за змістом якого за Відповідачем обліковується нарахована в порядку п. 5.2. договору купівлі-продажу пеня в сумі 310889,91грн.

Претензією №586 від 08.10.2010р. (а.с.12), надісланою 12.10.2010р. (а.с.13), Позивач вимагав сплати 310889,91грн., а претензією №615 від 15.10.2010р. (а.с.14), надісланою 20.10.2010р. (а.с.15), вимагав сплати суми безпідставного заниження початкової ціни продажу у розмірі 587214,69грн., посилаючись, при цьому, на результати не наданої до матеріалів справи почеркознавчої експертизи документів, поданих від імені іншого учасника – ТОВ „ТОП СЕЙЛ СИСТЕМ”.

У відповіді №112 від 26.10.2010р. (а.с.16) на претензію №586 від 08.10.2010р. Відповідач вказав про відсутність підстав для нарахування і стягнення пені.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення різниці між початковою вартістю майна та вартістю за якою його було продано в розмірі 587214,69грн. як заборгованості Відповідача, та 310889,91грн. нарахованої пені.

Відповідач остаточною позицією, викладеною у поясненнях від 20.12.2010р. (а.с.а.с.143-145) проти стягнення заборгованості в сумі 587214,69грн. як різниці між початковою вартістю майна та вартістю за якою його було продано заперечив, тоді як вимоги щодо пені в сумі 310889,94грн. визнав, вказуючи на зобов’язання сплатити означену суму трьома рівними частинами по 103629,98грн. до 10.04.2011р., до 10.06.2011р. та до 10.08.2011р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань з доплати різниці між початковою та продажною вартістю майна, реалізованого на аукціоні, та застосуванні наслідків порушення зобов’язань зі своєчасної оплати такого майна у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Постановою Кабінету Міністрів від 06.06.2007р. №803 „Про затвердження Порядку відчуження об’єктів державної власності”, та умовами укладеного договору купівлі-продажу від 18.03.2010р.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обов’язковою умовою застосування певного способу судового захисту є наявність наступної сукупності умов:

- наявність певного суб’єктивного права або інтересу у Позивача;

- порушення цього права або інтересу з боку Відповідача;

- адекватність (в контексті встановлення діючим законодавством та спроможності відновити порушені права або інтереси) обраного способу судового захисту.

Виходячи із змісту позовної заяви та листа №442 від 29.11.2010р. (а.с.121) правова природа заявленої до стягнення різниці між початковою та продажною ціною майна в сумі 587214,69грн. визначається судом як заборгованість – не виконане, на думку Позивача, грошове зобов’язання Відповідача з оплати вартості об’єкту купівлі-продажу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобов’язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Таким чином, за відсутністю інших нормативних приписів, обсяг грошових зобов’язань Відповідача як покупця майна визначається саме умовами укладеного із Позивачем договору, що відповідає приписам ст. 189 Господарського кодексу України, і, як було встановлено судом, визначається сумою 5524549,97грн. Означена сума, правомірність визначення якої договором купівлі-продажу від 18.03.2010р. презюмується за змістом ст. 204 Цивільного кодексу України – адже жодних належних доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (судового рішення про визнання договору недійсним або про зміну його умов) до справи не надано – Відповідачем як покупцем була сплачена, хоча і несвоєчасно, у повному обсягу, що дозволяє констатувати припинення відповідного грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України. Наразі, приписи ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України забороняють змінювати ціну в договорі після його виконання.

Приписи ч. 1 ст. 19 Конституції України одним з принципів побудови правопорядку в Україні визначають неможливість примушення особи робити те, що не передбачено законодавством. Частина 2 ст. 14 Цивільного кодексу України розповсюджує означений принцип і на сферу виконання цивільних обов’язків.

Отже, за відсутністю передбачених ст.11 Цивільного кодексу України і ст. 173 Господарського кодексу України підстав для існування грошових зобов’язань Відповідача перед Позивачем відносно сплати стягуваної різниці між початковою та продажною вартістю майна, останній не перебуває у статусі кредитора щодо цієї суми, а отже – і не має відповідного суб’єктивного права вимагати сплати означеної суми як об’єкту судового захисту, що зумовлює і відсутність кореспондуючого такому відсутньому праву обв’язку Відповідача у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України.

Відсутність порушеного права унеможливлює існування самого факту порушення, а відтак – і судового захисту такого відсутнього права від неіснуючого порушення шляхом зобов’язання Відповідача до виконання невстановлених обов’язків.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позову в частині вимог про стягнення різниці між початковою вартістю майна та вартістю, за якою його було продано в розмірі 587214,69грн. як юридично неспроможних.

Відносно решти вимог про стягнення пені в розмірі 310889,94грн. позиція суду полягає у такому:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову в частині стягнення пені опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України - поясненнях від 20.12.2010р. (а.с.а.с.143-145);

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженими на вчинення такої процесуальної дії особами – представниками за довіреностями від 13.12.2010р. (а.с.а.с.136-139), які передбачають можливість здійснювати право на визнання позову повністю або частково;

По-третє, із змісту наявних у справі документів не вбачається порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів у зв’язку із таким визнанням, оскільки саме Позивач та Відповідач є учасниками спірних правовідносин за договором купівлі-продажу

Відносно відсутності суперечності визнання позову в частині пені закону суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від здійснення остаточних розрахунків за договором купівлі-продажу від 18.03.2010р. відносно суми в розмірі 4913373,53грн. в такі строки та наступники платежами: 400000,00грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 66666,66грн.) – до 10.04.2010р. включно, 4513373,53грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 752228,92грн.) – до 20.04.2010р., шляхом безготівкового перерахування зі свого рахунку на рахунок Продавця №2600400026981 в філії АТ „Укрексімбанк” в м. Тернополі, МФО 338879.

Втім, як було встановлено судом, означені розрахунки Відповідачем були здійсненні несвоєчасно, що є порушенням відповідного грошового зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого ст. 611 цього Кодексу у випадках, встановлених законом або договором, визначає сплату неустойки, що кореспондується і з ч. 1 ст. 550 Кодексу.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 5.2. договору купівлі-продажу, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини затримки платежів, перевіривши наданий Позивачем розрахунок (а.с.17), суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо пені у повному обсягу.

З огляду на остаточну позицію Відповідача щодо визнання вимог відносно пені у повному обсягу та вказівку про сплату всієї заявленої суми за певним графіком, суд не вважає за можливе задовольняти подане раніше клопотання (викладене у наданому 30.11.20201р. відзиві - а.с.а.с. 105-107) про зменшення розміру штрафних санкцій, тим більше, що наведені в ньому аргументи жодною мірою не вказують на наявність виключних обставин, за яких пеня має бути зменшена, а, фактично, полягають у підданні сумніву законності її нарахування взагалі, що не відповідає наданій судом правовій оцінки встановлених обставин.

Водночас, суд не сприймає приведений Відповідачем у поясненнях від 20.12.2010р. бажаний графік сплати стягуваної пені у якості підстави для розстрочення виконання рішення в цій частині, оскільки: по-перше, питання про це не було поставлене у вигляді відповідного клопотання до суду, а, по-друге, Відповідачем не наведено і з матеріалів справи не вбачається наявності певних обставин, які б утруднювали виконання рішення без застосування розстрочення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Тернопільського державного науково-технічного підприємства „Промінь”, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14040960) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Станко Груп”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30956551) про стягнення штрафних санкцій (пені) в розмірі 310889,94грн. та різниці між початковою вартістю майна та вартістю за якою його було продано в розмірі 587214,69грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Станко Груп”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30956551) на користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства „Промінь”, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14040960) пеню в сумі 310889,94грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решети вимог відмовити.

4. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю „Станко Груп”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30956551) на користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства „Промінь”, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14040960) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 3108,9грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 81,69грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2010р.

Суддя Попков Д.О.