Рішення № 13381849, 20.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.10 р. Справа № 7/215

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара,

При секретарі судового засідання Х.Р. Тайлієвій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 90 410, 00 грн. штрафу та зобов’язання відповідача відвантажити концентрат згідно договору №02-09/02-ПВ

За участю представників:

від позивача: Сірй А.М. - дов.

від відповідача: Колягіна.Є. - дов.

СУТЬ СПОРУ

У судовому засіданні 14.12.2010р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.12.2010р.

Державне підприємство „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ „Збагачувальна фабрика №105” м. Донецьк про стягнення 93 713, 40 грн. штрафу та зобов’язання відповідача відвантажити концентрат згідно договору №02-09/02-ПВ.

В обґрунтування вимог позивач посилається на договір переробки вугілля від 01.04.2010р. №02-09/02-ПВ з додатковими угодами; претензію №01/376 від 24.06.2010р.; баланс переробки давальної сировини за квітень 2010р., травень 2010р., серпень 2010р.; акти прийому-передачі концентрату за серпень 2010р.; лист №01/200 від 31.03.2010р., №01/236 від 13.04.2010р.; довідку №01/469 від 01.10.2010р.

Заявою від 06.12.2010р. №473-юр, поданою в порядку ст.22 ГПК України, позивач, посилаючись на перерахунок суми позову з урахуванням вартості вугілля на момент виникнення порушення відповідачем своїх зобов’язань, зменшив розмір майнових позовних вимог та просить стягнути 90 410, 00 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Вимоги розглянуті по суті з урахуванням даної заяви.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позову заперечив, посилаючись на відвантаження позивачу вугілля у повному обсязі у жовтні 2010р. Зауважив, що штраф повинен розраховуватись з урахуванням ціни за 1 тону вугілля, яка діяла у період виникнення порушення.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір переробки вугілля від 01.04.2010р. №02-09/02-ПВ (далі по тексту – Договір). Договір укладено з додатковими угодами до нього.

Як вбачається з умов Договору, матеріалів справи та пояснень обох представників сторін, у спірний період Договір був чинним.

Відповідно до р.1 Договору, замовник (позивач) передає виконавцю (відповідачу) рядове вугілля на умовах – DDP залізнична станція призначення (у редакції Інкотрермс – 2000) при доставці залізничним транспортом. Виконавець приймає вугілля від замовника, проводить роботи по його переробці та на умовах Договору передає вугільний концентрат (збагачене вугілля) замовнику. Найменування, орієнтовна кількість, марочний склад, якісні показники рядового вугілля/вугільного концентрату, ціна переробки 1 тонни рядового вугілля та інші відомості, необхідні для виконання даного договору, обумовлюються сторонами в специфікаціях до Договору, які є невід’ємними частинами Договору.

Згідно п.п. 2.3.1-2.3.3 Договору, виконавець зобов’язується прийняти на переробку рядове вугілля та на умовах Договору, передати замовнику вугільний концентрат (збагачене вугілля), вироблений з цього рядового вугілля; провести переробку рядового вугілля, відвантажити та провести звіряння кількості та якості вугільного концентрату у вантажоотримувачів, відповідно до умов Договору; протягом 3 (трьох) днів з моменту надходження рядового вугілля до погодженої сторонами у специфікації збагачувальної фабрики відвантажити замовнику від цієї збагачувальної фабрики концентрат, вироблений з цього рядового вугілля.

Згідно п.п.2.2.1 Договору, замовник має право вимагати від виконавця належного виконання взятих на себе зобов’язань за Договором; у разі невиконання/неналежного виконання виконавцем своїх зобов’язань за Договором, має право відшкодування в повному обсязі всіх збитків, пов’язаних з невиконанням/неналежним виконанням виконавцем своїх зобов’язань і сплати штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно матеріалів справи, на виконання умов Договору, у квітні-травні та серпні 2010р. позивачем було направлено відповідачу заявки на відвантаження вугільного концентрату у квітні 2010р. у загальній кількості 4,5 тис. тон (заявка №01/200 від 31.03.2010р.), у травні 2010р. – 12,0 тис. тон (заявка №01/236 від 13.04.2010р.), що підтверджено матеріалами справи та обома представниками сторін.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, відвантажив позивачу у квітні 2010р. – 760 тон, у травні 2010р. – 2 744, 976 тон, у серпні 2010р. – 2074 тон, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі балансами переробки давальної сировини за квітень 2010р., за травень 2010р., за серпень 2010р., двосторонніми актами прийому-передачі концентрату у серпні 2010р. Факт наявності порушення щодо строків поставки вугільного концентрату за Договором підтверджено відповідачем.

На підставі вищенаведеного, посилаючись на відсутність факту відвантаження вугільного концентрату в залишковій кількості, згідно поданих заявок на відвантаження та фактичного відвантаження, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов’язання відповідача відвантажити концентрат згідно договору №02-09/02-ПВ.

В ході розгляду спору сторони повідомили про відвантаження позивачу вугільного концентрату у повному обсязі у жовтні 2010р., після подачі позову до суду.

Даний факт підтверджено позивачем та матеріалами справи, у тому числі залізничними квитанціями про приймання вантажу №52295269 від 10.10.2010р., №52295268 від 10.10.2010р., №52295267 від 10.10.2010р., №52295260 від 08.10.2010р., №52295270 від 12.10.2010р., №52295271 від 12.10.2010р., №52295292 від 18.10.2010р., №52295291 від 18.10.2010р., балансом переробки давальної сировини за жовтень 2010р., двостороннім актом прийому-передачі концентрату за жовтень 2010р.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач відвантажив позивачу концентрат згідно договору №02-09/02-ПВ після звернення ДП „Вугілля України” із відповідною вимогою до господарського суду та порушення провадження у справі №7/215 (дата подачі позову – 05.10.2010р.), у зв’язку з чим на момент розгляду справи предмет спору відсутній, а провадження у справі щодо вимоги про зобов’язання відповідача відвантажити концентрат згідно договору №02-09/02-ПВ підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Посилаючись на вищевикладене, а також на порушення відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від вартості не відвантаженого вугільного концентрату у кількості 1255,219 тон (відвантаження якого позивач вимагав у позові та який відвантажено відповідачем лише після подачі позову до суду (а.с.38)) у сумі 90 410, 00 грн.

Відповідач проти стягнення суми штрафу заперечив, посилаючись на те, що вугілля на час розгляду спору по суті відвантажено позивачу у повному обсязі, зауважив, що розрахунок суми штрафу повинен бути здійснений з урахуванням ціни за 1 тону вугілля на момент виникнення порушення. Проти факту наявності порушення умов Договору зі свого боку відповідач не заперечував.

При розгляді даної вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.5.3.1 Договору, у разі несвоєчасного відвантаження збагаченого вугілля замовникові, що буде підтверджено підписаним сторонами балансом переробки давальної сировини за звітний місяць, замовник має право стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від вартості невчасно відвантаженого вугільного концентрату.

Як вказано вище, відповідачу Договором встановлено триденний термін для відвантаження вугільного концентрату з моменту отримання рядового вугілля.

Як вбачається з матеріалів справи, факт несвоєчасно відвантаженого вугільного концентрату підтверджений як відповідними балансами переробки давальної сировини за звітний місяць, так і іншими матеріалами справи. Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем ані в усних поясненнях, ані документально не спростований факт вчинення порушення умов Договору в частині строків поставки вугільного концентрату.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу.

Розрахунок суми штрафу перевірено судом, позивачем такий розрахунок здійснено у відповідності до умов Договору, приписів діючого законодавства та арифметично вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 90 410, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 67, 349, 526, 527, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 69, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82 – 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Вимоги Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк про стягнення 90 410, 00 грн. штрафу задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Збагачувальна фабрика №105” (83007, м.Донецьк, вул.Стртонавтів, буд. 1- „і”; ЄДРПОУ 31832110, р/р 26006000100020 у філії Донецької дирекції ТОВ УКБ „Камбіо” м.Донецьк, МФО 394523) на користь Державного підприємства „Вугілля України” (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р 26008301862, у ВАТ „Ощадбанк” м.Київ, МФО 300465; адреса філії „Донецьквуглезбут” 83050, м.Донецьк, пр.Богдана Хмельницького, 69, ЄДРПОУ філії „Донецьквуглезбут” 35210979, п/р 260053011420 в філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) 90 410, 00 грн. штрафу, 989, 10 грн. державного мита, 227, 68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог Державного підприємства „Вугілля України” м. Київ в особі філії „Донецьквуглезбут” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Збагачувальна фабрика №105” м.Донецьк про зобов’язання відповідача відвантажити концентрат згідно договору №02-09/02-ПВ.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому діючим законодавством України.

Повний текст рішення підписано 27.12.2010р.

Суддя Сгара Е.В.