Рішення № 13381804, 23.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.10 р. Справа № 41/263пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави у особі Селидівської міської ради, м. Селидове

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Селидове

про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку прощею 0,0030га, розташовану на землях м. Селидове, перехресті вул. Михайлівська та вул. Щорса, із земель комунальної власності, підпорядкованих Селидівській міській раді, привести зазначену ділянку в придатний для використання стан; зобовязання повернення здійснити шляхом зносу кіоску, розташованого на земельній ділянці; покладення витрат, повязаннях з поверненням земельної ділянки, на ОСОБА_1.

При участі представників:

від позивача: Козирєва Д.О. довіреність від 15.11.2010 №56

від відповідача: не зявились

в засіданні брали участь: прокурор Кравцов В.І. посвідчення № 3248

СУТЬ СПОРУ:

Селидівський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Селидівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Селидове про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку прощею 0,0030 га, розташовану на землях м. Селидове, перехресті вул. Михайлівська та вул. Щорса, із земель комунальної власності, підпорядкованих Селидівській міській раді, привести зазначену ділянку в придатний для використання стан; зобовязання повернення здійснити шляхом зносу кіоску, розташованого на земельній ділянці; покладення витрат, повязаннях з поверненням земельної ділянки, на ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки під розміщення торгівельного кіоску, без одержання правовстановлюючих документів на неї, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивачем позов прокурора підтримано.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Державним інспектором завідувачем сектору державної інспекції з контрою за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у м. Селидове Донецької області 27.04.2010 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 27.04.2010 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0030 га, під розміщення торгового кіоску із земель житлово-громадської забудови на перехресті вул. Михайлівська та вул. Щорса в м. Селидове Донецької області, без правовстановлюючих документів, без винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки відділом Держкомзему у м. Селидове Донецької області відповідачу 27.04.2010 року видано припис № 000005, яким відповідачу приписано усунути порушенняу термін до 29.05.2010 року.

16.06.2010 року здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що на час перевірки відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0030 га, під розміщення торгового кіоску із земель житлово-громадської забудови на перехресті вул. Михайлівська та вул. Щорса в м. Селидове Донецької області, без правовстановлюючих документів, без винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України; вимоги припису від 27.04.2010 року № 000005 не виконано.

За результатами перевірки 16.06.2010 року відповідачу видано припис № 000024, яким приписано усунути порушення.

Одночасно державним інспектором - головним спеціалістом сектору державної з контрою за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у м. Селидове Донецької області складено протокол № 000097 від 16.06.2010 року про адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перевіркою, проведеною 15.07.2010 року головним державним інспектором сектору державної з контрою за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у м. Селидове Донецької області з питання дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, результати якої оформлено відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, встановлено невиконання відповідачем вимог приписів від 27.04.2010 року № 000005 та від 16.06.2010 року № 000024.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.04.2010 року, 16.06.2010 року та від 15.07.2010 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою прощею 0,0030га, розташовану на землях м. Селидове, перехресті вул. Михайлівська та вул. Щорса, із земель комунальної власності, підпорядкованих Селидівській міській раді.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави у особі Селидівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Зобовязати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку прощею 0,0030 га, розташовану на землях м. Селидове, перехресті вул. Михайлівська та вул. Щорса, із земель комунальної власності, підпорядкованих Селидівській міській раді, привести зазначену ділянку за власний рахунок в придатний для використання стан шляхом зносу кіоску, розташованого на земельній ділянці.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, Отримувач : УДК у Київському районі м. Донецька, код бюджетної класифікації 22050003) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя Гончаров С.А.

В судовому засіданні 23.12.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане 24.12.2010р